Ухвала
18 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 345/2319/18
провадження № 61-7167ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради про захист прав споживача комунальних послуг та списання заборгованості з водо-, теплопостачання та водовідведення,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради (далі - КП «Водотеплосервіс») про захист прав споживача комунальних послуг та списання заборгованості з водо-, теплопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позову зазначив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 листопада 2014 року № 30156939 він став власником квартири АДРЕСА_1 після смерті дружини - ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_3
Після оформлення права власності на цю квартиру 09 грудня 2014 року, зареєструвався в ній та почав проживати.
19 лютого 2015 року між ним та КП «Водотеплосервіс» укладено договір № 21147 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Саме з цього часу і розпочалось його фактичне використання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення.
Позивач вказував, що за час проживання в квартирі рахунки по оплаті комунальних послуг оплачував вчасно та в повному обсязі, що підтверджується актом звірки розрахунків за послуги, абонент № НОМЕР_1, складеним відповідачем 10 квітня 2018 року.
15 березня и 2018 року КП «Водотеплосервіс» направило на його адресу досудове попередження № 329 про наявність у нього заборгованості з водо-, теплопостачання та водовідведення у розмірі 21 290,27 грн.
З переписки з КП «Водотеплосервіс» позивач зрозумів, що уся заборгованість, яку вимагає погасити відповідач, виникла в той період, коли він в квартирі не проживав та не був її власником.
ОСОБА_4 звірки на 01 грудня 2014 року сума заборгованості, яку неправомірно вивів відповідач, становила 20 662,53 грн.
20 квітня 2018 року позивач направив вимогу до відповідача про списання заборгованості за період з січня 2007 року по грудень 2014 року, однак листом від 21 травня 2018 року № Т-38 КП «Водотеплосервіс» відмовило йому у даній вимозі.
Також позивач вказував, що з березня 2015 року до 01 травня 2017 року він перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення Калуської міської ради як одержувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та листом управління соціального захисту населення Калуської міської ради його було повідомлено про те, що з 01 травня 2017 року не призначено житлову субсидію через наявність заборгованості по оплаті послуг з холодного водопостачання та водовідведення.
Наявність безпідставної заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг позбавляє його гарантованого права на автоматичне призначення субсидії на наступний період (після закінчення попереднього опалювального сезону). Давність формування такої заборгованості, відсутність юридично значимих дій та бездіяльність відповідача щодо її списання порушує принцип правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, оскільки така бездіяльність обмежує права позивача, гарантовані Конституцією та Законами України.
Позивач зазначав, що нарахування йому заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, яка утворилась з січня 2007 року до грудня 2014 року, протягом майже 8 років з часу її формування, більше того, за той період, протягом якого позивач не був власником квартири, є порушенням його прав та інтересів.
У листі від 21 травня 2018 року № Т-38, як підставу для відмови у списанні заборгованості за січень 2007 року - грудень 2014 року відповідач посилався той факт, що позивач, як новий власник, набув право власності у порядку спадкування, а тому відповідно до статті 1218 ЦК України отримав всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і обов'язки щодо сплати боргу за надані послуги з центрального опалення, постачання холодної води та водовідведення, а також гарячого водопостачання.
Позивач стверджував, що на момент відкриття спадщини жодних обов'язків перед КП «Водотеплосервіс» у вигляді заборгованості зі сплати послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення у його спадкодавців, ОСОБА_2, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_3, яка померла у березні 2004 року не було, а тому такого обов'язку не могло виникнути і у нього, як спадкоємця останніх.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії КП «Водотеплосервіс» щодо нарахування заборгованості в сумі 20 662,53 грн та зобов'язати його списати з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість в сумі 20 662, 53 грн за послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення за період з січня 2007 року до грудня 2014 року по квартирі АДРЕСА_2; стягнути з КП «Водотеплосервіс» на свою користь 2 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії КП «Водотеплосервіс» щодо нарахування заборгованості та зобов'язано списати з особового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_1, заборгованість в сумі 20 662, 53 грн за послуги водо-, теплопостачання та водовідведення з січня 2007 року до грудня 2014 року у квартирі АДРЕСА_3. Стягнуто із КП «Водотеплосервіс» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто із КП «Водотеплосервіс» 704,80 грн судового збору в дохід Державної судової адміністрації України.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2018 року в частині зобов'язання КП «Водотеплосервіс» списати з особового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_5 заборгованість змінено. Зобов'язано КП «Водотеплосервіс» анулювати з особового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_5 заборгованість в сумі 20 662,53 грн за послуги водо-, теплопостачання та водовідведення з січня 2007 року до грудня 2014 року по АДРЕСА_2. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 у задоволенні клопотання щодо стягнення з КП «Водотеплосервіс» 2 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу, зокрема подання відзиву, понесену у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
05 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати в частині вирішення питання про відшкодування понесених заявником витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП «Водотеплосервіс» на свою користь 2 000,00 грн відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому враховує характер правовідносин у яких виник спір та предмет позову.
Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Доводи заявника про те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що понесені учасниками справи на стадії апеляційного провадження, Верховний Суд відхиляє з урахуванням того, що судова практика щодо питання розподілу судових витрат є усталеною.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради про захист прав споживача комунальних послуг та списання заборгованості з водо-, теплопостачання та водовідведення відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак