Повний текст постанови
Виготовлено 19 лютого 2010 року
Справа № 2 а -333/2010р.
15 лютого 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого - судді - Нестеренка С.Г.
при секретарі - Коваль Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання неправомірною відмови у проведенні перерахунку пенсії, покладення обов'язків проведення перерахунку та виплати пенсії,-
У жовтні 2009 року до суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району у м. Кременчуці Полтавської області (а.с. 2-5).
Зазначала, що вона має статус громадянки, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році і віднесена до осіб другої категорії, що підтверджується посвідченням серії Б №041077 від 23 грудня 1992 року.
Відповідно ст.ст. 49,51,67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ України від 30 травня 1997 року № 523 - управління Пенсійного Фонду України повинно було виплачувати їй додаткову пенсії в розмірі відповідно до норм статті 51 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залежно від зміни 30 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії за цей періоду.
Вважала що повинна була одержати за період з 01 січня 2005 року по 31 жовтня 2009 року додаткову пенсію на суму 7160,40 грн.
Однак, управління Пенсійного Фонду України виплатило цей вид пенсії на меншу суму.
Просила поновити строк звернення, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку мені щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці
Полтавської області провести з 01 січня 2005 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з виключенням періоду перерахунку з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, про дату розгляду справи повідомлялась належним чином, надала письмову заяву з проханням справи була повідомлена належним чином, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовних заявах.
Представник відповідача - управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району у м. Кременчуці Полтавської області у судове засідання не прибув, керівництво про дату розгляду справи було повідомлено належним чином, представник відповідача надала письмову заяву з проханням справу розглянути у відсутність представника. Відповідач в особі його керівництва з позовом не погодилися, просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, оскільки розміри основної та додаткової пенсій у вказаний спірний період нараховувалися і виплачувалися позивачеві, виходячи з розрахунку в розмірі 19,91 грн., визначеного Постановою КМ України від 03 січня 2002 року за №1.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволення.
Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус громадянки, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році і віднесена до осіб другої категорії, що підтверджується посвідченням серії Б №041077 від 23 грудня 1992 року. Крім того, позивач перебуває на обліку у відповідача.
Відповідно ст. 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » ( в реакції станом на 15 червня 2004 року ) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 в такому розмірі:
Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 30 мінімальної пенсії за віком.
Особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідач всупереч вимогам ст. 51 цього Закону проводив нарахування і здійснював виплати позивачеві додаткової пенсії як особі віднесеної до другої категорії у розмірах визначених Постановою КМ України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», виходячи з розміру розрахункової величини - 19,91 грн.
У період з 01 січня 2005 року до 31 грудня 2007 року дія ст. 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » не зупинялася.
Законом України за N 107-VI ( 107-17 ) від 28 грудня 2007 року до ст. 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » були внесені зміни, а саме було передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається в такому розмірі:
Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідач проводив і здійснював виплати у період з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із змін внесених до ст. 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у грудні 2007 року.
Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v 010p710-08 ) від 22 травня 2008 року зміни до статті 51 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28 грудня 2007 року визнано неконституційними.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, це виключає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного прав а громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року за № 796 « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».
Постановою КМ України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» передбачається, що розрахунок пенсій, призначених відповідно ч. 4 ст. 54 вказаного Закону здійснюється, виходячи з розміру розрахункової величини - 19,91 грн.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цього Закону.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особа, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірах : інвалідам ІІ групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може користуватися іншим нормативно - правовим актом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційним.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнання неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 року та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року.
За таких обставин, позивач має з 01 січня 2005 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі відповідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України, а саме ч.2 ст. 46.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий ат, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити. Необхідно визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області у проведенні перерахунку з 01 січня 2005 року щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області донарахувати та здійснити дії по виплаті щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1, як особі, що віднесена до 2-ої категорії за період з 01 січня 2005 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Керуючись ст.ст.19, 22 Конституції України, ст. 51 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , ст.ст. 17, 18, 19, 69, 70, 158-163 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області у проведенні перерахунку з 01 січня 2005 року щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області донарахувати та здійснити дії по виплаті щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії за період з 01 січня 2005 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Повідомити сторони, що повний текст постанови буде виготовлено 19 лютого 2010 року.
Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня проголошення та апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження постанови та відповідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у випадку їх спільного чи окремого неподання або розгляду справи Харківським Апеляційним Адміністративним судом, якщо постанову не скасовано.
Суддя