Справа № 1540/4247/18
13 лютого 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення пенсійних виплат позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 1 червня 2018 року;
- зобов'язати відповідача поновити виплату раніше призначеної позивачу пенсії (довічно) та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01.06.2018 року.
Ухвалами суду від: 17.09.2018 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; 07.11.2018 року: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; 14.01.2019 року: почато розгляд справи по суті спочатку на підставі ч. 5 ст. 223 КАС України.
В судовому засіданні 05.02.2019 року представниками сторін подані письмові клопотання, в яких останні просять продовжити судовий розгляд справи без їх участі у письмовому провадженні. (т.2 а.с.48-49)
Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно змісту адміністративного позову та відповіді на відзив (т.1 а.с.6-8, 186-191) позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із посиланням на ст. 46 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», п.п. 4.2, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 46, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зазначенням таких фактичних обставин:
- увесь час, починаючи з 2014 року, позивач постійно проживає на території України, не підконтрольні (окуповані) території Донецької та Луганської області не відвідує взагалі;
- в АТ «Обащдбанк» 15.07.2016 року відкрито особистий рахунок на ім'я позивача № 828424 для виплати пенсії за віком, але надходження пенсійних виплат з 1 червня 2018 року не відбувається. З 1 червня 2018 року відповідач не здійснює виплату пенсії взагалі. Таким чином, позивача позбавлено пенсії, як єдиного засобу існування;
- відповідач визнає, що 6 червня 2018 року ОСОБА_1 особисто звернулась до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою. Тобто, позивач перебувала у цей час на території України, а саме у місті Одеса;
- незважаючи на те, що ОСОБА_1 особисто зверталася із заявами до відповідача та отриманий позитивний висновок про відновлення пенсійних виплат, Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України продовжує порушувати конституційне право на пенсійне забезпечення та не виплачує пенсію;
- незважаючи на те, що пенсійним фондом вказується про факт прийняття рішення об'єднаного управління від 12.09.2018 року про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, копію відповідного рішення, у якості доказу, не додано. Також, у матеріалах пенсійної справи відсутнє таке рішення або посилання на його реквізити. 6 червня 2018 року позивач власноруч оформила заяву про виплату пенсії з проханням поновити виплату, але рішення до теперішнього часу Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України не прийнято.
Згідно відзиву на позовну заяву та додаткових письмових пояснень по справі (т.1 а.с.136-141, 210-211, т.2 7-8, 33-34), відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із посиланням на ст.ст. 1, 4, 4-1, 7, п. 3 ч. 2 ст. 9, ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, п.п. 1-3, 8-16, 18 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, із зазначенням таких фактичних обставин:
- позивач з 21.10.2014 року перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районні, як внутрішньо перемішена особа згідно Довідки від 21.10.2014 року № 5137000208. На запит позивача від 18.06.2018 року щодо не врахування пенсії в червні 2018 року об'єднаним управлінням листом № 229/Я-1 від 02.07.2018 року повідомлено, що з 01.06.2018 року по особовому рахунку позивача виплату пенсії припинено, у зв'язку з тим, що позивач значився в списках внутрішньо-перемішених осіб, щодо перетину кордону, які надані департаментом інформаційних технологій та електронних реєстрів Пенсійного фонду України від 14.05.2018 року. 6 червня 2018 року позивач звернувся до об'єднаного управління із заявою про поновлення виплати пенсії. У зв'язку з зверненням позивача, листом об'єднаного управління № 11770/02 від 06.06.2018 року надіслано запит до управління соціального захисту населення в Малиновському районні, щодо отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування;
- 27.07.2018 року надійшов лист № 2058/12-01-14 від 26.07.2018 року з управління соціального захисту населення в Малиновському районі, який підтвердив фактичне проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до якого, розпорядженням від 12.09.2018 року та протоколом від 14.09.2018 року позивачу об'єднаним управлінням поновлено виплату пенсії на жовтень 2018 року, нараховано борг з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 8914,00 грн. Однак, 03.10.2018 року до об'єднаного управління надійшов список внутрішньо переміщених осіб щодо перетину кордону, який надано департаментом інформаційних технологій та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, в якому повторно міститься прізвище позивача. Згідно вищезазначених списків, датою перетину кордону є 16.05.2016 року, в свою чергу перебування за кордоном становить 867 днів. З 01.10.2018 року по даному особовому рахунку виплату пенсії припинено;
- 29.10.2018 року позивач звернулась до об'єднаного управління з заявою про поновлення виплати пенсії. Виплату пенсії позивачу поновлено з 01.10.2018 року, оскільки заява про поновлення виплати пенсії була надана нею до відповідача 29.10.2018 року;
- 13.12.2018 року відповідач надав відповідь на звернення позивача від 03.12.2018 року, згідно якої, позивачу поновлено виплату пенсії на грудень 2018 року у розмірі 2228,50 грн. та борг у сумі 13371,00 грн. Виплата боргу за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2017 року буде проведена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
- тобто, підставою для припинення виплати пенсії позивачу з 01.06.2018 року стали: лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.06.2018 року № 8757/02 та список внутрішньо переміщених осіб щодо перетину кордону, які надані департаментом інформаційних технологій; підставою для поновлення виплати пенсії позивачу на жовтень, з нарахуванням боргу з 01.06.2018 р. по 30.09.2018 р. стали: лист № 2058/12-01-14 від 26.07.2018 р. з управління соціального захисту населення в Малиновському районі, рішення від 12.09.2018 р. об'єднаного управління; підставою для припинення виплати пенсії позивачу з 01.10.2018 р. стали: лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.10.2018 р. № 16218/02 та список внутрішньо переміщених осіб щодо перетину кордону, які надані департаментом інформаційних технологій; підставою для поновлення виплати пенсії позивачу на грудень, з нарахуванням боргу з 01.06.2019 р. по 30.11,2018 р. стали: лист № 3309/12-01-14 від 22.11.2018 р. з управління соціального захисту населення в Малиновському районі, рішення від 23.11.2018 р. об'єднаного управління.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідачу з листом від 04.06.2018 року № 8757/02 «Щодо виплат внутрішньо переміщеним особам» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області електронною поштою надіслано списки внутрішньо переміщених осіб, надані департаментом інформаційних технологій та електронних ресурсів Пенсійного фонду України щодо проведення верифікації, у яких зазначена ОСОБА_1, щодо якої вказано, зокрема: 16.05.2016 11:04:00. (т.2 а.с.35-36)
06.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 2788 про виплату пенсії (т.1 а.с.72), в якій просив поновити виплату пенсії.
Відповідач листом від 02.07.2018 року № 229/Я-1 «Про надання інформації» (т.1 а.с.18) повідомив позивача, зокрема, що:
- з 01.06.2018 року по Вашому особовому рахунку виплату пенсії припинено, у зв'язку з тим, що Ви значилися в списках внутрішньо-переміщених осіб, щодо перетину кордону, які надані департаментом інформаційних технологій та електронних ресурсів Пенсійного фонду України від 14.05.2018 року;
- 6 червня 2018 року Ви звернулись до управління з заявою про поновлення виплати Вашої пенсії у зв'язку з цим надіслано запит до управління соціального захисту населення в Малиновському районі листом № 11770/02 від 06.06.2018 року щодо отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування;
- на теперішній час відповідь до управління не надходила, у разі отримання позитивно прийнятого рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування виплата пенсії Вам буде відновлена.
Листом від 26.07.2018 року № 2058/12-01-14 Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомило відповідача, зокрема, що позивач згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 05.07.2018 року фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1. (т.1 а.с.160-161)
Також судом встановлено, що відповідачу з листом від 03.10.2018 року № 16218/02 «Щодо опрацювання списків внутрішньо переміщених осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області електронною поштою надіслано список Міністерства фінансів України, у якому зазначена ОСОБА_1, щодо якої вказано, зокрема: днів за кордоном - 867; виїзд - 16.05.2016 11:04; ПП перетину - Мар'їнка (Курахове); в'їзд - на 01.10.2018 року відсутня інформація про в'їзд. (т.2 а.с.11-26)
У зазначеному листі також зазначено, що особові рахунки внутрішньо переміщених осіб, які значаться у списках Міністерства фінансів України або інших органів, які надсилаються за кожною датою виплати окремо для опрацювання Пенсійним фондом України, включаючи до виплатних документів лише після особистого звернення пенсіонера до органу Фонду та ідентифікації особи і після отримання рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, наданого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Листом від 22.11.2018 року № 3309/12-01-14 Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомило відповідача, зокрема, що позивач згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 17.10.2018 року фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1. (т.2 а.с.27)
Листом «Про надання інформації» від 13.12.2018 року № 493/Я-1 (т.2 а.с.43-44) відповідач повідомив позивача, зокрема, що:
- з 01.06.2018 року по Вашому особовому рахунку виплату пенсії припинено, у зв'язку з тим, що Ви значилися в списках внутрішньо-переміщених осіб, щодо перетину кордону, які надані департаментом інформаційних технологій та електронних реєстрів Пенсійного фонду України від 04.06.2018 року;
- 6 червня 2018 року Ви звернулися до управління з заявою про поновлення виплати Вашої пенсії, у зв'язку з цим надіслано запит до управління соціального захисту населення в Малиновському районі листом № 11770/02 від 06.06.2018 року щодо отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування;
- 27.07.2018 року надійшов лист № 2058/12-01-14 від 26.07.2018 року з управління соціального захисту населення в Малиновському районі, підтверджуючий Ваше фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_1. Згідно цього листа розпорядженням від 12.09.2018 року та протоколом від 14.09.2018 року Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі Вам поновлено виплату пенсії на жовтень 2018 року, нараховано борг з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 8914,00 грн.;
- 03.10.2018 до управління надійшов список внутрішньо-переміщених осіб, щодо перетину кордону, який надано департаментом інформаційних технологій та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, в якому вдруге наявне Ваше прізвище. Згідно даних списків дата перетину кордону 16.05.2016 року, за кордоном 867 днів. Станом на 01.10.2018 року відсутня інформація про в'їзд. 3 01.10.2018 року по Вашому особовому рахунку виплату пенсії призупинено;
- 29.10.2018 року Ви звернулися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії;
- 08.10.2018 року Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі було надіслано запит листом № 25585/02 до управління соціального захисту населення на отримання інформації стосовно Вашого фактичного перебування;
- 23.11.2018 року надійшов лист № 3309/12-01-14 від 22.11.2018 року з управління соціального захисту населення в Малиновському районі, підтверджуючий Ваше фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_1. Згідно цього листа розпорядженням від 23.11.2018 року та протоколом від 23.11.2018 року Малиновським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі Вам поновлено виплату пенсії на грудень 2018 року: пенсія за грудень 2018 року у розмірі - 2228,50 грн. та борг у сумі 13371,00 грн. за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2018 року;
- виплата боргу за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2018 року буде проведена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення пенсійних виплат позивачу, починаючи з 1 червня 2018 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду надано копії, зокрема (т.1 а.с.14-15, 19, 27-29, 204-205, 218, 220):
- довідки від 21.10.2014 року № 5137000208 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданої позивачу про те, що вона постійно проживала в: АДРЕСА_2, і перемістилася з тимчасово окупованої території в: АДРЕСА_1, 15.06.2014 року;
- пенсійного посвідчення позивача № НОМЕР_2, відповідно до якого, зокрема, вид пенсії: за віком, термін дії: 15.07.2019 року;
- картки «Ощадбанку» позивача за пенсійним посвідченням;
- листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на звернення позивача до Урядового контактного центру від 27.06.2018 року № ЯК-8231114, яким позивача повідомлено, що:
- до органів Пенсійного фонду України надійшла інформація про Вашу відсутність за адресою, що зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, починаючи з червня 2018 року, згідно із Порядком виплата пенсії призупинена;
- на підставі Вашої особистої заяви від 06.06.2018 року до управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради направлено лист від 06.06.2018 року № 11770/02 щодо надання рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат;
- виплату буде поновлено після отримання позитивного рішення Комісії;
- Виписок по картковому рахунку позивача за період: з 01.03.2018 року по 21.08.2018 року; з 01.06.2018 року по 07.11.2018 року; з 01.06.2018 року по 10.12.2018 року, відповідно до яких єдине безготівкове зарахування пенсії на рахунок позивача за період з 01.06.2018 року по 10.12.2018 року - 04.12.2018 року в розмірі 2228,50 грн.;
- листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.11.2018 року № 184/Я-17827, яким позивача повідомлено, що у період з 16.05.2016 року по 13.11.2018 року вона перетинала кордон, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями окремих районів Донецької та/або Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим, двічі:
- 16.05.2016 року пункт пропуску Мар'їнка (Курахове) - виїзд
- 28.05.2016 року пункт пропуску Майорське (Зайцево) - в'їзд.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії (т.1 а.с.45-109, 117, 162-163, т.2 а.с.28):
- матеріалів пенсійної справи позивача № 828434, в якій міститься, зокрема:
- роздруківка особового рахунку позивача № 11473, відповідно до якого, дата первісного призначення: 20.01.2007; дата закінчення виплати: довічно;
- протокол призначення пенсії - Перерахунок пенсії. Версія: 1.6.31.1, відповідно до якого, зокрема: рішення 951370828434 про перерахунок пенсії; вид та підстава перерахунку: зміна статусу переселенця; призначено: з 01.06.2018 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 - довічно;
- лист відповідача на № ЯК-8231114 від 18.06.2018 року, відповідно до змісту якого повідомлено, що: листом № 11770/02 від 06.06.2018 року на отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, було надіслано запит до управління соціального захисту населення; на теперішній час відповідь не надходила. Після надходження відповіді буде прийнято відповідне рішення;
- протокол № 63 за період з 01.06.2018 року - 30.09.2018 року: Індивідуальний перерахунок виплат позивача;
- протокол призначення пенсії - Перерахунок пенсії. Версія: 1.6.34.1. Дата-час розрахунку: 23.11.2018 12:42, відповідно до якого, зокрема: рішення 951370828434 про перерахунок пенсії; вид та підстава перерахунку: зміна статусу переселенця; призначено: з 01.10.2018 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 - довічно.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), Порядком здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136 (далі - Порядок № 136), Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок здійснення контролю № 365), Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат № 365), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Згідно з п. 10 Порядку № 136 у рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат зазначається виявлена Мінфіном інформація, яка не узгоджується з нормативно-правовими актами, які регулюють державні виплати.
Зазначена рекомендація надсилається щомісяця до 10 числа розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
Згідно з пп. 3 п. 12 Порядку здійснення контролю № 365 соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат.
Відповідно до п. 3 Порядку здійснення контролю № 365 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Згідно з пп. 4 п. 4 Порядку здійснення контролю № 365 додаткова перевірка проводиться у разі отримання рекомендацій Мінфіну за результатами проведення верифікації соціальних виплат із зазначенням конкретних причин для припинення відповідних виплат.
Відповідно до п. 5 Порядку здійснення контролю № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення його керівником про проведення перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи або з дня отримання інформації від органів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, проводить таку перевірку із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з урахуванням положень пунктів 8 і 9 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365. За результатами такої перевірки структурний підрозділ з питань соціального захисту населення готує подання про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісія).
Згідно з п. 8 Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Згідно з п. 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Відповідно до п. 10 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.
Питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам можуть також розглядатися комісіями, утвореними районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 2000 р., № 5, ст. 178), за умови включення до складу таких комісій представників органів, що здійснюють соціальні виплати.
Згідно з п. 11 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.
Відповідно до п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.
Згідно з п. 14 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365 у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Згідно з п. 17 Порядку здійснення контролю № 365 поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у разі їх припинення відповідно до підпункту 3 пункту 12 цього Порядку здійснюється на підставі рішення комісії за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, з місяця, що настає за тим, в якому було усунуто факти, виявлені під час здійснення верифікації.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат № 365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1, зокрема, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме.
Виходячи зі змісту заяв сторін по суті справи, наданих сторонами вищенаведених доказів, сторонами фактично визнаються обставини справи, зокрема, щодо дат припинення та відновлення виплат пенсії позивачу, а також щодо стану заборгованості відповідача перед позивачем з 01.06.2018 року.
Спірність позицій стосується порядку припинення та відновлення виплат пенсії позивачу з 01.06.2018 року та порядку виплати відповідачем заборгованості відповідних пенсійних виплат.
Виходячи зі змісту вищенаведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, припинення та поновлення (відновлення) виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з законодавчо визначених підстав.
Проте, відповідачем на виконання ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України та неодноразових ухвал суду, не надані рішення відповідача, якими позивачу, починаючи з 01.06.2018 року припинялися та поновлювалися (відновлювалися) пенсійні виплати, та результатами чого виник борг, який визнається відповідачем, проте не виплачується із посиланням на відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, для таких виплат.
Про прийняття таких рішень позивача не повідомлено, в тому числі у вищенаведених відповідях на звернення позивача.
Також, відповідачем не надано рішень Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, на які посилається сам відповідач у своїх листах-відповідях на звернення позивача, зміст яких наведено вище, прийняття яких передбачено вищенаведеними нормами спеціального законодавства.
При цьому, посилання відповідача на надані суду протоколи призначення пенсії - Перерахунок пенсії. Версія: 1.6.31.1, та Перерахунок пенсії. Версія: 1.6.34.1. - не спростовують висновків суду про відсутність прийнятих відповідачем рішень, якими позивачу, починаючи з 01.06.2018 року припинялися та поновлювалися (відновлювалися) пенсійні виплати, та результатами чого виник визнаний відповідачем борг.
Крім того, суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено, однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.
Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у ст. 46 Закону № 1058-IV, якою встановлено, що частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нормативно-правовим актом, яким визначено механізм виплати пенсій є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Крім того, вищенаведений нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України - Порядок № 365 відноситься до категорії підзаконних, та не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, тому у даному випадку пріоритетному застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV.
Посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст. 46 Закону № 1058-IV та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Крім того, з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п. 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).
Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п. 67 рішення у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховав висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року по справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) від 3 травня 2018 року по справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- правова позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини;
- оскаржені позивачем дії вчинені відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, тому - вони є неправомірними, зазначені вимоги позивача та похідні від них вимоги зобов'язального характеру - є такими, що підлягають задоволенню, відповідно
- адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату № 43547 від 20.08.2018 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 704,80 грн.
Відповідно, стягненню з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст.ст. 9, 132, 139, 194, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3) до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: вул. Прохоровська, 3, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код юридичної особи: 41249156) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 1 червня 2018 року.
Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії (довічно) в порядку, встановленому законодавством, та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01.06.2018 року.
Стягнути з Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судових витрат в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.