№2-3841/2008
26 грудня 2008 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого одноособово судді Діденко С.О.
при секретарі Сухіна О.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Добропілля справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Добропіллявугілля" Відокремлений підрозділ "Шахта Новодонецька" про
відшкодування моральної шкоди,
встановив:
18 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП "Добропіллявугілля" ВП "Шахта Новодонецька" про відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги і пояснив, що знаходився у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом "Шахтою "Новодонецька" Державного підприємства "Добропіллявугілля" з 22.04.1997 року. Працював гірником очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті в шкідливих і небезпечних умовах праці, з 15.05.1997 року - гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті. 28 січня 2001 року на час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав пошкодження меніска правого колінного суглоба, що підтверджено актом форми Н-5 про нещасний випадок на виробництві від 17.10.2006 і актом форми Н-1 про нещасний випадок від 17.10.2006 року №55.
Відповідно до довідки Обласної спеціалізованої МСЕК №053934 від 14.11.2006 року йому встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 25% безстроково.
Добропільським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зроблені нарахування одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат.
З приводу відшкодування заподіяної йому моральної шкоди він в листопаді 2008 року звернувся до ВП «Шахта „Новодонецька" ДП «Добропіллявугілля». Йому було відмовлено і запропоновано звернутися до суду.
Він вважає, що у призначенні до виплати суми відшкодування моральної шкоди необгрунтовано відмовлено.
Вважає, що через нещасний випадок йому спричинена моральна шкода, що виявляється в фізичному болі, фізичних і душевних страждань. Пошкодження здоров'я привело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечна праця. Унаслідок травми він фактично став інвалідом, і його здоров'я не відновиться до колишнього стану. Постійне лікування і знаходження на "Д" обліку в лікарняних установах, неодноразово за рік знаходиться на лікуванні, що потребує додаткових коштів.
З моменту травми був порушений його звичайний спосіб життя.
Крім того, підприємство відмовлялось видавати в добровільному порядку акт по формі Н-1 28 січня 2001 року, він в судовому порядку вимушений був в судовому порядку встановлювати факт нещасного випадку на виробництві.
На підставі зазначеного просить суд стягнути з ВП "Шахта Новодонецька" ДП "Добропіллявугілля" моральну шкоду в розмірі 25000 гривень, виходячи із ступеня завданих моральних страждань, 25% втрати працездатності.
Також позивач просить поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин.
У судовому засіданні представник відповідача ДП «Добропіллявугілля» ВП "Шахта Новодонецька" ОСОБА_2, який діє за довіреністю, позов визнав частково та пояснив, що дійсно ОСОБА_1 працював на ВП "Шахта Новодонецька" з 22.04.1997 року. 28 січня 2001 року на час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, в разі чого ОСОБА_1 встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 25% безстроково. Вважає, що сума моральної шкоди достатньо завищена, тому просить зменшити суму моральної шкоди.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Свої висновки суд обґрунтовує наступним:
Згідно п.1.1 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 спори між постраждалими або іншими зацікавленими особами і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності) відносно права на відшкодування шкоди, одноразова допомога, їхнього розміру, підлягають судовому розглядові в порядку, передбаченому гл, XV Кодексу законів про працю України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом "Шахтою "Новодонецька" Державного підприємства "Добропіллявугілля" з 22.04.1997 року. Працював гірником очисного вибою 5 розряду підземним з повним робітником днем у шахті в шкідливих і небезпечних умовах праці, з 15.05.1997 року гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті.
28 січня 2001 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав пошкодження меніска правого колінного суглоба, що підтверджено актом форми Н-5 про нещасний випадок на виробництві від 17.10.2006 і актом форми Н-1 про нещасний випадок від 17.10.2006 року №55.
Відповідно до довідки Обласної спеціалізованої МСЕК №053934 від 14.11.2006 року ОСОБА_1 встановлено втрата професійної працездатності в розмірі 25% безстроково.
Через це Добропільським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зроблені нарахування одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат.
Згідно ст. 153 КЗпП України і ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, використовуваних працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» зобов'язує роботодавця створити на робочому місці в кожнім структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства про права працівників в області охорони праці, що було порушено відносно ОСОБА_3 при виконанні ним трудових обов'язків на ВП "Шахта Новодонецька" ДП "Добропіллявугілля".
З приводу відшкодування заподіяної моральної шкоди ОСОБА_3 в листопаді 2008 року звернувся до ВП «Шахта „Новодонецька" ДП «Добропіллявугілля», в виплаті якої було відмовлено і запропоновано звернутися до суду.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи, вивченими в ході судового розгляду і по суті сторонами не заперечуються.
Розглядаючи питання про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 суд виходить із вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» у відповідності зі ст. 237 КЗпП України при наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконного звільнення або перекладу, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах і т.п.), що привело до його моральних страждань, утраті нормальних життєвих зв'язків або жадає від його додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню морального (немайнового) шкоди покладається на власника або уповноважений їм орган незалежно від форми власності, виду діяльності або галузевої приналежності.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_3 до ВП "Шахта Новодонецька" ДП "Добропіллявугілля", про відшкодування моральної шкоди при наявності такої, оскільки з наданих суду доказів видно наявність моральної шкоди заподіяної потерпілому внаслідок нещасного випадку, якому через це встановлено 25% втрати працездатності безстроково, що відповідно призвело до неможливості реалізувати потерпілим своїх звичок і бажань, негативним наслідкам нервово-емоційного плану, порушенню його нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
Ці обставини знайшли своє підтвердження поясненнями позивача, матеріалами справи, які вивчалися і аналізувалися під час судового розгляду.
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про дозвіл трудової суперечки в суд у тримісячний термін із дня, коли він довідався або повинний був довідатися про порушення свого права.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з розміру позовних вимог ОСОБА_3, встановленого висновком МСЕК відсотка втрати працездатності потерпілому, ступеня перенесених фізичних та моральних страждань, ступеня порушення життєвих зв'язків позивача, характеру додаткових зусиль по організації життя, пов'язаних з пошкодженням здоров'я, і вважає підлягаючим стягненню з ВП "Шахта Новодонецька" ДП "Добропіллявугілля" моральної шкоди 12000 гривень.
В іншій частині позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ "Шахта Новодонецька" про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин.
Стягнути з Відокремленого підрозділу "Шахта Новодонецька" Державного підприємства "Добропіллявугілля" на користь ОСОБА_1 на рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої отриманим нещасним випадком, суму в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом двадцяти днів після надання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Виготовлено власноручно в одному примірнику в нарадчій кімнаті.