про закриття провадження у справі
28 березня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/126/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.
за участю секретаря судового засідання Сулима М.П.
сторін:
представників позивачів - Пердейчука А.М., Базюка Ю.Р., Заверухи В.М.
представників відповідача - Диякон Р.Д., Верденюка Г.П.
треті особи - не з'явилися
розглянув у підготовчому засіданні адміністративну справу
за позовом Коровійської сільської ради, Чернівецької обласної державної адміністрації
до Великокучурівської сільської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Чернівецька міська рада, Придністровська дослідна станція садівництва Інституту садівництва НААН
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ "Крок Центр"
про визнання протиправним та скасування рішення.
У лютому 2019 р. Коровійська сільська рада звернулася до суду з позовом до Великокучурівської сільської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати п. 2 рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великокучурівської сільської ради №305-34/2018 від 09.11.2019 р. "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів" щодо затвердження генерального плану села Годилів з урахуванням пропозиції зазначених у висновках відповідних служб.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.02.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 824/126/19-а та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У лютому 2019 р. Чернівецька обласна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до Великокучурівської сільської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІV сесії Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області VІІ скликання від 09.11.2018 р. №305-34/2018 "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів".
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.02.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 824/142/19-а та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 р. об'єднано для спільного розгляду і вирішення в одному провадженні адміністративні справи №824/126/19-а та №824/142/19-а. Присвоєно об'єднаним справам загальний №824/126/19-а.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 р. залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивачів Чернівецьку міську раду та Придністровську дослідну станцію садівництва Інституту садівництва НААН, на стороні відповідача ТзОВ "Крок Центр".
Ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 р. витребувано з Відділу містобудування та архітектури Чернівецької обласної державної адміністрації та Великокучурівської сільської ради додаткові докази по справі.
У підготовче засідання, яке відбулося 28.03.2019 р. треті особи не прибули, про причини не прибуття суд не повідомили, явку представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Частиною 2 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи положення ст. ст. 44, 181 та 205 КАС України, суд вважає, що неявка в підготовче засідання третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце цього засідання, не є перешкодою для розгляду справи в підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За результатами проведеного підготовчого засідання, суд вважає, що наявні підстави для постановлення ухвали про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Стосовно позовних вимог Чернівецької обласної державної адміністрації до Великокучурівської сільської ради про визнання протиправним та скасувати рішення ХХХІV сесії Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області VІІ скликання від 09.11.2018 р. №305-34/2018 "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів", суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7, 8 та 9 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч. 5 ст. 5 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративної юрисдикції продубльований в п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 КАС України передбачено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Перелік адміністративних позовів суб'єкта владних повноважень, з якими він може звернутися до суду, є вичерпним і не підлягає довільному трактуванню.
Звернення до суду є способом реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом.
Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних функцій, у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі №800/566/17.
Крім того, суд зазначає, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень тільки у випадках привентивного (попереднього) судового контролю за рішенням, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Аналогічна правова позиція виловлена Верховним Судом України у постановах № 21-770а16 від 20.09.2016 р. та №21-2735а16 від 21.12.2016 р.
Пункт 5 ч. 4 ст. 46 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.
Судом встановлено, що Чернівецька обласна державна адміністрація в даних спірних правовідносинах не виконувала будь-яких владних управлінських функцій та не здійснювала заходів превентивного (попереднього) судового контролю стосовно Великокучуківської сільської ради.
Статтею 118 Конституції України передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Відповідно до ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; 2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 р. №586-XIV (далі - №586-XIV).
Відповідно до ст. 2 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.
Частиною 5 ст. 28 Закону №586-XIV для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 29 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених ст. 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Таким чином, положення даних норм закріплюють право обласних державних адміністрацій на звернення до суду з позовом у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Разом з тим, вказані норми не наділяють обласні державні адміністрації на звернення з позовами про оскарження рішень органів місцевого самоврядування про затвердження генерального плану населених пунктів.
Предметом спору в даній справі є оскарження в т.ч. Чернівецькою обласною державною адміністрацією рішення ХХХІV сесії Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області VІІ скликання від 09.11.2018 р. №305-34/2018 "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів".
У підготовчому засіданні представник Чернівецької обласної державної адміністрації стверджував, що Чернівецька обласна державна адміністрація звернулася до суду, як суб'єкт владних повноважень, згідно ст. 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" з позовом до Великокочурівської сільської ради, однак не вказав конкретну підставу звернення до суду, передбачену Конституцією та законами України. Таких підстав не встановлено і судом.
Як зазначено вище, відповідно до ч. 4, 5 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Крім того, суд зазначає, що у п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення поняттю індивідуальний акт. Так, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, право на оскарження рішення (індивідуального акту) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте, або прав, свобод та інтересів якого воно безпосередньо стосується.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав. Іншими словами, для того, щоб надати судовий захист, суд повинен встановити, чи особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес були порушені відповідачем.
Разом з цим, суд зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в широкому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відтак в даному випадку відсутня юрисдикція, до якої належить розглядати спір між Чернівецькою обласною державною адміністрацією та Великокучірівською сільською радою про визнання протиправним та скасування рішення ХХХІV сесії Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області VІІ скликання від 09.11.2018 р. №305-34/2018 "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів".
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі №800/414/17.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що даний спір за позовом Чернівецької обласної державної адміністрації до Великокучірівською сільською радою про визнання протиправним та скасування рішення не підлягає судовому розгляду.
Частиною 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевстановлені обставини справи, а також враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, суд вважає, що провадження у частині оскарження Чернівецькою обласною державною адміністрацією рішення ХХХІV сесії Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області VІІ скликання від 09.11.2018 р. №305-34/2018 "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів" підлягає закриттю.
Стосовно оскарження Коровійською сільською радою п. 2 рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великокучурівської сільської ради №305-34/2018 від 09.11.2019 р. "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів" щодо затвердження генерального плану села Годилів з урахуванням пропозиції, зазначених у висновках відповідних служб, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Варто зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частиною 1 та 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною 1 ст. 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У відповідності із ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі №707/1580/15-ц вказано, що система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При вирішенні питання щодо компетенції суду потрібно враховувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову.
Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Статтею 1 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст. 2 ГК України).
Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, до компетенції господарських судів в т.ч. належать спори, які виникають між юридичними особами у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору.
Із адміністративного позову, поданого Коровійською сільською радою видно, що предметом спору є оскарження рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великокучурівської сільської ради №305-34/2018 від 09.11.2019 р. "Про затвердження генеральних планів села Великий Кучурів та села Годилів".
В адміністративному позові Коровійська сільська рада зазначає, що оскаржуване рішення в частині затвердження генерального плану села Годилів прийнято з порушенням чинного законодавства України, суттєво порушує права територіальної громади села Коровія.
У підготовчому засіданні представник Коровійської сільської ради зазначив, що між Коровійською сільською радою та Великокучурівською сільською радою існує неврегульований конфлікт про встановлення меж між селами Годилів і Коровія.
Крім того, представник Коровійської сільської ради у підготовчому засіданні стверджував, що відповідач оскаржуваним рішенням включив в межі села Коровія частину земель, які належать на праві комунальної власності Коровійській сільській раді.
Наведені обставини, на думку позивача, порушують права територіальної громади села Коровія.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи видно, що рішенням Чернівецької обласної ради ХVІІ сесії ІV скликання від 09.12.2004 р. № 136-17/04 затверджено проекти зміни меж сільських населених пунктів Коровія Глибоцького району, Годилів та Великий Кучурів Сторожинецького району. Встановлено площу населеного пунтку с. Коровія Глибоцького району - 632,5 га, а с. Годилів - 177,0 га та с. Великий Кучурів Сторожинецького району - 1631,73 га.
Згідно рішення Чернівецької обласної ради ХХХІІІ сесії V скликання від 14.08.2015 р. № 116-33/15 утворено Великокучурівську сільську об'єднану територіальну громаду з адміністративним центром в селі Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області. Введено до Великокучурівської сільської об'єднаної територіальної громади села Великий Кучурів, Годилів Великокучурівської сільської ради, село Тисовець Тисовецької сільської ради, села Снячів, Глибочок Снячівської сільскої ради Сторожинецького району Чернівецької області.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 327 ЦК України).
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.
Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.
Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.
Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЗК України передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що між Коровійською сільською радою та Великокучурівською сільською радою існує спір про право речове, а саме розпорядження та користування земельними ділянками комунальної власності.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 р. у справі №911/4111/16 зазначено, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 15.05.2018 р. у справі №809/739/17.
Характеризуючи ненормативні правові акти, Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа № 1-9/2009) їх визначив як такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
На неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вказував Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.11.2014 р.(справа №21-405а14).
Іншими словами, не може бути скасоване спірне рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки воно метаморфозувалось в іншу правову якість.
Посилання Коровійської сільської ради на порушення її прав в сфері публічних правовідносин, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, є безпідставним, оскільки зазначене рішення не стосуються безпосередньо її прав.
Крім того, суд зазначає, що у спірних правовідносинах Великокучурівська сільська рада під час прийняття оскаржуваного рішення не виконувала відносно Коровійської сільської ради владні управлінські функції.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір не може бути розглянуто за правилами КАС України, оскільки він не є публічно-правовим та не пов'язаний із захистом прав інтересів Коровійської сільської ради у сфері публічно-правових відносин.
Згідно п. 1 ч. 1 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки, судом встановлено, що справу №824/126/19-а за позовом Коровійської сільської ради, Чернівецької обласної державної адміністрації до Великокучурівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Чернівецька міська рада, Придністровська дослідна станція садівництва Інституту садівництва НААН, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ "Крок Центр", про визнання протиправним та скасування рішення не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Зважаючи на правову позицію Верховного Суду в даній категорії справ, характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд роз'яснює Коровійській сільській раді право на звернення з цим позовом в порядку цивільного (господарського) судочинства.
Крім того, закриваючи провадження у справі, суд враховує також доводи Чернівецької обласної державної адміністрації наведені в адміністративному позові про те, що:
- непогоджене та неврегульоване питання межі територій спільних інтересів (м. Чернівці і с. Коровія Глибоцького району та межа Сторожинецького і Глибоцького районів) в подальшому може призвести до конфліктної ситуації між органами влади та місцевого самоврядування:
- генеральним планом села Годилів передбачено розширення території населеного пункту за рахунок включення в межі населеного пункту землі Придністровської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН, що вимагає письмового погодження від Національної академії аграрних наук та Придністровської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН. Землі Придністровської дослідної станції садівництва НААН знаходиться в постійному користуванні Придністровській ДСС ІС НААН і земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель, а генеральним планом села Годилів передбачено на позарозрахунковий час частину території виділити під житлове будівництво.
Наведені обставини, на які Чернівецька обласна державна адміністрації посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, свідчить про наявність спору про речове право.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне
За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановляння ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Крім цього, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відтак, зважаючи на закриття провадження у справі судовий збір може бути повернуто позивачам за ухвалою суду в разі звернення ними з відповідними клопотаннями.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 143, 183, 194, 238, 248 КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі за позовом Коровійської сільської ради, Чернівецької обласної державної адміністрації до Великокучурівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Чернівецька міська рада, Придністровська дослідна станція садівництва Інституту садівництва НААН, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ "Крок Центр", про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала в повному обсязі складена 04.04.2019 р. протягом п'яти робочих днів.
Суддя В.К. Левицький