№ 2-4370/08
17 жовтня 2008 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мазурик О.Ф.
при секретарі Жигун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного сумісного майна подружжя та про повернення власного майна з чужого незаконного утримання,
В липні 2008 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розділ спільного сумісного майна подружжя та про повернення власного майна з чужого незаконного утримання, посилаючись на те, що з 26.08.2005 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який між ними було розірвано 24.10.2006 року.
За час перебування у шлюбі вони за спільні кошти придбали пральну машину «Самсунг АРГО», збудували новий критий дерев'яний балкон, замінили старі двері в ванну кімнату та вбиральню, обклеїли шпалери у великій кімнаті, вбиральні та кухні, виклали плиткою стіни. Крім того вона перевезла до квартири відповідача речі, які вона придбала за особисті кошти до укладення шлюбу, а саме: кухонний гарнітур «Мрія», холодильник «Норд», м'який кухонний куток «Оксана», Київської меблевої фабрики, газову плиту «ДП», витяжку до газової плити «Турбо»-3210, дерев'яну прихожу до коридору.
Враховуючи, що відповідач відмовляється у добровільному порядку провести розподіл їх спільного майна та повернути її особисте майно вона була вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Позивачка у судовому засідання підтвердила зазначені в позові обставини, підтримала позовні вимоги, просила суд визнати за нею право власності на майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, а саме: кухонний гарнітур «Мрія», холодильник «Норд», м'який кухонний куток «Оксана», Київської меблевої фабрики, газову плиту «ДП», витяжку до газової плити «Турбо»-3210, дерев'яну прихожу до коридору, які вона придбала до укладення шлюбу за власні кошти. Зобов'язати відповідача не перешкоджати їй в отриманні вказаного майна. Провести розподіл спільного сумісного майна подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину майна: пральну машину «Самсунг», дерев'яний балкон, двері у ванну кімнату та вбиральню, шпалери у великій кімнату, вбиральні та кухні, плитку на стінах у кухні та зобов'язати відповідача сплатити їй вартість її частини майна у сумі 1450 грн. . Стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, лише в частині повернення позивачці майна придбаного нею до укладення шлюбу. В іншій частині позову просив відмовити, посилаючись на те, що інше майно було придбане ним до або під час шлюбу за його особисті кошти.
Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши сторони, суд дійшов висновку, що на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин, заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Така сама норма містилася і в ст. 22 КпШС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26.08.2005 року уклали шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 933 (а.с. 8), який 24.10.2006 року між ними було розірвано (а.с. 9).
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.
В судовому засіданні судом достовірно встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що до укладення сторонами шлюбу ОСОБА_1 за свої кошти придбала кухонний гарнітур «Мрія» Броварської меблевої фабрики, 1992 року, вартістю 900 грн.; холодильник «Норд», 1995 року, вартістю 1900 грн.; м'який кухонний куток «Оксана», Київської меблевої фабрики, 2000 року, вартістю 800 грн.; газову плиту «ДП», дніпропетровський завод плит, 1994 року, вартістю 400 грн.; витяжку до газової плити «Турбо»-3210, 2003 року, вартістю 350 грн.; дерев'яну прихожу до коридору, 1993 року, Київська меблева фабрика, вартістю 350 грн., що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1.
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Під час розгляду справи по суті позивач визнала, що майно на яке вона просить визнати за нею 1/2 частину права власності як спільної сумісної власності подружжя, було придбано відповідачем до шлюбу або під час шлюбу за його особисті кошти. Крім того, позивачка визнала, що відповідач погасив її особистий борг у розмірі 1461 грн. В зв'язку з встановленими в судовому засіданні обставинами, позивачка не заперечувала, щоб майно придбане під час шлюбу залишилось відповідачу.
За правилами ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
На підставі ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі ст. ст. 368, 372 ЦПК України, ст. ст. 57, 68 СК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 212 - 215, 218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спільного сумісного майна подружжя та про повернення власного майна з чужого незаконного утримання задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, а саме:
- кухонний гарнітур «Мрія» Броварської меблевої фабрики, 1992 року, вартістю 900 грн.;
- холодильник «Норд», 1995 року, вартістю 1900 грн.;
- м'який кухонний куток «Оксана», Київської меблевої фабрики, 2000 року, вартістю 800 грн.;
• - газову плиту «ДП», дніпропетровський завод плит, 1994 року, вартістю 400 грн.;
• - витяжку до газової плити «Турбо»-3210, 2003 року, вартістю 350 грн.;
• - дерев'яну прихожу до коридору, 1993 року, Київська меблева фабрика, вартістю 350 грн.;
всього на загальну суму 4700 грн.
Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 в отриманні вказаного майна.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 47 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 20 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.