Справа № 22ц-1157 Головуючий у 1 інстанції Аричева С.А.
Категорія 46 Доповідач Санікова О.С.
16 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна,-
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, посилаючись на те, що з грудня 1999 року по жовтень 2008 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу та за рахунок коштів сімейного бюджету ними було набуто майно: у 2006 році морозильна камера марки ВЕКО FSE 1010 - остаточна вартість 628.50 грн., у 2006 році - пральна машинка марки ВЕКО WMD НОМЕР_2 - остаточна вартість 606.00 грн., у 2007 році крісло м»яке - остаточна вартість 623.62 грн., у 2007 році - крісло м»яке - остаточна вартість 628.62 грн., у 2007 році - двері вхідні металеві моделі HLE-508 - остаточна вартість 780.00 грн. За договором купівлі-продажу від 4 лютого 2005 року була придбана Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 вартістю 8185 грн. 50 коп. За договором купівлі-продажу від 30 серпня 2002 року був придбаний гараж, вартість якого у наступний час складає 9328 грн. В період шлюбу придбаний також автомобіль АЗЛК-412, вартість якого у наступний час складає 3214 грн.49 коп. Ѕ частина квартири, гараж і автомобіль були оформлені на відповідача. Посилаючись на те, що згоди щодо належності їм з відповідачем зазначеного майна на праві спільної сумісної власності, так само як і щодо способу поділу майна подружжя і його вартості вони не дійшли, просила поділити спільне майно подружжя в судовому порядку. Оскільки відповідач придбав собі нове житло - квартиру АДРЕСА_2, а вона залишилася проживати у спірній квартирі, відповідач користується автомобілем і гаражем, просила виділити їй морозильну камеру марки ВЕКО FSE 1010 вартістю 628.50 грн., пральну машинку марки ВЕКО WMD НОМЕР_2 вартістю 606.00 грн., два крісла загальною вартістю 1247.24 грн., двері вхідні металеві моделі HLE-508 вартістю 780.00 грн., Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 8185 грн. 50 коп., на загальну суму 11447 грн. 23 коп.; відповідачу виділити автомобіль АЗЛК-412, вартістю 3214 грн.49 коп. та гараж вартістю 9328 грн., всього на суму 12 542 грн. 49 коп.; стягнути з відповідача на її користь різницю в вартості майна в сумі 547 грн. 63 коп., судові витрати в сумі 144 грн. 47 коп.
У березні 2009 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, просила здійснити також розподіл грошової суми одноразової допомоги, яка була нарахована і перерахована відповідачу в період їх шлюбу відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве в розмірі 38000 грн., визнавши за нею право власності на Ѕ частину цієї суми, стягнувши її з відповідача.
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого майна. Не оспорюючи придбання у шлюбі морозильної камери марки ВЕКО FSE 1010, пральної машинка марки ВЕКО WMD НОМЕР_2, двох крісел, дверей вхідних металевих моделі HLE-508, Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, автомашини, гаража, просив розділити зазначене майно з урахуванням оцінки майна експертом від 15 травня 2009 року, виділити йому пральну машинку вартістю 1102 грн. 50 коп., а інше майно, а саме: морозильну камеру вартістю 756 грн., два крісла вартістю 1134 грн., двері вхідні вартістю 850.50 грн. виділити ОСОБА_1 Не заперечуючи придбання в період шлюбу Ѕ частини квартири і залишення її ОСОБА_1, просив здійснити розподіл квартири з урахуванням її вартості за оцінкою будівельно-технічної експертизи. Просив виділити йому автомобіль, але з урахуванням наданої ним оцінки в розмірі 2536 грн. 13 коп., а також гараж, вартість якого за оцінкою експерта становить 7400 грн. Просив також включити у спільне майно, придбане у період шлюбу з ОСОБА_1 водомір вартістю 40.95 грн., садженці вартістю 3001.83 грн., дачний будиночок вартістю 2210 грн. та металеву ємкість вартістю 922 грн., виділивши йому дачний будиночок та металеву ємкість.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволені частково: розділено спільно нажите майно між ОСОБА_1 і ОСОБА_2; виділено ОСОБА_1 морозильну камеру марки ВЕКО FSE 1010 вартістю 628.50 грн., пральну машинку марки ВЕКО WMD НОМЕР_2 вартістю 606.00 грн., два крісла загальною вартістю 1247.24 грн., двері вхідні металеві моделі HLE-508 вартістю 780.00 грн., а всього на суму 3261 грн. 74 коп.; виділено ОСОБА_2: автомобіль АЗЛК-412, державний номер НОМЕР_1 вартістю 3214 грн.49 коп. та гараж за адресою: АДРЕСА_6 вартістю 7400 грн. грн., всього на суму 10614 грн. 49 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в вартість розподіленого майна 7352.75 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 114.47 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 61.75 грн.; в іншій частині позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про розподіл майна відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права; вважає, що вона надала достатньо доказів того, що квартира була отримана нею, обжита, об лаштована задовго до укладення шлюбу з відповідачем; продавцями були її близькі родичі, тому фактично не було грошового розрахунку за неї; вважає, що вартість квартири необхідно брати за оцінкою БТІ, а не за оцінкою експертизи, яка проведена 24 вересня 2009 року, тобто після ремонту, який вона зробила з сином за його кошти; апелянт не згодна також з висновком суду про відмову у стягненні одноразової допомоги, судом при цьому не враховано, що на оформлення втрати працездатності відповідача витрачені великі грошові кошти, а всю отриману одноразову допомогу він витратив, не порадившись з нею.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду в частині розподілу одноразової допомоги, Ѕ частини квартири залишити без змін, в іншій частині рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновку суду обставинам справи і, зокрема на те, що суд невірно розрахував різницю в долях, стягнувши з нього 7352.75 грн., замість 3676.38 грн.; висновок суду про те, що він не довів придбання в період шлюбу дачного будиночку, ємкість для води, водомір і садженці є безпідставним, оскільки ним надані документи, які підтверджують придбання однієї дачі у 2000 році; апелянт не згоден з тим, що суд залишив пральну машинку позивачці і прийняв до уваги її вартість за оцінкою експерта за 2008 рік; не згоден також з тим, що суд прийняв до уваги оцінку автомашини у 3214 грн., в той час як є висновок експерта про її вартість в розмірі 2536.16 грн.; вважає, що при наявності у справі двох висновків експертиз суд повинен був провести комісійну експертизу.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала.
В судовому засіданні відповідач підтримав доводи своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги позивачки заперечував.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п.3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що розподілу підлягає наступне майно, придбане сторонами під час шлюбу: морозильна камера марки ВЕКО FSE 1010 вартістю 628 грн. 50 коп., пральна машинка марки ВЕКО WMD НОМЕР_2 вартістю 606 грн., два крісла загальною вартістю 1274.24 грн., вхідні металеві двері моделі HLE-508 вартістю 780.00 грн. за висновком експерта від 12 грудня 2008 року, автомобіль АЗЛК-412 вартістю 3214.49 грн. за висновком експерта від 27 листопада 2008 року, гараж вартістю 7400 грн. за висновком експерта від 15 травня 2009 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про розподіл квартири АДРЕСА_3, суд виходив з того, що вона не погодилася на стягнення з неї грошової компенсації у розмірі, з якого виходив відповідач відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 вересня 2009 року, якою вартість Ѕ квартири визначена в розмірі 31339 грн., а ОСОБА_2 не погодився зі сплатою йому грошової компенсації у запропонованому ОСОБА_1 розмірі.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог про розподіл суми страхової одноразової допомоги, отриманої ОСОБА_2 29 серпня 2008 року в сумі 38940 грн. суд виходив з того, що хоча ця сума і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст. 61 СК України, але витрачена в період перебування у шлюбі з позивачкою.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про розподіл дачного будиночку, металевої ємкості, водоміру, садженців у кількості 27 штук, суд виходив з того, що воно підлягає виключенню з переліку майна, яке є спільно нажитим, оскільки ОСОБА_2 не надав доказів його придбання під час перебування у шлюбі з позивачкою.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.61 ч.ч.1,2 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об»єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.
Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі ст. 70 ч.1 СК України у разу поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 1999 року. Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2008 року шлюб розірваний.
Під час шлюбу сторони придбали майно: Ѕ частину квартири АДРЕСА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу від 4 лютого 2005 року; гараж за адресою: АДРЕСА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30 серпня 2002 року; автомобіль АЗЛК-412, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого автомобіль придбаний 12 серпня 2004 року; морозильну камеру марки ВЕКО FSE 1010, яка згідно гарантійного талону придбана 12 грудня 2006 року; пральну машину марки ВЕКО WMD НОМЕР_2, яка згідно гарантійного талону придбана 29 березня 2006 року; два крісла та вхідні металеві двері, придбання яких також підтверджено належними документами.
Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясувати джерело і час його придбання.
Проте придбання в період шлюбу майна, яке просив розділити ОСОБА_2, а саме: дачного будиночку, металевої ємкості, водоміру та садженців у кількості 27 штук належними доказами, в тому числі реєстраційними документами на дачний будиночок, не підтверджено. За таких обставин суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_2, дійшов правильного висновку про виключення зазначеного майна з переліку майна, яке підлягає розподілу між сторонами. Доводи апеляційної скарги про те, що придбання зазначеного майна підтверджується довідкою садівницького товариства є безпідставними, оскільки така довідка (а.с.136) свідчить тільки про те, що ОСОБА_2 має дачну ділянку №309 у садівницькому товаристві «Луч».
З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо вартості майна, яке підлягає розподілу. При зверненні до суду з позовом позивачкою наданий звіт про проведення товарознавчого дослідження (експертизи) майна від 12 грудня 2008 року, проведений СПД - ФЛ ОСОБА_3 згідно заяви ОСОБА_1 Згідно зазначеного звіту остаточна вартість морозильної камери складає 628.50 грн., пральної машинки - 606.00 грн., двох крісел - по 623.62 грн. кожного, вхідної двері металевої - 780 грн., а також висновок спеціаліста-автотоварознавця про проведення авто товарознавчого дослідження транспортного засобу від 27 листопада 2008 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля АЗЛК-412 складає 3214 грн.49 коп. Висновок про вартість квартири і гаража позивачкою не надані.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_2 також наданий висновок оцінки майна, проведений СПД - фізична особа ОСОБА_4 від 15 травня 2009 року, згідно якого остаточна вартість морозильної камери складає 756.00 грн., пральної машинки - 1102.50 грн., двох крісел - 567.00 грн., металевої двері - 850.50 грн., автомобіля - 2536.13 грн., гаража - 7400 грн.
Згідно висновку судової будівель-технічної експертизи, проведеної Донецьким НДІ судових експертиз 24 вересня 2009 року Ѕ частина вартості квартири АДРЕСА_5 складає 31339 грн.
У п.22 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Здійснюючи поділ майна, а саме морозильної камери, пральної машинки, двох крісел, вхідної двері металевої, автомобіля і гаража суд першої інстанції виходив із зазначених висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Але, як вбачається з матеріалів справи сторони не заявляли клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи або комісійної експертизи. Тому доводи апеляційних скарг про неправильне визначення судом першої інстанції вартості майна є безпідставними.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (п.25).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 не погоджується вносити на депозитний рахунок грошову компенсацію за квартиру в сумі 15669 грн.50 коп. виходячи з оцінки квартири, яка визначена висновком експертизи на час розгляду справи.
Виходячи із положень ст. 71 СК України і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ квартири. Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що суд повинен був виходити із вартості квартири по оцінці БТІ не ґрунтується на законі. Доводи позивачки про те, що оцінка квартири здійснювалася після того, як вона уже після розірвання шлюбу з відповідачем зробила в ній ремонт також є безпідставними, оскільки належними доказами ці обставини не доведені.
Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами.
Так, ч.3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Правові засади спільної сумісної власності подружжя визначаються статтями 60-74 СК України. Крім того, у Сімейному кодексі визначається майно кожного з подружжя, яке не стає їхньою спільною сумісною власністю (статті 57-59).
Відповідно до ч.4 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральна шкода. Вирішення питання приналежності грошових сум, одержаних одним із подружжя у зв'язку із заподіянням шкоди його здоров»ю міститься у ч.2 ст. 61 СК України: якщо ці кошти не внесені до сімейного бюджету, вони є особистою власністю того з подружжя, кому була заподіяна шкода.
Як вбачається з матеріалів справи згідно повідомлення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве ОСОБА_2 було перераховано одноразову допомогу у розмірі 38940 грн. платіжним дорученням від 9 вересня 2008 року, тобто в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1
Проте у судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 пояснив, що ці грошові кошти він до сімейного бюджету не вносив, а віддав їх своєму сину від іншого шлюбу, оскільки у нього було скрутне матеріальне становище.
За таких обставин суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги рубцевої Л.І., дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ зазначеної одноразової допомоги.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно не виділив йому пральну машинку не заслуговують на увагу, оскільки за рішенням суду йому виділено майно, загальна вартість якого набагато перевищує загальну вартість майна, яке виділено позивачці ОСОБА_1
Разом з тим суд першої інстанці допустив помилку, вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці в вартості розподіленого майна в сумі 7352 грн. 75 коп.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судом встановлено, що загальна вартість майна, яка підлягає поділу складає 13941 грн. 23 коп. Виходячи з того, що частки сторін у спільному майні є рівними, частки сторін у спільному майні будуть складати по 6938 грн. 11 коп. Рішенням суду позивачці ОСОБА_1 виділено майно на загальну суму 3261грн.74 коп., а ОСОБА_2 на суму 10614 грн. 49 коп., тобто на 7352 грн. 75 коп. більше. Таким чином різниця в вартості майна, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 буде складати 3676 грн. 37 коп. (10614.49 грн. - 6938.11 грн.).
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1, 309, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 листопада 2009 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в вартості спільного майна в сумі 3.676 грн. 37 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді: