Справа № 22Ц-745/10 Головуючий в суді І інстанції Соловей Г.В.
Категорія Доповідач в суді ІІ інстанції Голуб С.А.
11 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Коцюрби О.П.
суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,
при секретарі : Бобку О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій за договором страхування ,
У лютому 2008 року ОСОБА_3 пред»явив в суді позов до акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивач зазначав, що за договором страхування він застрахував у відповідача транспортний засіб, що належить йому на праві власності, проте з настанням страхового випадку відповідач не виконує взяті за договором зобов'язання щодо проведення належних страхових виплат.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 9 липня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_3 42 396,16 грн. страхової виплати, 15 474,6 грн. пені, 1 229 грн. 64 коп. річних та 7 037,76 грн. інфляційних збитків, а також судові витрати по справі.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його ухваленні норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає про те, що суд в своєму рішенні встановив, що дійсна вартість застрахованого автомобіля НОМЕР_1 на момент укладання договору страхування складала 44890 грн. Таким чином, на думку апелянта, судом встановлено, що позивач при укладанні договору страхування подав неправдиві відомості про вартість автомобіля, а тому суд прийшов до неправильного висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про страхування».
Також судом не було враховано, що відповідно до умов договору страхування № 0025021 від 14.04.2006 року встановлена безумовна франшиза у розмірі 10% від страхової суми. Суд цього не врахував, що призвело до неправильного нарахування суми відшкодування та розміру штрафних санкцій.
Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2006 року між сторонами був укладений договір страхування наземного транспортного засобу № 0025021 (далі Договір). Відповідно до названого договору був застрахований автомобіль DAEWOO LANOS 1,5, д.н.з. НОМЕР_1, який належить позивачу.
Відповідно до п. 2 Договору, дійсна вартість автомобіля та страхова сума становить 62616 грн.
23 вересня 2006 року застрахований автомобіль був викрадений невідомими особами і 2 жовтня 2006 року була порушена кримінальна справа по даному факту.
25 вересня 2006 року позивач подав відповідачу заяву про факт викрадення автомобіля з передбаченим договором пакетом необхідних документів.
13 грудня 2006 року відповідач своїм листом повідомив позивача про відмову йому у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що він зазначив вартість автомобіля на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № КП-11/04-001 від 11 квітня 2006 року, укладеного між позивачем та ТОВ «СВ ГПРУПП ЛІМІТЕД». Позивач заявив дійсну вартість автомобіля і сторони визначили страхову уму за договором страхування у розмірі дійсної вартості автомобіля, тобто 62616 грн.
Але управлінням ДА ГУ МВС України в м.Києві автомобіль був зареєстрований 14 квітня 2006 року на підставі довідки-рахунку на придбання цього автомобіля сер. КІВ 510650 від 12 квітня 2006 року, виданої СП ТОВ «Картер-Авто», відповідно до якої вартість автомобіля становила 44880 грн. Таким чином, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстав подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об»єкт страхування.
Судова колегія погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати стразові платежі та виконати інші умови договору.
Суд виходив з того, що позивачем були виконані умови договору, оскільки він сплатив страховий платіж у розмірі 3130 грн. 01.07.2006 року.
Відповідач, в порушення умов договору, відмовив у виплаті страхового відшкодування при настанні страхового випадку.
Відмовляючи у виплаті страхової суми, відповідач керувався ч.3 ст. 25 Закону України «Про страхування» відповідно до якого страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об»єкт страхування.
Судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції встановивши у своєму рішенні, що вартість автомобіля на день страхування становила не 62 616 грн., як про це заявив страхувальник , а лише 44890 грн., необґрунтовано прийшов до висновку про неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування у зв»язку з повідомленням страхувальником неправдивих відомостей. В рішенні суду не зазначено, що позивач надав відповідачу неправдиві відомості про об»єкт страхування, отже цей довід апелянта є голослівним і не спростовує рішення суду в цій частині.
Відповідно до п.2 Договору страхування № 002021 об»єктом страхування є автомобіль DAEWOO LANOS 1,5, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий, номер кузова НОМЕР_4. Вартість автомобіля зазначена в сумі 62616 грн. Виходячи із зазначеної вартості був визначений страховий платіж у розмірі 3130грн., який був визначений на підставі страхового тарифу 5% від вартості автомобіля.
Відповідно до ч.1,2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору , якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.
Сторони погодили вартість автомобіля на момент укладання договору. Саме з цієї вартості позивачем був сплачений страховий платіж . Відповідач оглянув автомобіль і погодився із заявленою позивачем сумою. Ні законом, ні Договором не передбачено надання певних документів, які б підтверджували вартість застрахованого майна. Позивачем пред»являвся відповідачу договір купівлі-продажу автомобіля, щодо змісту якого у відповідача не було зауважень, інших документів він від позивача не вимагав, а тому у відповідача відсутні підстави стверджувати, що позивач свідомо подав йому неправдиві відомості і відмовляти у виплаті страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною.
Разом з тим, судова колегія вважає, що рішення суду не може бути залишене без змін, оскільки воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з
…3) мотивувальної частини із зазначенням:
- встановлених судом обставини і визначених відповідно до них правовідносини;
- мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішення нормативно-правові акти;
- чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, а якщо були, то ким;
- назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, яким суд керувався.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11, 29.12.1976 «Про судове рішення», який діяв на час ухвалення судом першої інстанції свого рішення мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог . Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
В порушення наведених вимог закону та без врахування роз»яснень Пленуму Верховного Суду України в рішенні суду взагалі не наведені розрахунки з яких виходив суд, визначаючи розмір страхового відшкодування, пеню, відсотки, інфляційні збитки. Встановивши, що вартість автомобіля на час його страхування становила не 62616 грн., а 44890 грн., суд стягнув з відповідача страхове відшкодування у розмірі 42396,16 грн., не вказавши при цьому, за рахунок чого зменшилась вартість страхового відшкодування, збільшив розмір пені, тим самим вийшов за межі позовних вимог. Також суд не зазначив за який період і виходячи із якої вартості автомобіля були нараховані відсотки, пеня та інфляційні збитки.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції не мотивував свого рішення, не навів розрахунки, що позбавляє суд апеляційної інстанції їх перевірити та обговорити доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку страхового відшкодування та штрафних санкцій, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині визначення розміру стягнення заборгованості і в цій частині ухвалити нове рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позивач просив суд стягнути з відповідача
54110,94 страхового відшкодування (62616 грн. - 2493,84 грн.(сплачене позивачу страхове відшкодування) - 6011 грн. (франшиза);
8912,61 грн. пені за період з 27.12.1006 по 27.12.1007 (365 днів);
1580,04 грн. ( 3 відсотки річних за той же період);
8982,42 грн. інфляційних збитків за той же період);
1000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Суд задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача
42 396,16 грн. страхового відшкодування;
15474,6 пені;
1229,64 грн. річних відсотків;
7047,76 грн. інфляційних збитків та судові витрати.
Позивач не оскаржує висновки суду в частині часткового задоволення позову, а тому судова колегія в силу вимог ст. 303 ЦПК України не перевіряє правильність висновків суду в частині стягнення страхового відшкодування виходячи із вартості автомобіля у розмірі 44890 грн. і всі наступні розрахунки проводить виходячи із цієї суми.
Визначаючи розмір страхового відшкодування, судова колегія виходила із наступного.
6 липня 2007 року відповідач виплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 2493,84 грн. Враховуючи це, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу зменшується на вказану суму. (44890 - 2493,84 = 42396,16 грн.
Крім того, від суми 42396,16 грн. підлягає відрахуванню франшиза, яка за договором страхування становить 10% від суми страхового відшкодування.
Оскільки суд встановив розмір страхового відшкодування в сумі 44890 грн., то франшиза становить 4489 грн.
Таким чином, розмір страхового відшкодування становить 42 396,16 грн.- 4489 грн. = 37907,16 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
… 3) сплата неустойки;
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 992 ЦК України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов»язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до п.4.1.2. Договору, страховик зобов»язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 30 робочих днів після отримання всіх необхідних документів.
Позивач подав відповідачу всі необхідні документи разом із заявою про настання страхового випадку 25.09.2006 року, отже 07.11.2006 року відповідач зобов»язаний був здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п.6.2 Договору , у випадку несвоєчасної сплати страхового відшкодування з вини страховика, він виплачує Страхувальнику пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Позивач просив стягнути пеню за період з 27.12.2006 року по 27.12.2007 року (365 дн.) . Ці вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Розмір пені, яка може бути нарахована за цей період становить: 37907,16 грн. х 0,1% х 365дн. =13836,11 грн.
Враховуючи розмір облікової ставки НБУ 8,5% ( з 10.06.2006 по 01.06.2007), 8% (з 01.06.2007 по 01.01.2008) розмір пені за вказаний період не може бути більший ніж 5951,72 грн.
Відповідно до п.6.3 Договору Страховик за цим договором не відшкодовує моральну шкоду, упущену вигоду, втрати, пов»язані з інфляційними процесами та інші можливі фінансові санкції.
Оскільки позивач погодився з названими умовами Договору , його позовні вимоги про стягнення річних та інфляційних збитків не підлягають до задоволення.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 37907,16 грн. страхового відшкодування та 5951,72 грн. пені.
Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем заявлявся позов на загальну суму 82340,33 грн. і ним було сплачений судовий збір у розмірі 813 грн.
Апеляційним судом задовольняються позовні вимоги на загальну суму 43858 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 438,58 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 липня 2008 року скасувати в частині в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування, штрафних санкцій, інфляційних збитків та судового збору і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 37907,16 грн. страхового відшкодування, 5951,72 грн. пені та 438,58 грн. сплаченого судового збору.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :