09 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3581/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Сапіги В.П., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Крутько О.В. о 13 год. 45 хв. у м. Львові) у справі № 1.380.2019.000535 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 у виконавчому провадженні № 32525755, прийняту головним державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Литвиненко Н.В.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Вважає, що в рамках виконавчого провадження фактичного стягнення грошових коштів за виконавчим листом № 2-578/10 від 04.04.2012 року не відбулося, спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 є передчасною та такою, що має бути скасована судом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Вказує на те, що у відповідача були правові та фактичні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки позивачем у добровільному порядку не виконано виконавчий лист № 2-578/10 від 04.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1859367, 48 грн і вказана обставина визнана позивачем.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що приймаючи рішення у справі суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що зміни до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції станом на 06.05.2012), відповідно до яких виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання були внесенні Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» № 191-VIII від 12.02.2015, в той час як сам Закон № 606-XIV втратив чинність 05.01.2017 до того, як виконавець прийняв постанову про стягнення виконавчого збору - 15.01.2019. Суд також не зауважив, що підставою для винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору не є повернення виконавчого документа стягувачу. Разом з тим вказав, що суд першої інстанції посилаючись у рішенні на положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (в редакції, що була чинною до 28.02.2018) про те, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, суд ці положення до спірних правовідносин не застосував, відтак не визначився, яка саме редакція Закону України «Про виконавче провадження» має застосовуватись до розглядуваної справи.
Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Крім цього до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що у Дрогобицькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться на виконанні виконавче провадження № 32525755 з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/10, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 04.04.2012 у цивільній справі № 2-578/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1859367, 48 грн.
Виконавче провадження відкрито на підставі постанови державного виконавця від 08.05.2012, згідно якої накладено арешт на все майно боржника: нежитлове приміщення, загальною площею 113, 2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру, загальною площею 114, 8 кв.м, що знаходиться АДРЕСА_1.
08.05.2018 державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесена постанова про зупинення виконавчих дій у зв'язку із з тим, що позивачем подано скаргу на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
14.11.2018 постановою Верховного Суду у справі № 442/2571/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 17.05.2017 та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2017 залишено без змін.
15.01.2019 постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області поновлено виконавче провадження № 32525755 з примусового виконання виконавчого листа № 2-578/10 від 04.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 1859367, 48 грн.
15.01.2019 року постановою державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №32525755 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 185936, 75 грн.
Крім цього з пояснень позивача слідує, що виконавче провадження на час розгляду справи не завершено.
Вважаючи постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 у виконавчому провадженні № 32525755 протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
Частиною 2 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частинами 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Керуючись наведеним вище колегія суддів дійшла висновку, що оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2019 винесена в рамках виконавчого провадження № 32525755, відкритого на підставі виконавчого листа виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у цивільній справі № 2-578/2010, відтак таке рішення може бути оскаржене до суду, який видав виконавчий документ, а саме до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглянув даний публічно-правовий спів з порушенням правил юрисдикції (підсудності), встановлених статтею 20 КАС України, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на розгляд за встановленою законом підсудністю до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Приписами ч. 1 ст. 318 КАС України встановлено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 318, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 1.380.2019.000535 скасувати і направити справу для розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. П. Сапіга
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 15 квітня 2019 року