Справа № 22ц-1060 Головуючий у 1 інстанції Ференчук О.В.
Категорія 24 Доповідач Санікова О.С.
16 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлово-ремонтне управління №2» про неналежне виконання обов'язків та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального підприємства Єнакіївської міської ради «Житлово-ремонтне управління №2» про неналежне виконання обов'язків та стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено,- та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги позивачі посилаються на порушення норм матеріального права і, зокрема на те, що при ухваленні рішення проігноровано законодавство про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту, під дію якого підпадає ОСОБА_2, про що надані відповідні документи і яка проживає в квартирі, відносно якої пред'явлені позовні вимоги; в рішенні суду не конкретизовані висновки відносно позовних вимог щодо неправомірних дій відповідача по невидачі договору найму жилого приміщення та невидачі довіреності на ведення справи ОСОБА_3; судом не конкретизовані висновки відносно позовних вимог, пов»язаних з ремонтом радіаторів центрального опалення; суд не конкретизував встановлені по справі обставини і визначені у відповідності з цим правовідносини і не врахував, що договір дарування квартири не змінює застосування Закону про статус ветеранів війни; апелянти посилаються на неправильне застосування ст. 810 ЦК України і ст. 151 ЖК України; судом безпідставно не застосовані положення договору-зобов»язання; у протиріччя з запереченнями відповідача суд посилається на наказ №150 від 10 серпня 2004 року; посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України суд ігнорує положення ст.ст. 28,47 Конституції України; апелянт посилається також на порушення норм процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився. Від КП Єнакіївської міської ради «Житлово-ремонтне управління №2» надійшов лист про розгляд справи у відсутності представника.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до КП «Житлово-ремонтне управління №2» про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків та стягнення понесених матеріальних витрат при заміні радіаторів центрального опалення у квартирі та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач не надає їм договір найму на житлове приміщення, ордер на належну їм квартиру, не посвідчує довіреність на ведення справи у суді ОСОБА_3; позивачами за власні кошти був проведений ремонт радіаторів центрального опалення, у зв'язку з чим вони просили стягнути понесені матеріальні витрати у подвійному розмірі 4817 грн. 52 коп. за придбання радіаторів і іншого обладнання для встановлення радіаторів, а також матеріальні витрати, понесені під час підготовки до судового розгляду в розмірі 87 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають у АДРЕСА_1. Квартира належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29 жовтня 2004 року.
Згідно товарного чеку №224 від 18 вересня 2009 року були придбані товари для встановлення радіаторів центрального опалення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачам суд першої інстанції виходив з положень ч.1 ст. 810 ЦК України, згідно якої за договором найму житла одна сторона - власник житла передає або зобов'язується передати іншій стороні житло для проживання на певний строк за плату; відповідно до ст. 151 ЖК України власник квартири зобов'язаний забезпечувати її схоронність, оплачувати всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої за ними прибудинкової території, здійснювати своєчасне проведення ремонту, забезпечувати технічне обслуговування допоміжних приміщень і прибудинкової території, виконувати умови договірних відносин з підприємствами по обслуговуванню житла, а відповідно до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд заміна радіаторів центрального опалення у квартирах громадян не входить до обов'язків відповідача.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію. Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири).
Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМ України від 8 жовтня 1992 року №572 (в редакції постанови КМ України від 24 січня 2006 року №45) власник квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; проводити за власні кошти ремонт квартири.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 29 жовтня 2004 року. В зазначеній квартирі прописана і проживає ОСОБА_2, яка згідно посвідчення НОМЕР_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
З матеріалів справи, всупереч доводам апеляційної скарги, також вбачається, що 22 вересня 2008 року між КП «ЖРУ №2» і ОСОБА_1 укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, в якому передбачені права та обов'язки сторін; в матеріалах справи також містяться довіреності від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які уповноважують ОСОБА_3 представляти їх інтереси у судових органах; довіреності посвідчені виконавчим комітетом Єнакіївської міської ради.
Згідно товарного чека (а.с.61), доданого до матеріалів справи позивачами, 18 вересня 2008 року були придбані батарея та інші прилади на суму 2353 грн. А згідно акту від 23 вересня 2009 року силами КП «ЖРУ №2» в квартирі позивачів були замінені труби центрального опалення в спальні та залі; претензій до виконаних робіт заявники не мають.
Згідно Переліку робіт, що виконуються за рахунок коштів мешканців квартир, затвердженого рішенням Єнакіївської міської ради від 7 липня 2005 року №4/25-2 ремонт і заміна санітарно-технічного обладнання квартир - унітазів, ванн, раковин, вмивальників, газових плит, водонагрівальних колонок, кранів, змішувачів, приладів опалення здійснюється за рахунок коштів мешканців квартир.
Таким чином, виходячи із норм діючого законодавства і нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не порушені права та інтереси позивачів, тому не підлягають стягненню суми, витрачені позивачами на придбання приладів опалення у подвійному розмірі та компенсація за квартирну плату, як такі, що не грунтуються на нормах закону, а також суми на відшкодування моральної шкоди і судові витрати.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховані положення Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» є безпідставними, оскільки на підставі даного Закону позовні вимоги ОСОБА_2 не заявлялися.
При ухваленні рішення суд першої інстанції керувався положеннями ст. 810 ЦК України. Зазначена стаття регулює правовідносини за договором найму (оренди) житла, підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, але квартира позивачів є об'єктом права приватної власності. Проте неправильне застосування судом першої інстанції зазначеної норми Закону не може бути підставою для скасування рішення суду по даній справі, оскільки відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом ст.ст. 28,47 Конституції України також є безпідставними, оскільки стаття 28 Конституції України гарантує право на повагу до гідності, а з приводу цього позовні вимоги позивачами не заявлялися, а право на житло, яке гарантоване ст. 47 Конституції України відповідачем щодо позивачів не порушено.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: