Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 724/240/17-ц
провадження № 61-27743св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Колінковецька сільська рада Хотинського району Чернівецької області, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хотинський районний суд Чернівецької області від 06 червня 2017 року у складі судді Гураль Л. Л. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року у складі суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
06 лютого 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, розташована за межами с. Колінківці. Вказана земельна ділянка розташована одним масивом і під'їзд до неї проходить через польову дорогу, по якій розташована земельна ділянка, яка перебуває в оренді у ОСОБА_5
Влітку 2014 року відповідач самовільно перекрив дорогу металевими воротами з двох боків навпроти меж земельної ділянки, яку орендує. На перекритій з усіх боків частині дороги відповідач утримує декілька великих собак, що позбавляє можливості відкрити ворота та пройти (проїхати) по цій земельній ділянці.
Щоб проїхати до своєї земельної ділянки позивачу необхідно об'їжджати перекриту воротами дорогу з іншого боку, що на три кілометри далі. Зазначене створює для позивача значні труднощі та матеріальні витрати, оскільки він декілька разів на день щоденно приїжджає на свою земельну ділянку.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та усунути перешкоди у користуванні власною земельною ділянкою шляхом демонтування встановлених воріт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні заїздом (проходом) на земельній ділянці (дорозі) загального користування (комунальної власності) до належної йому на підставі державного акта НОМЕР_1 земельної ділянки площею 0,60 га, що розташована на території Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом демонтування (знесення) самоправно встановлених воріт на земельній ділянці загального користування (комунальної власності). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що воротами відповідач перегороджено дорогу загального користування, що створює перешкоди позивачу у користуванні своєю власністю і порушує вимоги пункту «г» частини першої статті 96, частини першої статті 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому на підставі частини другої 152 ЗК України, статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно з'ясованих обставинах справи, належним чином досліджених доказах, з додержанням норм матеріального права.
Посилання відповідача на недоведеність того, що ворота поставив він, суд апеляційної інстанції відхилив, вказуючи, що на підтвердження неправомірних дій відповідача з влаштування металевих воріт на дорозі загального користування позивач надав висновок Хотинського відділу поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 24 квітня 2016 року (а. с. 4), довідку виконавчого комітету Колінковецької сільської ради від 18 серпня 2016 року № 1725, складених на підставі перевірки та опитування мешканців с. Колінківці, а не на підставі усних пояснень відповідача (а. с. 5). Натомість, відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність доказів повідомлення відповідача про дату судового засідання не є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові, оскільки про судове засідання 06 червня 2017 року повідомлений його представник, відповідач повідомлявся про попередні судові засідання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року відповідач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій просив скасувати зазначені судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
08 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою; зупинено виконання рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
19 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі зазначено, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій є незаконним та необґрунтованим, а порушення допущені судом не просто формальними, оскільки призвели до неправильного вирішення справи.
Справа розглянута судом за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що залізні ворота встановлено відповідачем ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, оскільки висновок про результати перевірки Хотинським відділом поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 24 квітня 2016 року здійснено на підставі усних пояснень самого відповідача, яких він не давав. Мешканці села, про опитування яких зазначено у вказаному висновку, як свідки не допитувались.
Доводи позивача, викладені у запереченнях на касаційну скаргу
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони є правильними по суті, справедливими, тоді як заявник касаційної скарги не зазначив у чому полягають порушення норм матеріального права, посилається на неправильну оцінку доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акта НОМЕР_1 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,60 га, що розташована на території Колінковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 6).
20 квітня 2016 року позивач звернувся із заявою до Хотинського відділу поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про те, що громадянин ОСОБА_5 самовільно поставив ворота на польовій дорозі, чим загородив заявнику та іншим односельчанам проїзд до своїх земельних ділянок.
У висновку про результати перевірки від 24 квітня 2016 року зазначено, що від письмових пояснень громадянин ОСОБА_5 відмовився, усно пояснив, що ворота демонтує з дороги, коли йому будуть повернуті кошти, витрачені ним на ремонт польової дороги. При опитуванні жителів с. Колінківці Хотинського району стало відомо, що дійсно вищевказані ворота перешкоджають їм проїхати до своїх земельних ділянок. У цьому випадку відсутній склад кримінального правопорушення, а вбачаються цивільно-правові відносини, які вирішуються в порядку цивільного судочинства (а. с. 4).
Відповідно до довідки № 1725 від 18 серпня 2016 року, виданої Колінковецькою сільською радою, ОСОБА_5 здійснив самозахват земельної ділянки призначення якої - землі сільської ради (проїзна дорога) з 2014 року, а саме встановив металеву огорожу та ворота, збудував вольєр для собак, чим перешкоджає проїзду товаровиробників (а. с. 5).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні дорогою шляхом знесення залізних воріт. Позов заявлено з тих підстав, що збудувавши на польовій дорозі залізні ворота, відповідач перешкоджає вільному користуванню позивачем своєю земельною ділянкою.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи відповідач перекрив металевими воротами проїзну польову дорогу, яка є землею сільської ради, що створює перешкоди позивачу у користуванні його власністю - земельною ділянкою шляхом обмеження доступу нормального під'їзду та необхідність здійснювати об'їзд.
З огляду на викладене висновки судів про порушення права позивача, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача демонтувати зазначені ворота є правильним.
Доводи заявника касаційної скарги про те, що вказаного висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі неналежних доказів, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Цивільне судочинство, відповідно до статті 10 ЦПК України 2004 року, здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такий же обов'язок покладено на сторін статтею 60 ЦПК України 2004 року.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 ЦПК України 2004 року).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004 року).
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 59 ЦПК України 2004 року).
Висновків у справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі висновку Хотинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 24 квітня 2016 року (а. с. 4) та довідки Виконавчого комітету Колінковецької сільської ради від 18 серпня 2016 року № 1725 (а. с. 5) в яких містяться дані про самозахват відповідачем частини проїзної дороги шляхом встановлення металевої огорожі та воріт, вольєра для собак, що є перешкодою для проїзду товаровиробників. Таким чином, зазначені документи містять дані про обставини, якими підтверджено доводи позивача, тобто є належними доказами у справі.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (частина четверта статті 10 ЦПК України 2004 року).
Відповідач своїм правом на спростування доводів позивача не скористався. В судові засідання у суди першої та апеляційної інстанцій ні відповідач, ні його представник жодного разу не з'явились. Свої доводи та заперечення проти доводів позивача висловив лише в апеляційній скарзі, при цьому будь-яких доказів на спростування позовних вимог не надав, клопотань про виклик свідків, про яких зазначає в апеляційній та касаційній скаргах судам не заявляв.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом щодо надання доказів на спростування доводів позивача.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що справу у суді першої інстанції розглянуто у його відсутності, чим порушено його права Верховний Суд відхиляє, оскільки як правильно встановлено судом апеляційної інстанції відповідач повідомлявся про судові засідання, призначені на 11 травня 2017 року (а. с. 31) на 30 травня 2017 року (а. с. 35), а про судове засідання на 06 червня 2017 року повідомлено його представника ОСОБА_6 (а. с. 47). На жодне із засідань ні відповідач, ні його представник не з'явились.
Також ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 було повідомлено про судові засідання в суді апеляційної інстанції (а. с. 77, 78, 84, 85).
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову є таким, що ґрунтується на доказах у справі, а оскаржуване судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин у справі, яким суди першої та апеляційної інстанцій вже надали правову оцінку. Крім того, доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, які зводяться до незгоди заявника із судовим рішенням, і яким суд апеляційної інстанції надав правову оцінку.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі, тому згідно із положеннями статті 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Хотинський районний суд Чернівецької області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 червня 2017 року.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В.О. Кузнєцов
Г.І. Усик