Справа № 163/1669/18 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С.
Провадження № 22-ц/802/404/19 Категорія: 26 Доповідач: Данилюк В. А.
18 квітня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Данилюк В.А.,
суддів - Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
з участю:
секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року,
Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (скорочено ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 07.02.2011 кредитного договору, який складають заява відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку, відповідач отримав кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та своєю заявою підтвердив свою поінформованість з умовами кредитування. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надав, через що станом на 01.07.2018 у нього виникла заборгованість на загальну суму 20893,21 гривень, з них: по кредиту 6329,66 гривень, по відсотках 3037,91 гривень, по пені 10054,53 гривень, по фіксованому штрафу 500 гривень, по процентному штрафу 971,11 гривень, які позивач і просить стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07.02.2011 року станом на 01.07.2018 року в сумі 6646 (шість тисяч шістсот сорок шість) гривень 14 копійок, яку становлять: - 6329 (шість тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 66 копійок заборгованості за кредитом; - 316 (триста шістнадцять) гривень 48 копійок штрафу. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 49 копійок судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що сторони в належній формі досягнули згоди щодо істотних умов кредитного договору. Банком проведено розрахунок заборгованості у відповідності до Умов і правил надання банківських послуг, які разом з заявою відповідача становлять укладений договір, правильність проведення розрахунку позивачем відповідач не спростував, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні частини позовних вимог.
Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції грунтується на нормах матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводиться в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначної відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині стягнення з відповідача кредитної складової у вигляді тіла кредиту підлягає задоволенню. Однак всупереч умовам кредитного договору нарахування відсотків позивачем проведено, виходячи із усіх складових заборгованості, до якої, крім тіла кредиту, включені також нараховані відсотки, штрафи та пеня, а тому у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих відсотків за кредитом через необґрунтованість і невідповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості умовам кредитного договору. З огляду на неможливість встановити із розрахунку позивача дня виникнення простроченої кредитної заборгованості відсутні й підстави для обрахунку пені за прострочене зобов'язання. Крім того, одночасне стягнення і пені, і штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання не відповідають закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, підписавши анкету-заяву від 07.02.2011 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг погодилася з тим, що Заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку становить укладений між сторонами Договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за умови сплати відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 9, 10).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах.
Позивачем до своєї позовної заяви додано витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які були розміщені на офіційному сайті банку про що вказано і в Анкеті-заяві від 07.02.2011 (а.с.11-25).
Згідно з пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт погодився з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, а також надала Банку право в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п.2.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг, власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
Відповідно до п.1.1.5.21 Умов та правил надання банківських послуг, у разі непогашення кредиту в строк, встановлений графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, заборгованість в частині своєчасної непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої проводиться відповідно до розміру, встановленого в заяві на приєднання до цього договору для відсотків від дня виникнення простроченої заборгованості. У разі непогашення зазначеного простроченого зобов'язання протягом 30 календарних днів всі сплачені після зазначеної дати платежі є пенею, крім платежів, направлених з урахуванням встановленої договором черговості на погашення тіла кредиту.
Відповідно до п.1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується (продовжується) на той самий строк.
Згідно п.1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим договором, Умовами та Правилами позичальник платить банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості ... за кожен день прострочення.
Згідно п.2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг, у разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі визначеному в Тарифах, що діють на день нарахування. Сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання). У разі виникнення прострочення зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1. договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.
У разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 гривень, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту(п.2.1.1.12.6.1).
При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій (п.1.1.5.20).
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком за період з 07.02.2011 по 31.10.2016 станом на цю дату загальна сума заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором становила 3356,48 гривень, з яких: по кредиту 1812,59 гривень, по відсотках 72,78 гривень (а.с. 5-7).
Згідно із розрахунком заборгованості з 01.11.2016 по 01.07.2018 заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 20893,21 гривень, яка складається з: тіла кредиту 6329,66 гривень, відсотків 3037,91 гривень, пені 10054,53 гривень, судових штрафів 1471,11 гривень (а.с. 8).
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.11.2016 по 01.07.2018 відповідачем використано кредитні кошти в загальній сумі 6003,96 гривень (графа витрати клієнтом кредитних коштів). У період з 01.11.2016 по 01.07.2018 відповідачем погашено заборгованість на загальну суму 1559,64 гривень (графа сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості).
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість по тілу кредиту в сумі 6329,66 гривень. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи відсутність у наданому позивачем розрахунку заборгованості черговості погашення складових кредитної заборгованості за рахунок внесених відповідачем коштів (1559,64 гривень), суд не має підстав для обґрунтованого сумніву щодо достовірності суми боргу в цій частині, оскільки різниця між фактично використаними кредитними коштами і сумою погашення заборгованості є достатньо наближеною до заявленого в позові розміру (7816,55 - 1559,64 = 6256,91).
Умовами кредитного договору, зокрема п.2.1.1.12.2, п.2.1.1.12.6 Умов та Правил, визначено, що проценти нараховуються лише за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку на дату нарахування за формулою: сума боргу х дні прострочки х проценти за місяць х 12/кількість днів у році/100. Всупереч умовам кредитного договору нарахування відсотків позивачем проведено, виходячи із усіх складових заборгованості, до якої, крім тіла кредиту, включені також нараховані відсотки, штрафи та пеня. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач вносив кошти на часткове погашення заборгованості по кредиту в період з 20.11.2016 по 04.09.2017, однак встановити кількість прострочених днів неповернення кредитних коштів із наданого позивачем розрахунку неможливо, а відтак і неможливо визначити заборгованість за несплаченими відсотками, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих відсотків за кредитом через необґрунтованість і невідповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості умовам кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Крім того, аналіз ст. 549 ЦК України свідчить про те, що пеня і штраф обчислюються виключно у відсотковому вираженні, а тому стягнув штраф у відсотковому виражені від суми заборгованості по кредиту.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок позивача належним чином не досліджувався судом першої інстанції, не заслуговує на увагу, оскільки у рішенні суду надано детальний аналіз зазначеного розрахунку та наведені підстави для його неприйняття судом, а також підстави неможливості навести свій розрахунок через відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували чи спростовували інформацію щодо сплати заборгованості відповідачем. Отже, доводи апеляційної скарги, які були предметом дослідження судом першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи.
На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 квітня 2019 року.
Головуючий
Судді