Іменем України
26 грудня 2008 року справа № 2а-2531/08
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.
при секретарі судового засідання Есауловій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про визнання протиправним та скасування припису,
За участю представників сторін:
від позивача: Хомко Є.А., довіреність № 372 від 23.06.2008 року,
від відповідача: Петрова Г.В., посвідчення № 526 від 01.07.2008 року,
У грудні 2007 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про визнання протиправним та скасування припису.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволені.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.11.2007 року прокурором м. Луганська Рєдіним І.О, Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі його керівника - генерального директора Сідельникова В.М. - був винесений припис за № 07/1-1449-07 про усунення порушень Закону України «Про теплопостачання».
Статтею 6 Закону України «Про теплопостачання», на яку посилається відповідач, передбачено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципі заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного призначення.
Реалізація принципів державної політики у сфері теплопостачання вказаним Законом покладена на центральний орган теплопостачання. Принципи державної політики повинні реалізовуватися шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, але до теперішнього часу жодного нормативно-правового акту, який містив би положення про пряму заборону енергопостачальникам відключати об'єкти теплопостачання від систем енергозабезпечення, не прийнято, тому відсутній механізм реалізації принципу, передбаченого ст. 6 Закону України «Про теплопостачання».
Оскільки законодавством також не передбачено жодного припису щодо заборони відключення від систем енергозабезпечення підприємств теплопостачання, суд вважає, що посилання відповідача у приписі на порушення Закону України «Про теплопостачання» є необгрунтованим.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються Законом України «Про електроенергетику» та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 26 зазначеного Закону передбачено, що споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником. Цей договір не виключає можливості розширення прав споживача у порівнянні з такими, які передбачені статтею 25 цього Закону. Але він не може звільняти споживача від обов'язків, покладених на нього статтею 26 Закону, покладених на нього, обмежувати права енергопостачальника, встановлені статтею 24 Закону, чи надавати право споживачу не отримуватися Порядку постачання електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 року, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 зі змінами.
Розпорядженням від 07.04.2001 року № 133-р «Про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі» Кабінет Міністрів України заборонив органам виконавчої влади втручатися в діяльність енергопостачальних компаній, пов'язану з відключенням від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати електроенергії.
Судом встановлено, що при внесенні припису відповідачем в порушення ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», а саме: не зазначено, які конкретно дії органу чи посадової особи спричинили порушення чинного законодавства та які саме заходи необхідно вжити для усунення порушень Закону України «Про теплопостачання».
Таким чином суд вважає, що оскаржуваний припис суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про усунення порушень Закону України «Про теплопостачання» від 28.11.2007 року № 07/1-1449-07.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.