Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 161/9939/17
провадження № 61-40053 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Перчук ІринаМиколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В.,
Федонюк С. Ю., Русинчука М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із частини нежитлового будинку АДРЕСА_1 що відповідно до технічного паспорту складається з приміщення першого поверху №ІІ, приміщення другого поверху з №1 по №5, №І, приміщення третього поверху з №1 по №6, №ІІІ, приміщення техповерху з №1 по №4, №ІV, загальною площею 355,8 кв. м.
Вона та двоє малолітніх дітей померлого - ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги за законом.
У встановлений законом строк вона та решта спадкоємців прийняли спадщину, однак відповідачем прийнято постанову від 08 червня 2017 року № 37/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину зазначеної нежитлової будівлі до вирішення у судовому порядку питання про встановлення складу спадкового майна, а саме встановлення розміру частки співвласника (спадкодавця) у спільному сумісному майні, з тих підстав, що спадкове майно є об'єктом спільної сумісної власності кооперативу «Кудесник» та ОСОБА_5
Посилаючись на те, що множинність суб'єктного складу у праві власності на майно не свідчить про виникнення права спільної сумісної власності, і не може бути підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач просила скасувати постанову приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу від 08 червня 2017 року № 37/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язати відповідача видати їй свідоцтво про право на спадщину на частину нежитлового будинку АДРЕСА_1, що згідно технічного паспорту складається з приміщення першого поверху №ІІ, приміщення другого поверху з №1 по №5, №І, приміщення третього поверху з №1 по №6, №ІІІ, приміщення техповерху з №1 по №4, №ІV, загальною площею 355,8 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову приватного нотаріусаЛуцького міського нотаріального округу від 08 червня 2017 року № 37/02-31 про відмову ОСОБА_8у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 355,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, як спадкового майна після смерті сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язано приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на належну їй частку спадкового майна після смерті сина
ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на частину нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 355,8 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1, яка складається з приміщення першого поверху №ІІ, приміщення другого поверху з №1 по №5, №І, приміщення третього поверху з №1 по №6, №ІІІ, приміщення техповерху з №1 по №4, №ІV.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. дійшла помилкового висновку про належність спадкової частини приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності та необхідність визначення часток співвласників з метою встановлення складу спадкового майна, який чітко визначено у договорі дарування нежитлового приміщення від 28 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Авринюк Н. А. та зареєстрованого у реєстрі за № 2791 тау витягу №30675982 від 19 липня 2011 року про державну реєстрацію прав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на момент смерті ОСОБА_5 був одним із співвласників окремих нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1, решта нежитлових приміщень у якому належить кооперативу «Кудесник», а тому ураховуючи, що наявність у спадкодавця права спільної сумісної власності з іншою юридичною особою на спадкове майно, виключає можливість визначення його частки у зазначеному майні, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. не мала достатніх правових підстав для ідентифікації спадкового майна як самостійного об'єкту нерухомого майна і видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що свідчить про обгрунтованість винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, у якій заявник просила скасувати постанову Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд невірно застосував до спірних правовідносин норми статті 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що спадкове майно є об'єктом спільної сумісної власності, у той час як будинок АДРЕСА_1 складається із двох самостійних частин, відокремлені нежитлові приміщення у одній з яких належать на праві приватної власності спадкодавцю. Зазначене свідчить про безпідставність віднесення приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. зазначеної нежитлової будівлі до спільної сумісної власності, що також категорично заперечується іншим власником нежитлових приміщень - кооперативом «Кудесник».
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача -
ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на частину нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 355,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 28 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області АриванюкН. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2791.
Відповідно до пункту 1.2. договору дарування нежитлових приміщень, його предметом є частина нежитлової будівлі /літера А-3/ (будівлі аптеки-магазину з офісними приміщеннями), а саме: приміщення першого поверху №ІІ, приміщення другого поверху з №1 по №5, №І, приміщення третього поверху з №1 по №6, №ІІІ, приміщення техповерху з №1 по №4, №ІV, загальною площею 355,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 19 липня 2011 року за № 30675982, за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на частину нежитлової будівлі літ. А-3, а саме: приміщення першого поверху №ІІ, приміщення другого поверху з №1 по №5, №І, приміщення третього поверху з №1 по №6, №ІІІ, приміщення техповерху з №1 по №4, №ІV, загальною площею 355,8 кв. м.
Позивач ОСОБА_1, а також малолітні діти спадкодавця -
ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли спадщину в установлені законом строки. Спадкову справу заведено 25 липня 2016 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М.
Для оформлення спадкових прав на спадкове майно в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 надала нотаріусу правовстановлюючі документи на підтвердження належності спадкодавцеві на праві власності нерухомого майна, зокрема:
- договір дарування нежитлового приміщення від 28 квітня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н. А. та зареєстрований у реєстрі за № 2791;
- витяг № 9844225 від 28 квітня 2011 року з Державного реєстру правочинів;
- витяг № 30675982 від 19 липня 2011 року про державну реєстрацію прав, виданий Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер у Реєстрі прав власності - 11499027, форма власності - приватна, розмір частки - не визначений;
- технічний паспорт на громадський будинок: будівля аптеки-магазину з офісними приміщеннями АДРЕСА_1, виготовлений Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» станом на
19 жовтня 2016 року
Постановою приватного нотаріуса Перчук І.М. від 08 червня 2017 року № 37/02-31 про відмову у вчинення нотаріальної дії, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину нежитлової будівлі літ. А-3, загальною площею 355,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на належну їй частку спадкового майна після смерті її сина ОСОБА_5, з посиланням на те, що з поданих документів для встановлення складу спадкового майна та інформації, отриманої приватним нотаріусом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08 червня 2017 року за № 89073227, убачається, що частина приміщення, що належала спадкодавцю, є об'єктом спільної власності (спільної сумісної).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач у встановлений законом строк прийняла спадщину, а тому набула право на належну їй частку у нежитловій будівлі літ. А-3, загальною площею 355,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом врегульовано статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії визначені частиною першою статті 49 Закону України «Про нотаріат».
Частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав належності спадкового майна спадкодавцю ОСОБА_5 та кооперативу «Кудесник» на справі спільної сумісної власності, апеляційний суд не врахував, що спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них (частина перша статті 368 ЦК України).
Підставами виникнення права спільної сумісної власності є:
1) набуття подружжям майна за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом:
2) набуття майна у результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
За договором дарування нежитлового приміщення від 08 квітня 2011 року до ОСОБА_5 перейшло право власності на відокремлені приміщення нежитлової будівлі літ. А-3, зокрема приміщення першого поверху №ІІ, приміщення другого поверху з №1 по №5, №І, приміщення третього поверху з №1 по №6, №ІІІ, приміщення техповерху з №1 по №4, №ІV, тобто конкретно визначені приміщення. Відомостей, які б свідчили про те, що зазначені нежитлові приміщення належали спадкодавцю на праві спільної сумісної власності з кооперативом «Кудесник»матеріали справи не містять, і нотаріус таких доказів суду не надала. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того зазначене нерухоме майно належало спадкодавцю на праві приватної власності, що підтверджується також витягом про державну реєстрацію прав № 30675982 від 19 липня 2011 року.
Оскільки визначення частки майна, належної померлому має правове значення виключно для спадкоємця учасника спільної сумісної власності, тоді як в даному конкретному випадку нерухоме майно було індивідуально визначено і належало спадкодавцю на праві приватної власності, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність визначених законом підстав для скасування постанови нотаріуса від 08 червня 2017 року № 37/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Разом з тим, суд не може підміняти орган до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.Суд першоїінстанцій зазначеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про задоволеннявимог ОСОБА_1 про зобов'язання приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Перчук І. М. видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом.З огляду на наведене, рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення зазначених позовних вимог підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії підлягає скасуванню, із залишенням у цій частині у силі рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27лютого 2018 року, у решті судове рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, сплачений за її подання судовий збір підлягає стягненню з приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ПерчукІ. М. на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 1 280,00 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ПерчукІрини Миколаївни від 08 червня 2017 року № 37/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом скасувати, залишити в силі у цій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2018 року.
У решті постанову Апеляційного суду Волинськоїобласті від 21 травня
2018 року залишити без змін.
Стягнути з приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Перчук Ірини Миколаївни на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С.Олійник
С.О.Погрібний
Г. І. Усик