Справа № 826/14741/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
22 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Лічевецького І.О.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні,без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (відповідач 2), Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації(відповідач 1), оскільки вважає протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА щодо відмови у проведенні перерахунку призначеної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до положень Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у зв'язку з наявністю протягом дванадцяти місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості, як безробітного страхового стажу не менше ніж шість місяців, розмір допомоги повинен визначатись із застосуванням мінімального розміру допомоги по безробіттю в сумі 1 440,00 грн. на місяць, а не 544,00 грн., як застосовано при призначенні допомоги відповідачем 1.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА ОСОБА_3 на підставі заяви від 12 квітня 2018 року призначено допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, як безробітній зареєстрованій у центрі зайнятості у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю; загальний розмір допомоги складає 2 245,61 грн.
06 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА щодо надання роз'яснень про застосовані показники при визначенні розміру призначеної їй допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.
За результатами розгляду звернення Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА листом від 21 червня 2018 року повідомлено, що допомога у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_3 призначена, як особі що зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна відповідно до другої, четвертої та п'ятої частин статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у розмірі 2 245,61 грн. з розрахунку 544,00 грн. на місяць.
Не погоджуючись із такими висновками, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав із даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази наявності в позивача перед реєстрацією 23 березня 2018 року, як безробітної в Солом'янській районній філії Київського міського центру зайнятості страхового стажу не менше шести місяців, а тому розмір допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами повинен обчислюватись виходячи з мінімального розміру допомоги по безробіттю в розмірі 544,00 грн.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Умови призначення і виплати видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 (далі - Порядок).
Пунктом 3 Порядку визначено, що відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні.
Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 7 Порядку, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається жінкам, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні - у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю.
Мінімальний розмір допомоги по безробіттю відповідно до Постанови Правління фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 15.12.2017 року № 149, для осіб зазначених у частині 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон), становить 544 гривні; Для осіб, зазначених у частині першій статі 22 Закону, у розмірі 1 440 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно частини 2 статті 22 Закону, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Процедура, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості страхового стажу, визначається Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613 (далі - Порядок № 613)
Відповідно до частини 2 розділу 3 Порядку № 613, до страхового стажу не включаються: періоди отримання допомоги по безробіттю відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";
В довідці Солом'янської районної філії Київського міського центру зайнятості від 06.04.2018 №1162 зазначено, що ОСОБА_3. вперше була зареєстрована як безробітна в Солом'янській районній філії КМЦЗ 12.12.2016. З 02.01.2017 по 28.12.2017 отримувала допомогу по безробіттю відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття". Вдруге зареєстрована як безробітна в Солом'янській районній філії КМЦЗ з 23.03.2018. Але відповідно до підпункту 4, 5 статті 22 України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю не призначалася.
В апеляційній скарзі позивач вказує на статтю 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування": страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісячно сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Позивач помилково посилається на норми даного Закону, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'ю.
Натомість, на переконання суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 має керуватися Законом України "Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування на випадок безробіття", який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Підпункт 1 пункту 2 розділу 3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613 Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності встановлено, що до страхового стажу не включається періоди отримання допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття".
Враховуючи викладене, оскільки страховий стаж ОСОБА_3. протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної менше ніж шість місяців, Центром здійснено виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами згідно з наданого Управлінням розпорядження, відповідно до пунктів 2, 4, 5 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" у розмірі 2245,61 гривень
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Центр діяв в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства і не порушував права та інтереси позивача.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
І.О. Лічевецький