Справа № 22- 435 2010 Головуючий у 1 інстанції Кротінов В.О.
Категорія 32 Доповідач: Лоленко А.В.
15 лютого 2010 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Лоленко А.В.
суддів: Солодовник О.Ф. Лук»янової С.В.
при секретарі Косюга Т.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Донецької вугільної енергетичної компанії ( далі ДП «ДВЕК») Відокремлений підрозділ «Шахта ім. О.О. Скочинського», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій відповідача неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов»язання надати довідку,-
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Донецької вугільної енергетичної компанії відокремлений підрозділ «Шахта ім..О.О. Скочинського» про визнання дій відповідача неправомірними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди , посилаючись на те, що з липня 1985 року по 20 березня 1995 року він знаходився в трудових відносинах з шахтою ім..Скочинського. 5 грудня 1992 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві, про що був складений акт за формою Н-1. Висновком МСЕК від 7 липня 1993 року йому вперше встановлена стійка втрата працездатності в зв»язку з травмою від 5 грудня 1992 року в розмірі 20%. ( а.с. 27). Висновком МСЕК від 11.11.2001 року позивачу безстроково встановлено 20% втрати працездатності в зв»язку з травмою від 5.12.92 року. Вважає, що шахта неправильно визначила його заробіток, з якого слід призначати суми у відшкодування шкоди, необґрунтовано обмежила щомісячні виплати, виходячи з середнього заробітку по відповідній професії тоді, як слід будо призначати щомісячні виплати у відшкодування щкоди , виходячи з його середнього заробітку на три місяці, які передували травмі, а потім до вказаної суми застосовувати всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які мали місце на шахті за відповідний період, визначити втрачений заробіток на момент встановлення вперше МСЕК стійкої втрати працездатності, а потім вже коригувати розмір щомісячної шкоди на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, відповідно до діючого законодавства та той момент.
Просив визнати дії відповідача : «Шахти ім.. О.О.Скочинського» по обмеженню розміру щомісячного відшкодування з середнього заробітку електрослюсаря підземного за жовтень 1997 року- 326,65 грн., за січень 2000 року - 371,15 грн., за січень 2001 року - 640,61 грн. неправомірними. Встановити, що розмір відшкодування втраченого заробітку з листопада 1997 року по червень 2001 року повинен складати 194 грн. 70 коп. Стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму відшкодування втраченого заробітку в сумі 5142 , 16 грн.
В процесі розгляду справи позивач уточнив та доповнив позовні вимоги (а.с.80-86) і просив стягнути з ДП «ДВЕК» ВП «Шахта ім..Скочинського» суму недоплати в розмірі 10024,76 грн. за період з серпня 1993 року до 01.04.2001 року, а також компенсацію за несвоєчасно нараховану суму відшкодування шкоди в розмірі 15044,97 грн.
Зобов»язати керівництво ДП «ДВЕК» ВП «Шахта ім.. Скочинського» надати до відділення ВД ФССНВ Ленінського району м.Донецька нову довідку з щомісячною сумою відшкодування шкоди в розмірі 392,72 коп.
Стягнути з ДП «ДВЕК» ВП «Шахта ім. Скочинського» на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Донецької вугільної енергетичної компанії Відокремлений підрозділ «Шахта ім. О.О. Скочинського», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій відповідачів з обмеження розміру щомісячного відшкодування втраченого ОСОБА_1 заробітку середньою заробітною платою електрослюсаря підземного за жовтень 1997 року (326,65 грн.), за січень 2000 року ( 375,15 грн.), за січень 2001 року ( 640,61 грн.) неправомірними, стягнення з ДП «ДВЕК» : суми недоплати в розмірі 10024,76 грн., за період з серпня 1993 року по 01.04.2001 року; стягнення компенсації за несвоєчасно нараховану суму відшкодування шкоди в розмірі 15044,97 грн.; стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн.; зобов»язання керівництва ДП «ДВЕК» надати до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька нову довідку з щомісячною сумою відшкодування шкоди в розмірі 392,72 грн. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, задовольнити його вимоги в повному обсязі, вважає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального законодавства.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили позов задовольнити, зобов»язати відповідача надати нову довідку з щомісячною сумою відшкодування шкоди в розмірі 392,72 грн., не наполягали на відшкодуванні моральної шкоди.
В судовому засіданні представник ДП «ДВЕК» Ваніна О.В. просила рішення суду залишити без зміни, вважає , що розрахунок сум у відшкодування шкоди проведений відповідно до діючого на той час законодавства, просила також застосувати строк позовної давності.
В судовому засіданні представник відділення ВДФСС в Ленінському районі м. Донецька посилалась на те, що справа по нарахуванню сум в зв»язку з ушкодженням здоров»я ОСОБА_1 була передана до відділення Фонду в Ленінському районі в липні 2001 року з щомісячною сумою 128,12 грн. З цієї суми і проводились нарахування з послідуючим коригуванням відповідно до діючого законодавства.
Вислухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представників ДП «ДВЕК» та відділення виконавчої дирекції Фонду в Ленінському районі м. Донецька, які просили рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, крім відмови в позові про стягнення моральної шкоди, скасуванню з ухваленням нового рішення за таких підстав.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент виникнення права у позивача на відшкодування шкоди в зв»язку з ушкодженням здоров»я на території України з 1 липня 1993 року вступили в дію «Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472.( далі по тексту Правил).
Судом першої інстанції встановлено: 5 грудня 1992 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на шахті ім..Скочинського, про що був складений акт за формою Н-1. Висновком МСЕК від 7 липня 1993 року йому вперше встановлена стійка втрата працездатності в зв»язку з травмою від 5 грудня 1992 року в розмірі 20%. ( а.с. 27). Висновком МСЕК від 11.11.2001 року позивачу безстроково встановлено 20% втрати працездатності в зв»язку з травмою від 5.12.92 року.
Судом також встановлено, що шахта виплачувала позивачу суми у відшкодування шкоди, але з середнього заробітку електрослюсаря підземного з 1993 року по 1999 рік.
У зв»язку з підвищенням тарифних ставок на підприємстві у листопаді 1999 року, у січні 2001 року ОСОБА_1 був проведений перерахунок виплачених сум відшкодування шкоди відповідно до вимог п.п. 22,28 Правил відшкодування шкоди. При цьому його середній заробіток, розрахований за три місяці до травми відкоригований з урахуванням підвищення тарифних ставок , перевищив середній заробіток по професії по шахті , який склався на момент підвищення тарифних ставок. Тому на підприємстві був виданий наказ № 1005 від 21.05. 2001 року , згідно якому ОСОБА_1 був зроблений перерахунок раніше виплачених сум за період з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року з розрахунку середнього заробітку по професії електрослюсар підземний , який склався після підвищення тарифних ставок на шахті в січні 2000 року - 371,15 грн. з урахуванням 20% втрати профпрацездатності у сумі 74,23 грн. в місяць.
За період з 01.01.2001 року по момент передачі справи до Фонду з розрахунку середнього заробітку по професії електрослюсар підземний , який склався після підвищення тарифних ставок по шахті в січні 2001 року - 640,61 грн. з урахуванням 20% втрати працездатності у сумі 128,12 грн. на місяць. Суд вважав, що таке обмеження є правильним, тому відмовив в задоволенні позову.
Разом з тим, з таким висновком суду погодитись неможливо за таких підстав.
Згідно з п.22 вищеназваних Правил ( 1993р.) середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку ( або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву.
Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
З довідки на а.с. 49 вбачається, що заробіток ОСОБА_1 за вересень 1992 року складав 38579,96 крб., жовтень - 38934,24 крб., листопад - 70695,84 крб. , та вислуга років за 1991 рік -1000 крб. З довідки про застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок на шахті вбачається, що у листопаді 1992 року застосовувався коефіцієнт 2,00. Таким чином, середній заробіток на момент нещасного випадку ОСОБА_1 складав : (38579,96х2)+(38934,24х2)+70695,84+ (1/12 вислуга років за три міс. 249 крб.) : 3= 75324,41 крб.
До МСЕК, тобто до 7.07.1993 року застосовувались коефіцієнти підвищення тарифних ставок у грудні 92 р.-1,28; у квітні 93 р.- 1,74; у червні 93 р.- 1,48.
Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 на момент визначення МСЕК стійкої втрати працездатності , тобто на 7.07.1993 року складав:75324,41х1,28х1,74х1,48 = 248288,53 крб.
Відшкодування шкоди на 7.07.1993 року в врахуванням 20% втрати працездатності буде складати: 248288,53 х20%:100= 49657,70 карб.
Згідно з п.28 Правил перерахування розміру відшкодування шкоди ( втраченого заробітку) проводиться у разі підвищення тарифних ставок .
Тому відшкодування шкоди в зв»язку з підвищенням тарифних ставок за період з вересня 1993 року по травень 1996 року буде складати: 49657,70 х 2,94х2,98х2,01х1,41х1,41х2,54х1,25х1,50х1,50=12419689,12 крб.
У вересні 1996 року проведена реформа : карбованці переведені в гривню (1:100000), таким чином, розмір відшкодування шкоди буде складати на цей період 12419689:100000= 124,20 грн.
У жовтні 1996 року застосовувався на шахті коефіцієнт підвищення тарифних ставок на 1,58.
Таким чином, на жовтень 1996 року втрачений заробіток ОСОБА_1 складав 124,20 х1,58 = 196,24 грн.
Як вбачається з наданої суду довідки про розміри тарифних ставок по професії електрослюсар підземний 5 розряду по шахті ім..Скочинського після жовтня 1996 року і до липня 1998 року підвищення тарифних ставок на шахті не було.
Згідно п. 28 із змінами , які внесені згідно постанови КМУ № 1100 від 03.10.97 року перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника ( після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
В зв»язку з цим, до визначеної суми відшкодування шкоди в розмірі 196,24 грн. не можна застосовувати коефіцієнти підвищення тарифних ставок, які застосовувались на шахті в липні 1998 року-1,14; у листопаді 1999 року- 1,28; у січні 2001 року - 1,37, у липні 2001 року- 1,00.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду про те, що шахта правильно виплачувала відшкодування шкоди , виходячи з середнього заробітку електрослюсаря підземного в січні 2000 року- 371,15 грн. з урахуванням 20% втрати працездатності, визначивши розмір відшкодування шкоди в сумі 74 грн. 23 коп., тоді як він на той час повинен був складати 196 грн. 24 грн., а також необґрунтовано визначила відшкодування шкоди потерпілому за січень 2001 року виходячи із середнього заробітку по відповідній професії 640,61 грн. з урахуванням 20% втрати працездатності в розмірі 128,12 грн. , тоді як ця сума повинна була складати 196, 24 грн. виходячи з розрахунку, який був проведений із заробітку ОСОБА_1, оскільки відповідно до п. 9 вищеназваних Правил ( 1993 року) визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.
Таким чином, на момент передачі справи ОСОБА_1 по відшкодуванню шкоди в зв»язку з ушкодженням здоров»я до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Ленінському районі м. Донецька сума у відшкодування шкоди повинна складати 196 грн. 24 коп., а не 128,12 грн., тому вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання дій ДП «ДВЕК» з обмеження розміру щомісячного відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_1 за жовтень 1997 року 326,65 грн., за січень 2000 року - 371,15 грн. та за січень 2001 року - 640 грн. неправомірними , а також вимоги ОСОБА_1 щодо забов»язання ДП «ДВЕК» надати до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Ленінському районі м. Донецька нову довідку з щомісячною сумою відшкодування шкоди в розмір 196 грн. 24 коп., яка мала місце на момент передачі справи до відділення виконавчої дирекції Фонду в Ленінському районі м. Донецька , тобто на 17.07. 2001 року підлягають задоволенню.
Вимоги ОСОБА_1 до ДП «ДВЕК» про стягнення суми недоплати в розмірі 10024,76 грн. за період з серпня 1993 року по 01.04.2001 року, стягнення компенсації за несвоєчасно нараховану суму відшкодування шкоди в розмірі 15044, 97 грн. слід залишити без задоволення, оскільки відповідно до роз»яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 ( з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених роботодавцем, підлягають стягненню за час, що не перевищує трьох років. ( Ухвала Верховного Суду України від 09.03.2006 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в м. Красноармійську, ДП «Красноармійськвугілля» про стягнення одноразової допомоги та щомісячних виплат та інші).
Рішення суду в частині відмови в позові про стягнення моральної шкоди позивачем не оскаржувалось, в цій частині рішення підлягає залишенню без зміни, оскільки позов про відшкодування моральної шкоди заявлений з зв»язку з не належною виплатою шахтою сум у відшкодування шкоди і необхідністю в зв»язку з цим позивачу звертатися до суду.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2009 року в частині відмови в стягненні моральної шкоди залишити без зміни, в іншій частині рішення суду скасувати, постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Донецької вугільної енергетичної компанії про визнання дій відповідача з обмеження розміру щомісячного відшкодування втраченого заробітку за жовтень 1997 року ( 326,65 грн.), за січень 2000 року ( 371,15 грн.) та за січень 2001 року ( 640,61 грн.) неправомірними та зобов»язання Державного підприємства Донецької вугільної енергетичної компанії ВП «Шахта ім. Скочинського» надати до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ленінському районі м. Донецька нову довідку з щомісячною сумою відшкодування шкоди в розмірі 392 грн.72 коп. задовольнити частково.
Визнати дії Державного підприємства Донецької вугільної енергетичної компанії з обмеження розміру щомісячного відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_1 за жовтень 1997 року -326,65 грн., за січень 2000 року - 371,15 грн. та за січень 2001 року - 640,61 грн. неправомірними.
Зобов»язати Державне підприємство Донецька вугільна енергетична компанія надати до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька нову довідку з щомісячною сумою відшкодування шкоди в розмірі 196 грн.24 коп., яка мала місце на момент передачі справи до Відділення виконавчої дирекції Фонду в Ленінському районі м. Донецька, тобто на 17.07. 2001 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької вугільної енергетичної компанії про стягнення суми недоплати в розмірі 10024,76 грн. за період з серпня 1993 року по 01.04.2001 року, стягнення компенсації за несвоєчасно нараховану суму відшкодування шкоди в розмірі 15044,97 грн. залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.
Головуючий:
Судді: