Справа № 161/184/19 Провадження №33/802/184/19 Головуючий у 1 інстанції:Кирилюк В. Ф.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПДоповідач: Денісов В. П.
18 квітня 2019 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2019 щодо нього,
Оскаржуваною постановою судді БОГОНОС Назарій Віталійович, ІНФОРМАЦІЯ_1,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 384,20 грн. судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 20.12.2018, о 18 год. 45 хв., в м. Луцьк по вул. Ковельська, керував транспортним засобом марки «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги, передбачені п.2.9 (а) Правил дорожнього руху.
У поданій 01.03.2019 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати в частині накладення стянення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. Посилається на те, що не отримував судові повістки, оскільки вони були надіслані за адресою: м.Луцьк, вул.Мурашка, 16, де він не проживав. Розглядаючи справу без його участі, суд не врахував даних про його особу, у зв'язку з чим наклав надто суворе стягнення. Просить врахувати, що він визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, жодного разу не притягувався до адміністративної, дисциплінарної, кримінальної чи іншої відповідальності, тепер працює у департаменті муніципальної варти Луцької міської ради, де сумлінно виконує свої посадові обов'язки, кожного тижня буває в селі Волиця-Любачівська Горохівського району, де відвідує свою бабусю, забезпечує її продуктами харчування та лікарськими засобами, оскільки вона є особою похилого віку і хворіє. Бере на себе зобов'язання більше не порушувати Правила дорожнього руху, а також сплатити накладений судом першої інстанції штраф. Вважає, що вчинене ним правопорушення не становило великої суспільної шкідливості, не завдало збитків державним чи громадським інтересам, а тому його можна вважати малозначним.
З урахуванням наведеного, просить застосувати вимоги ст.22 КУпАП, скасувавши постанову судді в частині накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
У своєму клопотанні ОСОБА_1 також просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді, як такий, що пропущений з поважних причин. Посилається на те, що він не брав участі у розгляді справи, а зі змістом оскаржуваної постанови ознайомився лише 23.02.2019.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з таких підстав.
Клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови слід задовольнити, оскільки ОСОБА_1 не брав участі в розгляді справи у суді першої інстанції, а даних про вручення йому копії оскаржуваної постанови у матеріалах справи немає. Лише у додатку до апеляційної скарги (роздруківки із веб-порталу "Укрпошта") зазначено, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 вручено 23.02.2019. Тому, на думку апеляційного суду, строк апеляційного оскарження пропущений із поважних причин.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не повідомляв його належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки надсилав судові повістки на адресу, за якою він не проживав.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення був повідомлений, що розгляд справи щодо нього відбудеться у Луцькому міськрайонному суді Волинської області, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 (а.с.1).
При цьому, у зазначеному протоколі ОСОБА_1 повідомив місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а також поставив підпис у відповідній графі, що внесені щодо нього дані - правильні (а.с.1).
Після надходження справи до Луцького міськрайонного суду 04.01.2019, ОСОБА_1 завчасно надіслано судову повістку про час та місце розгляду справи на вищевказану адресу проживання ОСОБА_1, яку той зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з поверненням цієї судової кореспонденції без вручення адресату, судом першої інстанції у передбаченому законом порядку встановлено фактичне місце проживання ОСОБА_1 - вул. Малиновської, буд. 1, село Волиця-Любачівська Горохівського району Волинської області (а.с.11-16).
Після цього, судові повістки про час та місце розгляду справи (на 10.00 год. 14.02.2019) були надіслані судом на дві вищевказані адреси, а також ця інформація додатково розміщена на веб - порталі "Судова влада України" (а.с.17, 18, 19).
Незважаючи на те, що судом першої інстанції вжито усіх заходів для повідомлення про час та місце розгляду справи ОСОБА_1, останній не виявив бажання брати участь у розгляді справи, не вживав будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження (а.с.9-19).
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Оскільки фактичні обставини справи, кваліфікація дій та доведеність вини ОСОБА_1 не заперечується останнім, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про скасування постанови судді в частині накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі ст.22 КУпАП - у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, вони не заслуговують на увагу.
На думку апеляційного суду, водії, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, становлять підвищену суспільну небезпечність для учасників дорожнього руху, бо є причиною дорожньо-транспортних пригод із важкими наслідками. В зв'язку з цим, санкція даної норми закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, вперше притягується до адміністративної відповідальності, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, допомагає своїй бабусі, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, всіх інших обставин справи в їх сукупності, об'єктивних підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності в порядку ст.22 КУпАП, вважаючи вчинене правопорушення малозначним, апеляційний суд не знаходить.
Санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність для водіїв у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Між тим, клопотання ОСОБА_1 про скасування постанови судді в порядку ст.22 КУпАП, на думку апеляційного суду, не зовсім відповідає вимогам Закону, оскільки останній регламентує певний порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Натомість ОСОБА_1 фактично просить звільнити його від адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є лише одним із елементів адміністративної відповідальності, визначеної ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
На думку апеляційного суду, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, позитивні дані про особу правопорушника, а тому прийшов до правильного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке є безальтернативним, а також необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових аналогічних правопорушень як самим ОСОБА_1, так і іншими особами.
За наявності вказаних обставин, підстав для скасування постанови судді, з мотивів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2019 щодо нього.
Апеляційну скаргу БОГОНОСА ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2019 щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду ОСОБА_4