Справа № 826/12717/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кузьменко А.І.
Іменем України
02 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Літвіної Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "ТЕХНОТЕК" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №850195/33445716 від 23 липня 2018 року;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Дочірнього підприємства «Технотек» № 3 від 02 липня 2018 року датою її фактичного подання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №850195/33445716 від 23 липня 2018 року;
- зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 02 липня 2018 року датою її фактичного надходження - 19 липня 2018 року.
ГУ ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення комісії №850195/33445716 від 23 липня 2018 року є правомірним та обґрунтованим.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19 липня 2018 року ДП «Технотек» направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №3 від 02 липня 2018 року.
За результатами розгляду даної податкової накладної позивач отримав квитанцію №1, в якій зазначено, що документ прийнято, реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄДРПН.
В подальшому, 19 липня 2018 року позивачем направлено повідомлення №3 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено.
Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 23 липня 2018 року прийнято рішення №850195/33445716, яким відмовлено ДП «Технотек» у реєстрації податкової накладної № 3 від 02 липня 2018 року з підстав ненадання платником податку копій документів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України у порядку, визначеному пунктом 56.23 статті 56 ПК.
Рішенням Комісії з питань розгляду скарг № 22621/33445716/2 від 03 серпня 2018 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.
Проте, не погодившись з рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтувань причин відмови в реєстрації податкової накладної від 02 липня 2018 року №3.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу).
Розділ V Податкового кодексу України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Для платників податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, встановлені особливі терміни складання податкової накладної (пункт 201.4. статті 201 ПК).
Згідно з абз. 1 - 3, 5 пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення «критерій(ї) ризиковості платника податку» та/або «критерій(ї) ризиковості здійснення операцій».
Критерії ризиковості платника податку визначені у п. 1 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа.
Згідно з п. 2 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.
Отже, податкові накладні / розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, перелічені у п. 2 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.
Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1 вказаного листа, перевіряються саме платники податку.
Також п. 1 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 передбачено, що у разі виявлення, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
У свою чергу п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.
Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку критеріям, що перелічені у п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із перелічений у критерії було виявлено.
У квитанції від 19.07.2018 в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 16 квітня 2018 року № 31 зазначено: «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Посилання на невідповідність податкової накладної критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку.
Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відповідач не виконав вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанції від 19.07.2018 відомості не дають можливості однозначно встановити: критерії ризиковості кого саме було виявлено: платника податків чи податкової накладної (операції); який саме із семи критерії, передбачених п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 був виявлений у даному випадку.
У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2018 року позивачем направлено повідомлення №3 про подання пояснень та копій фінансово-господарських документів (у кількості 49 шт.) щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.
Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
В оскаржуваному рішенні Комісії від 23 липня 2018 року зазначено, що підставою для відмову в реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податків копій:
- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків;
При вирішенні даної справи колегія суддів виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що такі документи повинні були складатися згідно умов договору або вимог закону та перебували або повинні були перебувати у розпорядженні платника податків.
Що стосується відсутності розрахункових документів, то позивач у наданих відповідачу поясненнях зазначив про те, що відповідно до пункту 4.3 договору поставки оплата обладнання здійснена ще не була. Спростування обставин відповідач в апеляційній скарзі не навів, а тому посилання Комісії на відсутність розрахункових документів та банківських виписок з особових рахунків як на підставу для відмови у реєстрації податкової накладної є необґрунтованими.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, позивачем не було надано всіх документів, передбачених пунктом 3.3 договору поставки від 15.03.2018 № 15/03-18, що укладений з ТОВ «Теплоенергокомплект», а також не надано документів на підтвердження наявності у позивача виробничих потужностей, власних чи орендованих виробничих та складських приміщень приміщень.
Так, відповідно до пункту 3.3 згаданого договору, датою поставки є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту приймання-передачі або іншого документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі обладнання.
Зміст наведено пункту договору свідчить, що ним сторони узгодили дату, яка вважатиметься датою поставки. Така дата визначається датою підписання одного із визначених цим пунктом документів. Тобто вказаний пункт договору не вимагає наявності всіх передбачених ним документів.
Так, відповідачем не заперечується, що позивач надав видаткову накладну, тобто умови пункту 3.3 згаданого договору позивачем дотримано, а інші документи за наявності цієї накладної, вказаним пунктом не вимагаються.
Щодо посилань у відзиві на апеляційну скаргу на ненадання документів на підтвердження наявності у позивача виробничих потужностей, власних чи орендованих виробничих та складських приміщень приміщень, то колегія суддів наголошує на тому, що ця обставина не була вказана підставою для прийняття комісією оскаржуваного рішення, а тому ці доводи суд відхиляє відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. При цьому, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним.
При визначенні переліку документів, які є об'єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов'язана враховувати особливості господарської операції, у зв'язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи і пояснення достатніми для прийняття рішення.
Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, комісія зобов'язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог щодо форми і змісту індивідуального акту.
Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є необґрунтованим та незаконним і було правомірно скасоване судом першої інстанції.
Суд першої інстанції також обґрунтовано зобов'язав відповідача зареєструвати спірну накладну, що є цілком ефективним способом захисту порушених прав позивача, допустимість якого відповідач в апеляційній скарзі не спростував.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Літвіна
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 03.04.2019.