11.04.19
22-ц/812/638/19
Провадження №22-ц/812/638/19
Іменем України
11 квітня 2019 року м. Миколаїв
справа № 487/648/19
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 28 січня 2019 року під головуванням судді Щербини С.В. у приміщенні цього суду, повний текст якої складений цього ж дня,
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про визнання недійсним договору поруки.
Позивач зазначала, що 10 березня 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «БЛАМБО» уклали кредитний договір, в забезпечення якого 26 вересня 2016 року її чоловік - ОСОБА_2 уклав із ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір поруки №NKYKL0N06792/ДРЗ.
Посилаючись на те, що договір поруки укладено без дотримання вимог ч. 2 ст. 65 СК України, ч. 1 ст. 215 ЦПК України, ОСОБА_1 просила визнати недійсним вищевказаний договір поруки.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд Печерського районного суду м. Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що спір виник з приводу захисту прав споживача та оспорюваний договір був укладений у м. Миколаєві, а тому згідно ч.ч. 5, 8 ст. 28 ЦПК України, справа може бути підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва за її вибором. На підставі викладеного, просила скасувати ухвалу суду, а справу передати до Заводського районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скариг, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи справу на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 27, п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, які встановлюють, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцем знаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому справа не підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва. Так як порушення правил підсудності було виявлено судом до відкриття провадження у справі, то є усі підстави для направлення справи іншому суду.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та відповідає нормам процесуального права.
Так, за змістом ст. 27 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцем знаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Адресою місцезнаходження АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, що належить до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва.
Таким чином, за територіальною підсудністю справа повинна розглядатися Печерським районним судом міста Києва, як правильно визначив суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, оскільки спір виник з приводу захисту прав споживача, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.
Дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору рішення Конституційного Суду України від 10.11.2-11 року № 15-рп/2011).
Суб'єктами правовідносин споживчого кредитування є споживач послуг з надання кредиту та банк. Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.
Заявлений ОСОБА_1 позов про визнання недійсним договору поруки не направлений на захист її прав як споживача банківських послуг, а тому положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України не можуть бути застосовані.
Посилання апеляційної скарги на ч. 8 ст. 28 ЦПК України також є помилковими, оскільки в договорі поруки, не міститься умов про їх місце виконання на території Заводського району м. Миколаєва, також вказаний договір не містить особливих умов, які можливо виконати тільки в певному місці.
Так, правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Пунктом 4 частини першої цієї статті передбачено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Правила статті 532 ЦК України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності (п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).
Ураховуючи, що сторонами договору поруки не визначено місце виконання спірного зобов'язання, при цьому специфіка правовідносин щодо повернення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише тільки в певному місці, законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним договору поруки за загальними правилами підсудності, тобто за юридичною адресою відповідача - вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.
Позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не заявляла.
Згідно ч. 9 статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду , суд надсилає справу за підсудністю в порядку , встановленому .статтею 31 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду
Отже, виходячи із вимог ч. 2 ст. 27, п.1 ч. 1, ст. 31, ч. 9 ст. 187 ЦПК України, висновок суду про звернення позивача до Заводського районного суду м. Миколаєва з порушенням правил підсудності є правильним, а передача справи на розгляд іншого компетентного суду - Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є обґрунтованою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, так як постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.В. Коломієць
Судді О.О. Данилова
Н.О. Шаманська
Повний текст постанови складено 11 квітня 2019 року