Ухвала від 05.04.2019 по справі 910/15048/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.04.2019Справа № 910/15048/16

За заявою про у справі за позовом до треті особиТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню № 910/15048/16 Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні Енергозберігаючі Системи Опалення"; які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 2) Національний банк України

про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії.

Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача:Липовський Д.В. - адвокат;

від відповідача-1 (заявника): від відповідача-2: від третьої особи-1: від третьої особи-2: Тихомиров Р.О. - адвокат; не з'явився; не з'явився; не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" звернулось до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/15048/16 позов Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" задоволено, визнано недійсним договір купівлі - продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1197, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 за клієнтами-боржника банку згідно переліку зазначеного у п. 3 резолютивної частини рішенні; визнано недійсним Договір купівлі-продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1302, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 за договором продажу прав вимоги № 2-14 від 28.11.2014, за клієнтами-боржника банку згідно переліку зазначеного у п. 5 резолютивної частини рішенні.

23.12.2016 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано відповідні накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/15048/16 від 03.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/15048/16 від 22.06.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 № 910/15048/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 залишено без змін.

13.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (надалі - заявник) звернулось Господарського суду міста Києва з заявою визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню, у якій він просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду м. Києва № 910/15048/16 виданий 23.12.2016, в частині повернення АТ "Дельта-Банк" наступних документів: Позичальник ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1):

• Оригінал Кредитного договору від 14.01.2018 № 146/КВ-08;

• Оригінал Додаткового договору № 1 від 26.09.2008 до Кредитного договору від 14.01.2018 № 146/КВ-08;

• Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 №146/ПОР/02-08;

• Оригінал Додаткового договору № 1 від 26.09.2008 до Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08.

Мотивуючи дану заяву, заявник вказує на те, що між ним та ОСОБА_6 було укладено договори про відступлення права вимоги за вказаними кредитним договором та договором поруки, а відтак, оскільки укладення вищевказаних договорів відступлення дійсно відбулось 23.04.2015, тобто, до дня виникнення обов'язку у заявника передати оригінали договорів позивачеві, а тому - вищевказані обставини є "іншими підстави", які є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, як передбачено ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/265 від 11.02.2019 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи у зв'язку із лікарняним судді Мельника В.І.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15048/16 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 розгляд вищевказаної заяви про виправлення помилки призначено на 05.04.2019.

В судове засідання, що відбулось 05.04.2019 представники відповідача-2 та третіх осіб не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, при цьому про розгляд заяви були повідомлені належним чином.

Відтак, суд приймає до уваги, що за приписом ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Таким чином, неявка відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 по справі № 910/15048/16, що набрало законної сили є обов'язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

Як вбачається із акту приймання передачі від 31.05.2018, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 по справі № 910/15048/16, відповідачем-1 було передано позивачеві наступні документи:

Позичальник ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2):

1) Оригінал кредитного договору від 28.03.2007 №61/ФКВ-07;

2) Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 б/н до кредитного договору від 28.03.2007 №61/ФКВ-07;

3) Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007 за №1527.

Позичальник ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3):

1) Оригінал кредитного договору від 28.03.2007 №62/ФКВ-07;

2) Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 б/н до кредитного договору №62/ФКВ-07 від 28.03.2007;

3) Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007 за №0531.

Позичальник ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_4):

1) Оригінал кредитного договору від 13.04.2007 №85/ФКВ-07;

2) Оригінал Договору поруки від 13.04.2007 року №85/П-07;

3) Оригінал Іпотечного Договору від 13.04.2007 за №0660.

Позичальник ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5):

1) Оригінал кредитного договору з додатком №1 від 18.07.2007 №184/ФКВ-07;

2) Оригінал Іпотечного Договору від 18.07.2007 б/н, за реєстровим номером 1562.

Позичальник ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_6):

1) Оригінал кредитного договору з додатком №1 від 31.08.2007 №282/ФКВ-07.

2) Оригінал Іпотечного Договору від 31.08.2007 за №2012.

Позичальник ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_7):

1) Оригінал кредитного договору з додатком №1 від 07.09.2007 №300/ФКВ-07;

2) Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 б/н до кредитного №300/ФКВ-07 від 07.09.2007;

3) Оригінал Іпотечного Договору від 07.09.2007 №2064.

Позичальник ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1):

1) Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 №146/ПОР/01-08.

Разом з тим, судом встановлено, що 23.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Авістар" (за договором - Первісний кредитор) та ОСОБА_6 (за договором - Новий кредитор) було укладено договір №1-1 про відступлення права вимоги за Кредитним договором № 146/КВ-08 від 14.01.2008, за умовами якого (п. 1 вказаного договору) за цим Договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права вимоги за Кредитним договором № 146/КВ-08 від 14.01.2008 р. зі всіма договорами про внесення змін, надалі за текстом - "Кредитний договір", укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ідентифікаційний код 19357325) (надалі за текстом - "Банк") та ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), паспорт серія НОМЕР_9, виданий Коломийським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 14.08.1997 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, (надалі за текстом - "Боржник").

Також 23.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Авістар" (за договором - Первісний кредитор) та ОСОБА_6 (за договором - Новий кредитор) було укладено договір №1-1/2 про відступлення права вимоги за Договором поруки №146/ПОР/02-08 від 14.01.2008, за умовами якого (п. 1 вказаного договору), за цим Договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги за Договором поруки №146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 р., укладеним між TOB «Укрпромбанк» (ідентифікаційний код 19357325), та Поручителем - ОСОБА_12, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 та Боржником - ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зі всіма договорами про внесення змін (надалі за текстом - «Договір поруки»).

Заявник при цьому вказує на те, що оригінали Кредитного договору від 14.01.2018 № 146/КВ-08, Додаткового договору № 1 від 26.09.2008 до кредитного договору від 14.01.2018 № 146/КВ-08, договору поруки від 14.01.2008 №146/ПОР/02-08 та додаткового договору № 1 від 26.09.2008 до Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08 позивачеві передані не були та при цьому, як зазначалося вище, заявник вказує на те, що укладення вищевказаних договорів відступлення відбулось 23.03.2015, тобто, до дня виникнення обов'язку у відповідача-1 передати оригінали договорів позивачеві, а отже - вищевказані обставини і є "іншими підстави", що зумовлюють визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, як передбачено ч. 2 ст. 328 ГПК України, оскільки, оригінали договорів, які заявник має передати стягувачу правомірно (з підстав визначених законом) вибули з володіння та розпорядження відповідача-1 до моменту виникнення у відповідача-1 обов'язку їх передати позивачеві.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Разом із тим, до інших причин, у розумінні ч. 2 ст. 328 ГПК України слід відносити скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент такого скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково, або інші причини, які зумовили зникнення підстави для видачі виконавчого документу.

Тобто, укладання 23.04.2015 договору №1-1 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 146/КВ-08 від 14.01.2008 та договором №1-1/2 про відступлення права вимоги за договором поруки №146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 не є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у розумінні ч. 2 ст. 328 ГПК України, оскільки укладання даних правочинів не змінює рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 по справі № 910/15048/16 на підставі якого виданий наказ від 23.12.2016 про визнання як частково таким не підлягає виконанню просить заявник, а відтак підстави для задоволення вимог заявника відсутні.

При цьому суд звертаю увагу заявника на те, що відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Зокрема, згідно п. 1. ч. 2 вказаної ст. 320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Заявником, у свою чергу, не надано суду доказів на підтвердження того, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 по справі № 910/15048/16, на підставі якого було видано оспорюваний наказ від 23.12.2016, переглядалось за нововиявленими обставинами.

Згідно ч. 4. ст. 328 ГПК України, про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Отже, з огляду на наведені вище обставини суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню.

На підставі викладеного та керуючись 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.04.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко