№ 2-3870/08
07 жовтня 2008 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мазурик О.Ф.
при секретарі Жигун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Мостобуд" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, прокурор Голосіївського району м. Києва про виселення у зв'язку із припиненням дії договору
Позивач у вересні 2007 року звернувся до суду з позовом, уточненим в подальшому, до відповідачів про виселення з жилого приміщення, в зв'язку з припиненням дії договору оренди, мотивуючи свої вимоги тим, що між Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд» (далі - ВАТ «Мостобуд») та ОСОБА_1 01.04.2005 року був укладений договір на оренду житлового приміщення, згідно якого відповідачу на сім'ю з двох осіб надано жиле приміщення квартира АДРЕСА_1. По закінченню строку дії договору відповідачі не виконали умов договору й спірне жиле приміщення не звільнили.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав позовні вимоги та пояснив, що будинок по вул. Баренбойма, 9 знаходиться у ВАТ «Мостобуд» на праві володіння і користування, в зв'язку з чим позивач має право на захист речового майна. Також пояснив, що у 2002 році відповідач разом з іншими мешканцями будинків по вул. Баренбойма, 7, 9, 13, 17 звертався до суду з позовом про визнання укладеними договорів найму і видачу ордерів на спірну квартиру, але Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2006 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2003 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2004 року, якими відповідачу відмовлено в задоволенні позову, залишені без змін. Просив суд виселити відповідачів з займаного ними жилого приміщення в зв'язку з закінченням строку дії договору оренди та стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили (а.с. 180).
Згідно ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За згаданих обставин у відповідності до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність відповідачів, на підставі наявних в справі даних та доказів.
Третя особа - Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації у встановленому порядку повідомлялась про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилась.
У відповідності до ст. 36 ЦПК України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третьої особи.
Представник третьої особи - прокурора Голосіївського району м. Києва посилаючись на те, що неповнолітня дитина ОСОБА_4, який разом проживає з відповідачами, як член сім'ї наймача набув право на користування спірним жилим приміщенням, що ВАТ «Мостобуд» не мав повноважень на укладання договорів оренди з відповідачами, просила в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, враховуючи письмові заперечення відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного приміщення з будинку державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав встановлених законом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що будинки на вулиці Баренбойма, 3, 7, 9, 13, 17 у Голосіївському районі м. Києва перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Києва (а.с. 153).
Рішенням Київської міської ради № 144/2720 від 17.03.2005 року, з метою забезпечення будівництва Подільського мостового переходу через річку Дніпро, вказані будинки були передані у володіння та користування ВАТ «Мостобуд», акт приймання-передачі будинків 01.04.2005 року (а.с. 11, 42).
На підставі вказаного рішення, 01 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 60 на оренду житлового приміщення, відповідно до умов якого відповідачу на сім'ю з двох осіб була надана кімната АДРЕСА_1 (а.с. 19-22). Термін дії вказаного договору визначений умовами договору з 01 квітня 2005 року до 31 грудня 2005 року. Згідно додаткової угоди № 1 від 16 січня 2006 року термін дії договору продовжено до 31 грудня 2006 року (а.с. 23-24).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За умовами взятих на себе договірних зобов'язань, відповідачі повинні звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого договором терміну його дії.
Всупереч договірному зобов'язанню відповідачі жиле приміщення не звільнили і продовжують ним користуватися, що підтверджується довідкою Мостозагону № 2 ВАТ «Мостобуд» від 19.09.2007 (а.с. 25) та наданими відповідачами копіями рахунків за спожиті комунальні послуги, згідно яких в спірному жилому приміщенні проживає дві особи ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 (а.с. 99-101).
Згідно копій паспортів відповідачів останні зареєстровані в м. Ржищів, Кагарлицького району Київської області (а.с. 61, 62).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, відповідач ОСОБА_1 надав суду письмові заперечення, посилаючись на те, що він як наймач жилого приміщення продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору оренди, сплачує комунальні послуги за рахунками, а тому вважає, що укладений договір оренди з ВАТ «Мостобуд» продовжує діяти. Також зазначив, що разом з ним та дружиною в спірному жилому приміщенні проживає його син ОСОБА_4, який являється інвалідом дитинства і знаходиться на обліку у ортопеда дорожньої клінічної лікарні № 1 ст. Київ з 2005 року.
В червні 2008 року відповідач звертався до суду з зустрічною позовною заявою. На підставі ст. 119-121 ЦПК України зустрічна позовна заява, ухвалою судді, яка набрала
законної сили, повернута відповідачу. Згідно поштового повідомлення, ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви відповідач отримав 16.07.2008 року (а.с. 172).
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін і інших осіб, що беруть участь у справі, виникає спір.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 3 ст. 58 ЦПК).
На підставі вказаної норми, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд не приймає до уваги надані відповідачем письмові докази перебування дитини ОСОБА_4 на медичному обліку за місцем проживання в м. Ржищеві та м. Києві (а.с. 74-77, 109).
Також не мають правового значення для вирішення зазначеного правового спору доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, про те, що відповідачі після закінчення строку дії договору оренди продовжують проживати в спірному жилому приміщенні та сплачують комунальні послуги, а тому договір оренди продовжує діяти, оскільки за умовами взятих на себе договірних зобов'язань, передбачених п. 4.2.5. договору, відповідачі повинні звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого договором терміну його дії (а.с. 20).
Відхиляючи доводи третьої особи про те, що ВАТ «Мостобуд» є неналежним позивачем по справі, суд виходить з того, що згідно ст. 395 ЦК України право володіння та право користування є речовими правами на чуже майно. Зазначені права на чужі речі розуміються як самостійні речові права.
Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.
Враховуючи, що будинки комунальної власності територіальної громади м. Києва на вулиці Баренбойма, 3, 7, 9, 13, 17 у Голосіївському районі м. Києва передані у володіння та користування позивачу - ВАТ «Мостобуд» суд прийшов до висновку, що останній відповідно до ст. 396 ЦК України як особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права в суді.
На підставі встановлених обставин, коли власник надав позивачу право проводити усі дії щодо володіння та користування крім відчуження та передачі будинків у користування третім особам, коли сторонами договору оренди жилого приміщення у переданому власником будинку є позивач та відповідачі і рішення в справі не може вплинути на права і обов'язки власника, відсутні підстави для залучення з ініціативи суду до участі у справі у якості третьої особи Київську міську раду.
Статті 10, 60 ЦПК України зазначають, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обов'язок подання доказів покладено на сторін, або інших осіб, що беруть участь у справі.
Оскільки відповідно до ст. 212, 213 ЦПК України суд при ухваленні рішення ґрунтується на дослідженні наявних в справі доказів, а інших доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачами не надано та за таких обставин, коли на вказаній жилій площі відповідачі не зареєстровані, не перебувають у трудових відносинах з позивачем, ордер на жиле приміщення не видавався, жиле приміщення надавалося ОСОБА_1 на підставі договору оренди, на двох осіб, строк дії якого закінчився і відповідачі не звільнили займане ними приміщення, суд дійшов висновку, що вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 7 грн. 50 коп.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 395, 396, 526 ЦК України, керуючись ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 212 - 215 ЦПК України, суд
Позов Відкритого акціонерного товариства „Мостобуд" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення задовольнити.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства „Мостобуд" сплачений судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 7 грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.