Справа № 10-1270/2007 р.
Головуючий у 1 інстанції Чередниченко Н.П.
Категорія ст. 190, ч. 4, КК
Доповідач Журавель О.О.
19 вересня 2008 року колегія судців Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судці Полтавцевої Г.А.,
Суддів Бачуріна О.В., Журавля О.О.
За участю прокурора Тертичного О.А., заявника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,
розглянула у відкритому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за скаргою заявника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 за апеляцією ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 8 серпня 2008 року, якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України у місті Києві від 2 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та постанову слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України у місті Києві від 5 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, скасовані вказані постанови старшого слідчого і слідчого, відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом і відносно ОСОБА_2, скасовані запобіжні заходи, повернуто вилучені речі особам, в яких вони вилучені та поновлено права ОСОБА_2, щодо яких на час слідства встановлювались обмеження.
Розглянувши справу, колегія судців, -
встановила :
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 8 серпня 2008 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України у місті Києві від 2 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та постанову слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України у місті Києві від 5 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, скасовані вказані постанови старшого слідчого і
слідчого, відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом і відносно ОСОБА_2, скасовані запобіжні заходи, повернуто вилучені речі особам, в яких вони вилучені та поновлено права ОСОБА_2, щодо яких на час слідства встановлювались обмеження.
На обґрунтування суд послався на те, що заявник ОСОБА_3 подав заяву про вчинення щодо нього злочину не невстановленою особою, як це значиться в першій з оскаржених постанов про порушення кримінальної справи, а саме ОСОБА_2, до того ж ця заява подана через три місяці після досліджуваної події.
В згаданій постанові про порушення кримінальної справи також не вказано яким саме майном заволоділа невстановлена особа, але, судячи із заяви ОСОБА_3, суд прийшов до висновку про те, що мова йшла про автомобіль Мерседес-Бенц.
Вказав суд також і на те, що рапорт оперативного уповноваженого від 2 серпня 2007 року зареєстрований встановленим порядком лише 7 числа того ж місяця, тобто через 5 днів, хоча така реєстрація повинна була статися негайно.
Послався суд також на фонетичний аналіз спеціалістів, відповідно до якого фактично українською мовою прізвище ОСОБА_3 слід читати як ОСОБА_7, його національність в матеріалах, на підставі яких порушено кримінальну справу, як француза значиться теж неправильно, що, за висновком суду, свідчить про поверховість дій дослідчої перевірки.
Оскаржувана постанова від 2 серпня 2007 року, наголосив суд, винесена лише через місяць після заяви про злочин, на час же її винесення слідчий мав лише формальний привід для порушення кримінальної справи, до того ж, у випадку заволодіння (протиправного вилучення) будь-яким способом транспортного засобу, вказав суд, кваліфікувати такі дії належало не за ст. 190 КК України, а за ст. 289 цього ж кодексу.
Будь-яких дій по перевірці належності згаданого вище автомобіля, вказує далі суд, під час дослідчої перевірки проведено не було.
Звернув увагу суд також на те, що оскільки заява ОСОБА_3 зареєстрована 4 липня 2007 року, то будь-які відомості, отримані до цієї дати, в тому числі пояснення ОСОБА_4 від 25 червня того ж року, заяви та документи, суд не сприймає в якості доказів.
Аналізуючи надані у справі документи, суд визнав наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суто цивільно-правових відносин, які тривалий час, з липня 2005 року, перебували у фактичних шлюбних стосунках; вказав на те, що автомобіль був придбаний і зареєстрований саме на ім'я ОСОБА_2, а тому визнав, що вказані вище спірні цивільно-правові відносини, які існували між особами, що перебували у фактичних шлюбних стосунках, не потребували специфічного кримінально-процесуального порядку вирішення цього спору.
Що ж стосується оскарженої постанови від 5 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, то суд прийшов до висновку, що матеріали, на підставі яких порушено цю справу, зібрані в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної 2 серпня 2007 року, після скасування ж цієї постанови вказані матеріали втрачають своє правове значення і тому не можуть бути підставами до порушення кримінальної справи відносно особи.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2007 року, зазначає суд, яка набула законної сили, скасовані постанови слідчого про порушення кримінальної справи за ч.5 ст. 185 КК України та відмовлено в порушенні кримінальної справи, таке, за оцінкою суду, змішування, суд розцінив як намагання органу, в провадженні якого
перебуває кримінальна справа, створити штучну достатність даних, що були підставами для прийняття оскаржуваних рішень.
Суд не прийняв до уваги заперечення представника ОСОБА_3 з приводу оскарження одразу двох постанов про порушення кримінальної справи.
На підсумок зазначеного, суд послався на лист УДАІ ГУ МВС України у місті Києві від 18 березня 2008 року та лист ЦЕДР Департаменту ДАІ МВС України від 1 квітня 2008 року, відповідно до яких автомобіль Мерседес-Бенц зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 і зазначив, що незаконність володіння нею цим автомобілем або обмеження її повноважень щодо належного майна в порядку цивільного або кримінального судочинства не доведено та вказав, що відповідно до п. 1 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено за відсутністю події злочину.
Не погодившись зі вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій визнав постанову суду внутрішньо суперечливою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на неповно досліджених та однобічно оцінених відомостях, які містяться в матеріалах справи, проігнорував наявні у справі відомості, зокрема пояснення самого ОСОБА_3, пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, послався на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2007 року, яка в матеріалах справи та матеріалах провадження у скарзі відсутня.
Між тим, посилаючись на згадані вище відомості та пояснення свідків, твердить апелянт, необхідність порушення кримінальної справи обґрунтована.
На цих підставах він просить скасувати оскаржену постанову суду та відмовити в задоволенні первинної скарги.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора - на підтримку апеляції, а захисника -адвоката - проти ї задоволення, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами провадження у скарзі, судова колегія визнає наступне.
Відповідно до ст. 236 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд зобов'язаний дослідити матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, заслухати учасників процесу, дати оцінку згаданим матеріалам в плані їх належного оформлення та достатності в якості підстав для порушення кримінальної справи.
Водночас, ця правова норма забороняє суду проводити такі дослідження та робити такі висновки, які може зробити лише суд, що розглядає кримінальну справу по суті.
Всупереч вказаним вимогам закону, у цьому конкретному випадку суд вийшов за межі своїх повноважень, оскільки вдався не'лише в оцінку достовірності частини з наданих доказів, проігнорувавши інші, а також, обґрунтовуючи свої висновки, послався на додатково надані матеріали, та вирішив такі питання, які вправі вирішувати лише суд, що розглядає по суті цивільну справу, зокрема - вказавши на наявність у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактичних шлюбних стосунків, між тим, як таку обставину вправі розглянути та визнати лише суд, що розглядає цивільну справу, до того ж, за загальним правилом, - тільки встановивши спільне проживання, спільне ведення господарства, спільні витрати та надбання, спільні плани на майбутнє тощо, відносно вказаних же обставин в матеріалах, на підставі яких порушено кримінальні справи відомості відсутні.
Крім того, як видно з постанови суду, фактично суд дав оцінку лише одному доводу представника особи, за заявою якої порушено кримінальні справи, а саме відхиливши його
міркування щодо неправомірності в одній скарзі оскарження двох постанов про порушення кримінальної справи.
Інші ж доводи представника особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, залишені судом без оцінки, а це посилання на низку пояснень та документів, які суперечать скарзі адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та висновкам суду по суті скарги.
Між тим, наявність в матеріалах, на підставі яких порушено кримінальну справу істотних суперечностей у викладених відомостях, потребувала від суду оцінки можливості усунути ці суперечності шляхом попередньої перевірки або лише шляхом проведення слідчих та експертних дій і досліджень, тобто в рамках досудового слідства.
Посилання суду на те, що зі скасуванням постанови про порушення кримінальної справи від 2 серпня 2007 року втрачають правове значення будь-які докази, отримані до винесення постанови про порушення кримінальної справи від 5 жовтня 2007 року не ґрунтуються на законі, оскільки згадані відомості були отримані в ході проведення дослідчої перевірки та досудового слідства, встановленим порядком і будь-яких даних про неналежне їх процесуальне оформлення або незаконний характер отримання судом не наведено.
Хибною є і позиція суду лише щодо оцінки належності автомобіля Мерседес-Бенц, оскільки в постановах про порушення кримінальної справи ведеться мова не відносно цього автомобіля, а відносно майна ОСОБА_3, в тому числі, як видно з його численних заяв, відносно не лише автомобіля, а й іншого значимого майна, зокрема цінної колекції монет, ікон тощо, що залишилось поза увагою суду при вирішенні скарги по суті.
Порушення порядку і термінів реєстрації заяв, термінів їх перевірки, на які послався суд як на підставу не брати до уваги викладені в них відомості, саме по собі, всупереч міркуванням суду, не може бути підставою для визнання вказаних заяв неналежно процесуально оформленими і відхилення їх змісту з цієї причини, а, в разі необхідності, може виступити лише підставою для відповідного реагування у порядку ст. 21 КПК України.
Крім того, хоча в протоколі суд і послався на дослідження ним матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу, фактично ж які саме матеріали, яким чином і в якому обсязі ним були досліджені, з протоколу судового засідання не видно.
о
До того ж, всупереч встановленому ст. 236 КПК України порядку, який визначає, що розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд спочатку досліджує матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу і лише після того заслуховує пояснення учасників процесу, у цьому конкретному випадку суд вчинив навпаки, певною мірою обмеживши права учасників процесу та обтяживши їх можливість ефективно захищати свою правову позицію.
8
Порушено судом і передбачене ст. 236 КПК України право учасників процесу просити про оголошення матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону, права учасників процесу, вийшов за межі своїх повноважень, допустив неповноту та однобічність дослідження і оцінки конкретних обставин справи, внаслідок чого його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду підлягає скасуванню, а апеляція в цій частині задоволенню.
Водночас, маючи на увазі заборону апеляційному суду на цій стадії судового контролю самостійно проводити судове слідство, судова колегія позбавлена можливості вирішити скаргу
по суті, а тому визнає за необхідне, скасувавши постанову суду першої інстанції, направити матеріали провадження у скарзі на новий судовий розгляд у той же суд, але іншим суддею для усунення зазначених недоліків і прийняття рішення по суті скарги.
В силу цього, а також з метою упередження впливу на суд, який проведе новий розгляд скарги по суті, судова колегія інші доводи первинної скарги та апеляції, а також названі в цій ухвалі недоліки та помилки не досліджує, не аналізує, рішення по ним не приймає, полишаючи ці питання на суд першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляцію ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 8 серпня 2008 року, якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України у місті Києві від 2 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та постанову слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України у місті Києві від 5 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, скасовані вказані постанови старшого слідчого і слідчого, відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом і відносно ОСОБА_2, скасовані запобіжні заходи, повернуто вилучені речі особам, в яких вони вилучені та поновлено права ОСОБА_2, щодо яких на час слідства встановлювались обмеження задовольнити частково, вказану постанову суду першої інстанції скасувати з направленням матеріалів провадження у скарзі на новий судовий розгляд у той же суд, але іншим суддею.