Справа № 826/2068/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
24 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року (справу розглянуто у порядку спрощеного письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, третя особа - Київський міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2018 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 24 листопада 2017 року №121, затверджений 27 листопада 2017 року Міністром оборони України Полтораком С.Т., в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи;
- зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, в установленому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 24 листопада 2017 року №121, затверджений 27 листопада 2017 року Міністром оборони України Полтораком С.Т., в частині відмови ОСОБА_1 у призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи;
- зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання щодо виплати (або відмову у виплаті) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків даного рішення суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким адміністративний позов - задовольнити в цій частині та зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, в установленому порядку. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції застосовано неефективний спосіб захисту його прав.
Також, не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт відповідач зазначає, що оскільки позивач отримав право на призначення одноразової грошової допомоги з 16.05.2011, а тому її призначення та виплата повинна здійснюватися відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, а не постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, яка не поширюється на позивача, оскільки набрала чинності 24.01.2014.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційну Міністерства оборони України слід задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період з 31 серпня 1968 року по 19 грудня 1997 року проходив військову службу у лавах Збройних Сил.
Відповідно до свідоцтва №2682 від 12 листопада 1997 року позивачу встановлено пов'язаність хвороби із виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації аварії на ЧАЕС.
Комісією МСЕК 09 червня 2011 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 16 травня 2011 року, захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У позивача з 09 червня 2011 року виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням первинно інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби відповідно Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року.
Позивач 29 червня 2017 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи.
Листом №ВСЗ/2983 від 07 грудня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви.
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з вимогою визнати дії третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати направити документи до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.
Постановою від 18 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні в повному обсязі.
Протокольним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 № 121 відмовлено у призначенні одноразового грошової допомоги позивачу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 інвалідність встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що необґрунтованість відмови Міністерством оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстави призначення інвалідності до набрання чинності змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовслужбовців та членів їх сімей” . Крім того, суд першої інстанції вважав, що з метою належного захисту прав позивача, Міністерство оборони України слід зобов'язати прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату (або відмову у виплаті) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків даного рішення суду.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, проте не підтримує доводи, викладені в оскаржуваному рішенні, а тому вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, зазначивши наступні підстави для часткового задоволенні позовних вимог.
Предметом спору в даному випадку є право позивача на одноразову грошову допомогу, якому встановлено ІІІ групу інвалідності з 16 травня 2011 року, захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС .
Підставою відмови у призначенні одноразової допомоги позивачу Комісією зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 20ХІІ) .
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) .
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст.3 Закону № 2011-ХІІ).
В свою чергу, статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції від 20.12.1991 року, визначалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328-V від 03 листопада 2006 року були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнена частиною 2, яка передбачає, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, якою затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено, що допомога, що особам, яким до набрання чинності цим Порядком, допомога не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
При цьому, пунктом 2 зазначеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення такого права є саме дата встановлення інвалідності, тобто травень 2011 року.
При цьому, пунктом 2 Порядку №975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Оскільки, днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у позивача є травень 2011 року, а тому до приписів пункту 3 Порядку №975, виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно - правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.
Відтак, призначення і виплата одноразової грошової допомоги позивачу мають бути здійснені відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Частиною другою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року визначалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення визначено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Доводи відповідача про те, що нова редакція (з 01 січня 2014 року) Закону № 2011-ХІІ не поширюється на позивача з огляду на дату звільнення також є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону № 2011-ХІІ законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. Отже, у спірних правовідносинах застосовується редакція статті 16 Закону № 2011-ХІІ, яка діяла до 01 січня 2014 року, оскільки інвалідність встановлена вперше у 2011 році.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги посилань відповідача про отримання позивачем соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідачем в підтвердження даного факту належних доказів не надано, а відповідно до довідки, наданої позивачем від 18 квітня 2016 року №62 Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації компенсаційні виплати за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 не надавались.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є протиправним та підлягає скасуванню протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 24 листопада 2017 року №121, затверджений 27 листопада 2017 року Міністром оборони України Полтораком С.Т., в частині відмови ОСОБА_1 у призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи.
Однак, суд першої інстанції помилково зазначив, що нормативно-правовим актом, яким слід відповідачу керуватись при повторному розгляді заяви позивача є постанова Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
Крім того, суд помилково у мотивувальній частині надав правову оцінку доводам, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення Міністерства оборони України викладеного у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Відтак, апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід задовольнити частково,
змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року, зазначивши, що підставами для задоволення позовних вимог є доводи, викладені у даній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду. Крім того, з абзацу третього резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід виключити словосполучення «з урахуванням висновків даного рішення суду».
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає про таке.
Предметом оскарження у даній справі, є відмова відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності.
При розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення певного змісту, що не належить до компетенції суду.
Так, прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової допомоги за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
А тому суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, правильно вважав належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
Апеляційна скарга позивача зазначених висновків суду першої інстанції не спростовує та до задоволення не підлягає.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, третя особа - Київський міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, проте з інших підстав.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України слід задовольнити частково: необхідно змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року, зазначивши у мотивувальній частині, що підставами для задоволення позовних вимог є доводи, викладені у даній постанові суду. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року - задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року, зазначивши, що підставами для задоволення позовних вимог є доводи, викладені у даній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду.
Виключити з абзацу третього резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року словосполучення «з урахуванням висновків даного рішення суду».
У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови підписано 24.04.2019.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю.Кучма