№ 33/824/734/2019 Постанова винесена суддею Шевченко І.І.
Категорія: ст. 124 КУпАП
25 лютого 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3., потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги потерпілого та його представника на постанову судді Кагарлицького районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року в справі про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шубівка Кагарлицького району Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Кагарлицького районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить скасувати, як незаконну та необґрунтовану, постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року та визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Апелянт вважає, що висновки суду в постанові не відповідають фактичним обставинам справи, суд не надав оцінки усім доказам, не врахував первинні пояснення водія ОСОБА_2, надані безпосередньо на місці ДТП, в яких він визнавав свою вину в порушенні ПДР та вчиненні ДТП. Крім того, суд без жодного обґрунтування залишив поза уваги висновки експерта про невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п 10.1, 10.4 ПДР України, що і призвело до ДТП.
Представник потерпілого ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі також просить скасувати постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За доводами апеляційної скарги рішення постановлено без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а висновки суду за обставин, викладених в постанові, не підтверджуються матеріалами справи.
Зокрема, апелянт вважає, що суд необґрунтовано надав перевагу поясненням захисника ОСОБА_3. щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення та невмотивовано проігнорував докази вини водія ОСОБА_2 у порушенні п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, а саме дані, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, первинних поясненнях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4, висновках експертів № 19-8-02/722 від 07.07.2016, № 12-1/1223 від 21.09.2017, № 12-1/1410 від 26.10.2018.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4 та його представника на підтримку апеляційних вимог, пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи скарг, допитавши експерта ОСОБА_6, вважаю, що апеляційні скарги ОСОБА_4 та його представника підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам в їх сукупності.
Указаних вимог закону суддею місцевого під час розгляду справи та при винесенні постанови дотримано не було.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 02 березня 2016 року о 10 год. 15 хв. на 90 км автодороги Київ-Харків, керуючи автомобілем «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом «WZM», державний номерний знак НОМЕР_2, здійснюючи маневр розвороту, не врахував дорожньої обстановки, не переконався, що даний маневр буде безпечним та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_3, і транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1, 10.4 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
За результатами розгляду справи з указаним протоколом відносно ОСОБА_2, суддя місцевого суду, дійшовши висновку, що на підставі наявних матеріалів справи та доказів неможливо зробити беззаперечний висновок про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, прийняв рішення про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зокрема, посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 містить певні неточності, а висновки експертів, відомості у схемах місця ДТП та протоколі слідчого експерименту, беззаперечно не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто покладаючи в обґрунтування свого рішення пояснення ОСОБА_2, в яких він стверджував про дотримання вимог ПДР України, суддя місцевого суду безпідставно не взяв до уваги та не дав оцінку поясненням потерпілого, фактично не проаналізував дані, отримані під час експертних досліджень, і не навів переконливих мотивів відхилення цих доказів, внаслідок чого неповно з'ясував обставини справи і дійшов помилкового висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення.
За диспозицією ст. 124 КУпАП обов'язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
За змістом пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
Як убачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_4 02.03.2016 у письмових поясненнях одразу після ДТП указав, що в цей день близько 10 год. 15 хв. рухаючись в напрямку Харкова з Києва, він побачив, що на розвороті з'явився вантажний автомобіль «DAF», спробував здійснити об'їзд, натиснув на гальма, але уникнути зіткнення не вдалося. ОСОБА_4 також уточнив, що покриття дороги було мокре, швидкість його руху становила близько 100 км/год, але по якій саме смузі він рухався не пам'ятає, автомобіль «DAF» різко з'явився на його шляху руху та став перешкодою, уникнути зіткнення з якою він не зміг (а.с.5).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні первинним, при цьому уточнив, що у зв'язку з неочікуваним маневром водія ОСОБА_2, він почав гальмувати та зміщуватися праворуч, щоб зменшити удар.
Із первинних пояснень водія ОСОБА_2 від 02.03.2016 слідує, що керуючи в цей день автомобілем НОМЕР_4 та рухаючись з м. Березань в м. Переяслав-Хмельницькій, на 90 км автодороги Київ-Харків він вирішив здійснити розворот, рухався зі швидкістю 5-10 км/год, а здійснюючи розворот, не побачив автомобіль «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_3, який рухався у напрямку м. Харків, тому відбулося зіткнення у праву сторону автомобіля (а.с.4).
В суді апеляційної інстанції водій ОСОБА_2 пояснив, що перед початком виконання розвороту він не бачив транспортних засобів, які б рухалися в напрямку м. Харків, а тому почав розворот і коли вже закінчив свій маневр, за межами проїзної частини у "кармані для розвороту" транспортних засобів відбулося зіткнення з автомобілем «Subaru», водій якого рухався зі значною швидкістю та не виконав вимог п. 12.3 ПДР України.
Відповідно до схеми місця ДТП, на якій зафіксовано ділянку дороги, де сталася пригода, напрямок руху транспортних засобів, розташування їх після ДТП, а також характер та локалізацію механічних пошкоджень, зіткнення сталося на автодорозі "Київ-Харків", ділянка автодороги в місці ДТП має дві смуги для руху в напрямку м. Харків, які розділені переривчастою лінією дорожньої розмітки, праворуч до правої смуги для руху в напрямку до м. Харків прилягає "карман для розвороту" транспортних засобів; в кінцевому положенні автомобіль «DAF», номерний знак НОМЕР_1, зафіксований на прилягаючому праворуч до правої смуги для руху в напрямку до м. Харків "кармані для розвороту" транспортних засобів; напівпричіп "WZM", номерний знак НОМЕР_2, зафіксований частково на правій смузі для руху в напрямку до м. Харків, частково на прилягаючому праворуч до неї "кармані для розвороту" транспортних засобів; автомобіль «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_3, зафіксований в межах "кармана для розвороту"; є слід гальмування довжиною 6 м на узбіччі, яке прилягає праворуч до правого краю правої смуги для руху в напрямку до м. Харків (а.с.3).
В схемі місця ДТП не зафіксоване місце зіткнення транспортних засобів, але, враховуючи кінцеве положення транспортних засобів та локалізацію механічних пошкоджень, з огляду на світлини з місця ДТП, на яких зафіксована дорожня обстановка після зіткнення, можна дійти висновку, що в момент зіткнення задня частина напівпричепу автомобіля «DAF» ще перебувала на проїзній частині, в межах правої смуги руху, після чого автомобіль «DAF» ще подолав певну відстань до повної зупинки транспортного засобу.
За клопотанням захисника, з огляду на те, що водій ОСОБА_2 стверджував, що під час виконання розвороту він виконав усі вимоги ПДР України і саме водій ОСОБА_4 порушив вимоги ПДР України, внаслідок чого відбулася ДТП, суддею місцевого суду призначалася в справі судова автотехнічна експертиза, з метою виконання якої експертом висувалися вимоги щодо надання додаткових вихідних даних, а тому 03.05.2018 по справі було проведено слідчий експеримент (а.с.153-162).
За висновками експерта КНДЕКЦ № 12-1/1410 від 26.10.2018, хоча і неможливо експертним шляхом, з огляду на відсутність достатньої слідової інформації, встановити місце зіткнення та траєкторію руху автомобілів на момент пригоди, а також вирішити експертним шляхом інші питання, які пов'язані з оцінкою дій водія автомобіля «Subaru» в контексті виконання ним п. 12.3 ПДР України, проте в заданій дорожньо-транспортній ситуації, як вважав експерт, в діях водія автопоїзда у складі автомобіля НОМЕР_4 та напівпричепа, номерний знак НОМЕР_2, вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 10.1 та п. 10.4 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП (п.5 висновку) (а.с. 176-185).
Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції, судовий експерт ОСОБА_6 підтримав свої висновки та додатково роз'яснив, що з технічної точки зору водій автопоїзда у складі автомобіля НОМЕР_4 та напівпричепа, номерний знак НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п. 10.1 та п. 10.4 ПДР України і відповідно невиконання ним вказаних вимог ПДР України знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, водночас в даному випадку, як пояснив експерт, не впливає на такий висновок та обставина, що під час дослідження експертним шляхом неможливо було надати відповіді на інші питання, які були постановлені судом, в тому числі і щодо технічної можливості водія автомобіля «Subaru» уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування.
За відсутності підстав для сумнівів у правильності наведених висновків, з урахуванням того, що дослідження проведено компетентним експертом за відповідним фахом, на підставі сукупності всіх фактичних обставин, за заданими характеристиками, які надають можливість їх оцінки експертом з технічної точки зору, висновок експерта КНДЕКЦ № 12-1/1410 від 26.10.2018 визнається судом апеляційної інстанції належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, який не містить жодних суперечностей або припущень в частині оцінки дій водія ОСОБА_2 в дорожній обстановці, за якої відбулося ДТП.
Наведені обставини дають апеляційному суду обґрунтовані підстави не враховувати пояснення ОСОБА_2 щодо механізму ДТП і взяти до уваги пояснення потерпілого, а також дані, наведені у складеному без істотних порушень вимог ст. 256 КУпАП протоколі про адміністративне правопорушення, у схемі місця ДТП та протоколі слідчого експерименту, у висновку експерта, які узгоджуються між собою.
При цьому пояснення ОСОБА_2 та його захисника в суді апеляційної інстанції, які зводиться до того, що водієм ОСОБА_4 також порушені ПДР України і такі порушення перебувають у причинному зв'язку з виникненням ДТП і її наслідками є непереконливими, оскільки об'єктивних даних про це матеріали справи не містять. До того ж слід зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою посадовою особою Національної поліції, а в указаному провадженні складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП виключно щодо водія ОСОБА_2 і його винуватість у вчиненні правопорушення доводиться доказами по справі в їх сукупності та взаємозв'язку.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що висновки судді місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи. А тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нової постанови, як про це порушується питання в апеляційних скаргах.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 02 березня 2016 року о 10 год. 15 хв. на 90 км автодороги Київ-Харків, керуючи автомобілем «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом «WZM», державний номерний знак НОМЕР_2, здійснюючи маневр розвороту, не врахував дорожньої обстановки, не переконався, що даний маневр буде безпечним та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_3, і транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1, 10.4 ПДР України.
Отже, ОСОБА_2 є винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
З огляду на те, що подія правопорушення відбулася 02 березня 2016 року, а відповідно до ст. 38 КУпАП в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, і лише при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення, провадження в справі відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційні скарги ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя,
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову судді Кагарлицького районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення - скасувати та прийняти нову постанову.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження в справі стосовно нього закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П.Павленко