Справа № 22-2562/2008 р.
Рішення ухвалено під головуванням Овсюка Є.М.
Категорія 6
Доповідач Сопрун В.В.
Апеляційного суду Вінницької області
від 22 грудня 2008 року
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі: Сніжко О.А.
За участю: представника ОСОБА_2-ОСОБА_3
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на самочинне будівництво, -
встановила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 жовтня 2008 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_6, задоволено.
Визнано право власності за ОСОБА_2, на 21/200 частку, за ОСОБА_6 на 9/40 часток АДРЕСА_1, а саме на нежитлові приміщення для комерційних потреб, які складаються: коридору 6-1 - площею 4, 2 кв.м, кабінету 6-2 - площею 18, 0 кв.м., коридору 1-1 - площею 1, 9 кв.м., підсобного приміщення 1-2 - площею 7, 7 кв.м., зали 1-3 - площею 43, 4 кв.м., тамбура 1-4 - площею 1, 8 кв.м.,
санвузла 1-5 - площею 1, 8 кв.м., загальною площею 78, 8 кв.м., основною не житловою - 61, 4 кв.м..
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 -ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, оскільки суд допустив невідповідність висновків обставинам справи та порушив норми матеріального і процесуального права.
Позивач заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити та залишити без зміни правильне і законне рішення суду, яке ним виконано.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився і не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивачі являються одними із трьох співвласників АДРЕСА_1, на відведеній земельній ділянці за власні кошти побудували нежитлові приміщення для комерційних потреб та переобладнали приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 в нежитлові. ОСОБА_2 є власником 21/200 частки, а ОСОБА_6 є власником 9/40 часток АДРЕСА_1. Прибудова до будинку №3 складається з коридору 6-1 - площею 4, 2 кв.м, кабінету 6-2 - площею 18, 0 кв.м є самочинно побудованими, а приміщення які складаються з коридору 1-1 - площею 1, 9 кв.м., підсобного приміщення 1-2 - площею 7, 7 кв.м., зали 1-3 - площею 43, 4 кв.м., тамбура 1-4 - площею 1, 8 кв.м., санвузла 1-5 - площею 1, 8 кв.м., є самовільно переобладнаними.
Суд, встановивши, що такі зміни в квартирі, не порушують права інших осіб, задоволив позовні вимоги.
Проте, з цим не можна погодитися, оскільки суд першої інстанції прийшов до такого висновку на підставі не повно з'ясованих обставин справи і з неправильним застосуванням норм матеріального права: не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Встановлено, що АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_6 в розмірі 21\100 частки, ОСОБА_2 в розмірі 21\100 частки, ОСОБА_8 в розмірі 7\50 частки, ОСОБА_4 в розмірі 29\100 частки, ОСОБА_9 в розмірі 9\100 частки, ОСОБА_6 в розмірі 3\25 частки (а.с.14), однак правовстановлюючий документ в матеріалах справи відсутній. До цього будинку самочинно здійснено добудову приміщення та самовільне переобладнання.
Відповідно до ст. 376 ЗК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або
з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2).
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на такі вимоги закону і визнав за позивачем право власності на самочинну будівлю.
Дійсно, самочинне будівництво і переобладнання було проведене на земельній ділянці, яка належить позивачам, про що свідчать державні акти на право власності на земельну ділянку (а.с.10, 11, 12, 13), однак без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил. В матеріалах справи відсутні висновки архітектурно - будівельних, протипожежних, санітарних установ про можливість експлуатації даного самочинного будівництва. Висновки про технічний стан несучих та огороджуючи конструкцій (а.с.26) носять рекомендований характер.
Суд задоволивши позов, своїм рішенням вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Так, як вбачається із матеріалів справи, доданих до апеляційної скарги ОСОБА_4 вона проживає в сусідній із позивачем квартирі. ОСОБА_4 стверджує, що добудовані приміщення порушують її права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення є вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Такими особами також являються інші співвласники АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_8 в розмірі 7\50 частки, ОСОБА_4 в розмірі 29\100 частки, ОСОБА_9 в розмірі 9\100 частки (а.с. 14), які не брали участь у справі
Суд першої інстанції не врахував цих обставини і визнав право власності на самочинне будівництво і переобладнання за позивачами, не залучивши до участі в справі трьох інших співвласників будинку та інших осіб, права яких порушені здійсненим самочинним будівництвом, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
За таких обставин рішення суду є незаконним і таким, що підлягає до скасування з направленням справи на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 311, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5, задоволити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 жовтня 2008 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.