Справа № 2-289/2010р./
02 лютого 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі: головуючого - судді Андрюшиної Л.А. при секретарі Ковальовій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань у Центрально - Міському
районі м. Макіївки , 3-я особа ДП “Макіїввугілля”
про відшкодування моральної шкоди ,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим , що він перебував у трудових правовідносинах з ОП шахта ім. Бажанова ДП Макіїввугілля та з 1986 року працював гірничим монтажником. У 2005 році під час виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок внаслідок чого його було травмовано та він отримав забійну рану правого коліна та середньої треті правої голені. В зв»язку з травмуванням він тривалий період часу знаходився на лікуванні. Після часткового одужання йому згідно з висновком МСЕК було встановлено 20% втрати професійної працездатності. Але, в зв»язку з необхідністю годувати свою родину, він вимушений був продовжити працювати і 20 серпня 2007 року з ним знову стався нещасний випадок, оскільки при виконанні робіт він впав з великої висоти та отримав забій поперекового відділу хребта, закритий перелом 9-11 ребер зліва. Згідно з висновком МСЕК йому було встановлено 15 відсотків втрати працездатності з подальшим переоглядом і нарешті 22 січня 2009 року МСЕК йому було встановлено 35% втрати працездатності безстроково. Останнього часу він став дуже погано себе почувати. Випробовує біль у нозі та спині, внаслідок чого став знервованим, не може нічого робити по господарству. Постійне відчуття втоми, важкості та болі в ногах, їхнє тремтіння, призвели до того, що він не може спокійно спілкуватися з оточуючими, дратується з приводу того, що не може допомогти своїй родині, у нього виникають постійні труднощі при виконанні будь-яких робіт. Всі ці фактори призвели до того, що він повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Це все спричиняє йому великі моральні страждання, які він гостріше відчуває з віком. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює у розмірі 12000,00грн., яку просить стягнути з відповідача - відділення виконавчої дирекції ФССВНВ в Центрально - Міському районі м. Макіївки.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити та стягнути з відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально -Міському районі м. Макіївки на його користь в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 12000,00грн..
Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності , позовні вимоги не визнала і в судовому засіданні пояснила, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, його доводи є необґрунтованими , так як відсутній висновок МСЕК про встановлення факту моральних страждань. Позивачем не зазначено з чого саме він виходив визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується . Фондом ніяких моральних страждань позивачеві не було заподіяно, в зв'язку з чим вважає , що відшкодувати моральну шкоду повинен роботодавець , тобто ДП «Макіївугілля», який не виконував вимоги охорони праці , а тому просить в задоволені позовних вимог відмовити .
Представник 3-ої особи -ДП «Макіїввугілля» ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності , проти задоволення позову заперечував та суду пояснив, що висновок МСЕК щодо встановлення втрати професійної працездатності може бути підставою для стягнення потерпілим матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди .Позивачем ніяких доказів про заподіяння йому моральної шкоди не було надано і крім того підприємство ніяких моральних страждань позивачеві не заподіяло і позовних вимог до них не заявлено.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач перебував у трудових правовідносинах з ДП «Макіїввугілля» ВП шахта ім. Бажанова.
Згідно акту № 66 від 01 липня 2005 року, складеного за формою Н-1, з позивачем ОСОБА_1 30 червня 2005 року при виконанні трудових обов»язків стався нещасний випадок на виробництві ш/у ім. В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля», внаслідок чого він отримав забійну рану правого коліна та середньої треті правої голені(а.с.3-4).
Згідно акту № 62 від 22 серпня 2007 року, складеного за формою Н-1, з позивачем ОСОБА_1 20 серпня 2007 року при виконанні трудових обов»язків стався нещасний випадок на виробництві ш. ім. В.М. Бажанова ДП «Макіїввугілля», внаслідок чого він отримав забій поперекового відділу хребту та закритий перелом 9-11 ребер сліва(а.с.5-6).
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії ДОН-04 № 063734 від 08.12.2005 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв”язку з трудовим каліцтвом(а.с. 29).
З виписки з акту огляду МСЕК серії ДОН - 04 № 030568 від 22.01.2009 вбачається, що ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено безстроково 35% втрати професійної працездатності, з них: 15% по трудовому каліцтву від 20.08.2007 року та 20% по трудовому каліцтву від 30.06.2005 року(а.с.7).
З 1 квітня 2001 року правовідносини з постраждалими внаслідок каліцтва та захворювань, пов»язаних з виконанням трудових обов»язків, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності.»
Таким чином, оскільки вперше втрата професійної працездатності позивачеві ОСОБА_1 була встановлена МСЕК 08.12.2005 року, тобто в період дії ст. 21, 28,34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати саме вимоги цього закону, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності “ одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей .
Відповідно до ст. 28 вищевказаного Закону при наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Згідно зі ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ...”, а також згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-9/2004р. , при настанні страхового випадку відповідач повинен у встановленому законом порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту спричинення такої шкоди , тобто не виключається обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду , заподіяну умовами виробництва , в інших випадках , коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної/немайнової/шкоди , заподіяної умовами виробництва , має забезпечуватися Фондом на підставі ст. 1,5,6,13,21 та ч.3 ст.28 цього Закону всім потерпілим , у тому числі у разі тимчасової , стійкої , часткової чи повної втрати професійної працездатності .
Таким чином, аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд вважає, що внаслідок ушкодження здоров'я позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що він в зв'язку з отриманням травми при виконанні трудових обов»язків відчуває тривалу фізичну біль, страждання та емоційні переживання, потребує постійного лікуванні. В зв'язку з ушкодженням здоров'я вважає себе неповноцінною людиною , оскільки не може займатися фізичною працею і своїми улюбленими справами , не має змоги допомагати рідним по господарству в зв'язку з чим відчуває почуття незручності від положення , що склалося внаслідок отриманої виробничої травми, в результаті якої було порушено його життєвий рівень та стосунки з оточуючими людьми і він повинен додавати додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності”, яка діяла на момент виникнення правовідносин, моральна шкода, яка спричинена умовами виробництва і яка спричинила потерпілому втрату професійної працездатності , відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом.
З урахуванням наведених вище доводів , оцінюючи характер заподіяної шкоди, з огляду на відсоток втрати працездатності(по травмі від 30.06.2005 року), характеру травмування, обсягу фізичних та душевних страждань , які зазнав і продовжує зазнавати позивач, неможливості відновлення професійної працездатності та виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 4000,00грн., оскільки вважає, що така сума буде справедливою та достатньою в даному конкретному випадку .
Законом України від 23.02.2007 року № 717-У, який набрав законної сили з 20.03.2007 року були внесені зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідно до яких, з вказаного закону були виключені положення стосовно відшкодування застрахованим особам моральної шкоди.
Як вказувалося вище, другу травму під час виконання трудових обов»язків позивач ОСОБА_1 отримав 20.08. 2007 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, згідно до яких були виключенні положення стосовно обов»язку відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а тому з цього періоду часу виключається обов»язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду , в зв»язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем - відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в Центрально - Міському районі м. Макіївки моральної шкоди по другий травмі, отриманої 20.08.2007 року на виробництві позивачем ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок повторного травмування вже не передбачалося обов»язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду і такий обов»язок був покладений на роботодавця. При цьому суд враховує положення ст. 11 ЦПК України відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та вважає, що оскільки позивачем ОСОБА_1 ніяких вимог до ДП «Макіїввугілля» про відшкодування моральної шкоди , як роботодавця, з яким він перебував у трудових відносинах, не було заявлено, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог. При цьому суд враховує, що в подальшому позивач не буде позбавлений можливості реалізувати своє право на звернення до суду з позовом до роботодавця про відшкодування моральної шкоди по травмі, отриманої ним 20.08.2007 року.
На підставі вище викладеного, аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1,21,28,34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності”, ст. ст. 10,11,60,209,212,213-215,218 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково .
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально - Міському районі м. Макіївки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000/чотири тисячі/грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК .
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в 1-му екземплярі.
Суддя Андрюшина Л.А.