Справа №2-15/09
19 січня 2009 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Мавроді Р.Ф.
секретаря Ганжа Т.А.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності ,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки із майна , що є у спільній частковій власності.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що під час шлюбу у 1994 році він разом з відповідачами приватизував двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Кожний з них отримав право власності на 13, 8 кв.м, тобто на 1/3 частини квартири. Спільне життя в родині ускладнилося і він почав мешкати в іншому місті. В 2003 році шлюб був розірваний, а відповідачі залишилися мешкати у спірній квартирі. У зв'язку з тим, що позивачка ОСОБА_2 подала до суду позов до нього про поділ будинку, який також належить їм на праві спільної власності, він вирішив також подати позов про виділення його частки із майна, що є у спільній частковій власності , а саме квартири. У зв'язку з тим, що квартира є неподільною річчю, вважає , що має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої вимоги та просить суд призначити експертизу на предмет ринкової вартості квартири та з урахуванням висновків якої зобов'язати відповідачів сплатити йому вартість його частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, а також стягнути з відповідачів на свою користь понесені судові витрати та витрати на експертизу.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що у спірній квартирі вона та її донька мешкати не бажають, вона їм не потрібна, неодноразово зверталися до позивача з проханням дати згоду на продаж квартири з подальшим поділом отриманих за квартиру коштів відповідно до належних часток, але позивач з цім не згоден та бажає лише виділу його частки в натурі шляхом сплати йому грошима вартості його частки. Крім того, вона мешкає разом з хворою матір'ю похилого віку, її неповнолітній син страждає на тяжку хворобу, є інвалідом, вільно самостійно пересуватися не може, а донька у декретній відпустці , вагітна та скоро повинна народити дитину. У зв'язку з тим, що спірною квартирою вони не користуються, вона їм не потрібна, проти сплати позивачу грошової компенсації за його частку у спільній власності заперечує, а згодна лише на продаж її та поділ отриманих грошей відповідно до часток.
Співвідповідачка ОСОБА_3 повністю згодна з позицією відповідача ОСОБА_2
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що сторонам в рівних частках належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10.03.1994 року.
Відповідачі у спірній квартирі не мешкають, зняти з реєстрації (ОСОБА_2 з 29.10.2008 року, ОСОБА_3 з 02.08.2006 року), що підтверджується копією домової книзі та відмітками у особистих паспортах.
Позивач знятий з реєстрації з 14.10.1998 року.
На час розгляду справи сторони мешкають окремо за різними адресами.
Шлюб між позивачем та ОСОБА_2 був розірваний 24.04.2003 року.
У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частково власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності.
За неможливості такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч. 2 ст. 183 ЦК України) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Виходячи з аналізу зазначеної норми у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України слід дійти висновку, що передбачене частиною другою цієї норми право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи. При цьому зазначеною нормою передбачено, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
Між тим, суд приймає до уваги, що відповідачі, які раніше мешкали у спірній квартирі, користуватися цією власністю не бажають, ця квартира їм не потрібна, житлом вони забезпечені, виїхали разом з особистими речами до іншого житла, знялись з реєстрації, грошей, необхідних для сплати позивачу вартості його частки не мають та сплачувати не бажають, згоду позивача на пропозицію продати квартиру та поділити отримані кошти відповідно до часток не отримали, та на підставі рівності прав співвласників щодо користування і розпорядження спільною частковою власністю, у суду не має підстав вважати, що при цих обставинах саме позивач має привілейне право на виділ своєї частки шляхом одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.
У зв'язку з тим, що домовленостей щодо володіння, користування та розпорядження спірною квартирою між співвласниками не досягнуто, можливостей у відповідачів щодо грошової компенсації позивачу вартості його частки у зв'язку з вищезазначеними ( сімейними) обставинами не має, вимоги щодо припинення будь-кого
права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не заявлені, з урахуванням особливостей цієї справи, суд вважає необхідним та доцільним залишити за сторонами право на спільну часткову власність у визначених частках, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
На підставі ст.ст.358, 361, 364, 365 ЦК України , керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайсуд протягом двадцяти днів після подачі заяви на апеляційне оскарження, що може бути подане протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.