20 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2019 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , та продовжено строк тримання під вартою до 23 березня 2019 року включно, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, одруженого, СПД - фізична особа, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 296 КК України.
Постановлене рішення мотивоване тим, що тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в сукупності з даними про його особу та обсягом досудового розслідування який ще необхідно провести, свідчать, що запобігти існуючим ризикам в змозі лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого, або застосувати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Так, захисник вважає оскаржувану ухвалою незаконною і необґрунтованою, оскільки, на його думку, вона постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства. Апелянт посилається на необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та ризиків у його поведінці. Зокрема, згідно доводів апеляційної скарги, наведені у клопотанні слідчого обставини щодо ймовірної причетності його підзахисного до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194 КК України, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами. Також, ну думку захисника, слідчим суддею було прийнято рішення без урахування даних про особу підозрюваного, а саме його незадовільного стану здоров'я, міцності його соціальних зв'язків, відсутності судимостей та відомостей про спроби останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, наявність постійного місця проживання.
Крім того, апелянт просить врахувати і ті обставини, що після об'єднання кримінальних проваджень № 12018100010009911 і № 12018100100003970, ОСОБА_7 не було вручено нової підозри, а слідчим при зверненні до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу не зазначено підозри за ч. 4 ст. 296 КК України, строк досудового розслідування за цією статтею не продовжено, а тому в цій частині підозра має бути закрита.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак просив залишити її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Підстави для застосування запобіжного заходу передбачені ст. 177 КПК України, зокрема відповідно до частини другої вказаної норми закону ними є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Також, положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що, при розгляді клопотання поданого в порядку ст. 199 КПК України, важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з'явилися нові.
Колегією суддів встановлено, що зазначених вимог закону слідчим суддею, під час розгляду клопотання слідчого про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.
Так, слідчий суддя, розглядаючи вказане клопотання, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 199 КПК України, встановив, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою, а заявлені слідчим ризики існують і в сукупності з даними про особу підозрюваного вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Також, слідчий суддя дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування та врахував характер слідчих дій, які необхідно провести до його закінчення.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. На думку колегії суддів, такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, в зв'язку з чим, підозра про ймовірну причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 296 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
При цьому слід зазначити, що на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду справи по суті, зокрема перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а також перевіряти правильність кваліфікації дій, а лише встановлює наскільки сукупність наданих матеріалів є достатньою, щоб вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Також, надані суду матеріали містять достатньо відомостей, які дають підстави вважати, що ризики, які були передумовою для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на час продовження йому запобіжного заходу існують і, що інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не в змозі їм запобігти.
При цьому, до висновку про недостатність застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу колегія судів приходить через призму практики Європейського суду з прав людини та обсягу досудового розслідування, який ще необхідно провести, а також з урахуванням даних про особу підозрюваного.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких і характеризуються підвищеним рівнем суспільної небезпеки, розміру покарання, який загрожує останньому у разі доведення його винуватості, даних про особу підозрюваного, а саме його віку, стану здоров'я, характеру соціальних зв'язків, способу життя взагалі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення в повній мірі доведено, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважаю принцип поваги до особистої свободи.
Ті дані про особу підозрюваного, на які в апеляційній скарзі посилається захисник були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, крім того вони не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни останньому запобіжного заходу.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 296 КПК України, то відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя не уповноважений вирішувати це питання під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, оскільки постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об'єктивної оцінки наданих суду матеріалів, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а тому апеляційна скаргазахисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 309, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , та продовжено строк тримання під вартою до 23 березня 2019 року включно, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1219/2019 Категорія ст. 199 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1