18 грудня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С.Г., Денишенко Т.О.
При секретарі: Кирилюк Л.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу на стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_1 за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2008 року, постановлену по даній справі,
В жовтні 2008 року "Приватбанк" звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту в сумі 2577 грн. 97 коп.
Обґрунтовуючи свою вимогу заявник посилався на те, що між ним та боржником було укладено 11 жовтня 2007 року договір кредитування. За яким він отримала кредит у розмірі 1292 грн. 56 коп. при цьому крім щомісячного внесення основної суми кредиту він брав на себе зобов'язання погашати відсотки за користування кредитом, комісійні виплати, та пеню в разі несвоєчасного погашення кредиту.
Боржник взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому "Приватбанк" вважав, що сума заборгованості, визначена відповідно до умов договору є безспірною, що дає можливість стягнути її шляхом видачі судового наказу.
Ухвалою суду першої інстанції відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу з тих підстав, що між сторонами не укладався письмовий договір з чітким визначенням умов, прав та обов'язків сторін, підстав для дострокового повернення суми кредиту.
Справа № 22-2572 Категорія: 27
Головуючий у І інстанції: Дзерин М.М.
Головуючий-суддя: Нікушин В.П.
Окрім цього в своїй ухвалі суд першої інстанції посилався на те, що укладеним між заявником і ОСОБА_1 правочином не передбачено дострокове повернення кредиту.
Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд також посилався на наявність спору, оскільки заявником ставилось питання не лише стягнення основного боргу а й інших платежів, пов'язаних з несвоєчасним поверненням кредиту.
З ухвалою суду першої інстанції не погодився заявник і оскаржив в апеляційному порядку, поставивши питання про її скасування з підстав невірного застосування норм процесуального права та порушення норм матеріального права. Заявник у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що висновки суду першої інстанції про відсутність укладення письмової форми правочину між "Приватбанком" та ОСОБА_1, який би доводив зобов'язання боржника сплатити за надані кредитні послуги 2577 грн. 97 коп., є безпідставним. На підтвердження цього апелянт посилається на наявність укладеного між ним і боржником письмового кредитного договору, що складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту. Як сама заява так і умови надання кредиту передбачають крім погашення основного кредиту також сплату відсотків за користування кредиту, комісію за користування кредитом, а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Укладений кредитний договір відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника "Приватбанку", перевіривши обгрунтованість апеляційної скарги, законність оскаржуваної ухвали, дійшла наступного висновку.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Ухвала суду не може залишатись в законній силі, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у прийняті заяви про видачу судового наказу суд першої інстанції посилався на відсутність письмового правочину, який би покладав на боржника зобов'язання по сплаті заборгованості за надані кредитні послуги. Однак такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Наявна у справі заява позичальника та умови надання споживчого кредиту (а.с.3-5) передбачають право кредитора вимагати з боржника сплати не лише суми кредиту а також заборгованості по відсотках за користування кредитом, комісійних виплат та пені за несвоєчасність виконання кредитних зобов'язань. Розміри та порядок обчислення цих виплат визначений як заявою позичальника так і самими умовами надання кредиту .
Форма укладення цього кредитного договору відповідає вимогам ст. 207 ЦПК України і тому посилання на відсутність письмової форми правочину є безпідставним і як наслідок за даних обставин це призвело до неправильного застосування судом першої інстанції положень п.2 ч.1 ст.100 ЦПК України.
Помилковим є посилання суду першої інстанції про те, що пред'явлення вимог про стягнення відсотків за користування кредитом пов'язане з виникненням спору про право. Оскільки право на стягнення цих сум закладено в умовах кредитного договору. Окрім цього в матеріалах справи відсутні будь які докази можливого спору між "Приватбанком" та боржником.
Безпідставним є посилання суду на те, що умовами правочину не передбачено дострокове повернення боржником отриманого кредиту, оскільки судом залишена поза увагою та обставина, що заявник звернувся з заявою про видачу судового наказу по завершенню терміну сплати боржником останнього платежу. Згідно договору боржник мав внести цей платіж до 11 жовтня 2008 року, а заява про видачу судового наказу подана до суду лише 13 жовтня 2008 року.
За наведених обставин, колегія судів апеляційного суду Вінницької області, керуючись ст.ст.307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України,
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.
Ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2008 року, постановлену по справі за заявою закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, скасувати .
Заяву про видачу судового наказу направити до того ж суду для вирішення питання щодо можливого прийняття її іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.