апеляційне провадження №22-ц/824/4687/2019
справа №357/11103/18
01 квітня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Кошель Б.І. 10 січня 2019 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" до ОСОБА_2, державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" ЯнчукСвітлани Василівни, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,-
встановив:
У вересні 2018 року ТОВ Агрофірма "Матюші" звернулась до суду з позовом, у якому просить:
1. Визнати недійсним вчинений ОСОБА_2 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди №б/н від 18 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 і ТОВ Агрофірма "Матюші", оформлений повідомленням ОСОБА_2 за вих. №б/н від 26 грудня 2017 року.
2. Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39026813 від 28 грудня 2017 року 13:50:55.
3. Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,9552 га.
4. Скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39148651 від 10 січня 2018 року 13:23:01.
Вимоги обґрунтовує тим, що 18 серпня 2014 року між ОСОБА_5 і ТОВ Агрофірма "Матюші" укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 10 років. ОСОБА_5 померла, а земельна ділянка була успадкована ОСОБА_2
В грудні 2017 року ОСОБА_2 повідомила про розірвання договору в односторонньому порядку, проте ТОВ Агрофірма "Матюші" зазначає про відсутність підстав для цього, оскільки свої зобов"язання виконувало належним чином, орендну плату сплачено.
В грудні 2018 року ТОВ Агрофірма "Матюші" звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить:
накласти арешт на земельну ділянку площею 2,9552 га із кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки, площею 2,9552 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
У заяві посилається на обставини та доводи, із якими звернулось до суду, вказує, що товариству відомо про намір власника земельної ділянки здійснити її поділ, що фактично унеможливить виконання рішення суду у цій справі. Зазначає, що є ряд інших однотипних спорів із аналогічними підставами та за участю товариств (ТОВ "Олійникова Слобода" та ПОСП "Сидори"), одним із засновником яких є те саме товариство, яке є засновником ТОВ Агрофірма "Матюші". В цих спорах орендодавці в найкоротші строки здійснили поділ земельних ділянок, унаслідок чого раніше орендована земельна ділянка фактично перестала існувати.
З метою попередження таких наслідків просить вжити заходів забезпечення позову.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ТОВ Агрофірма "Матюші" подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви.
Апеляційну скаргу обґрунтовує обставинами та доводами, із якими заявник звернувся до суду та на якими мотивує заяву про забезпечення позову. Додатково зазначає, що відносно земельної ділянки можуть бути укладені інші правочини (передання в суборенду, в оренду іншим особам), які значною мірою вплинуть на заходи з відновлення порушеного права. Вказує, що спосіб забезпечення позову рівнозначний меті позову, а висновки суду про неспівмірність помилкові.
Посилання суду на ст.56 Закону України "Про землеустрій" в частині необхідності власника землі отримати від нового орендаря нотаріально посвідченої згоди на поділ землі та відсутність такої згоди в матеріалах справи вважає безпідставним, оскільки власник та новий орендар з метою поділу землі розривають між собою договірні правовідносини для уникнення цього, а потім знову укладають договір.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 посилається на законність дій щодо розірвання договору оренди, при цьому позивач не вживав заходів для переговорів стовно цього. Вказує на відсутність доказів про можливість вчинення подальших дій, які унеможливлять виконання рішення суду. Зазначає, що по 10 січня 2019 року ОСОБА_2 не зверталась до органів влади з питань поділу земельної ділянки та орендаря не сповіщала про це. Вказує, що предметом спору не є перехід права власності на земельну ділянку, а тому накладення арешту призведе до порушення її прав.
В судовому засіданні представник скаржника адвокат Грунський В.О. доводи апеляційної скарги підтримав.
Інші учасники справи в судове засідання не з"явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з"явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що посилання позивача на правовідносини, які виникли у ТОВ "Олійникова Слобода" та ПОСП "Сидори" в аналогічних спорах є безпредметними, оскільки зазначені особи, як і фізичні особи, які надали свої земельні ділянки їм в оренду, не є сторонами у даній цивільній справі.
Суд першої інстанції також послався на ст.56 Закону України "Про землеустрій", якою передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, крім іншого, нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні), виходячи з чого зазначив, що ОСОБА_2 для вчинення дій щодо поділу своєї земельної ділянки необхідно буде отримати нотаріально посвідчену згоду орендатора на вчинення відповідних дій, проте матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів того, що ОСОБА_2 отримала чи намагалась отримати таку згоду. Якщо ж ОСОБА_2 здійснить поділ належної їй земельної ділянки без отримання відповідної згоди правомочного орендаря, такі дії можуть бути предметом окремого судового розгляду.
З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Правова природа арешту майна, вчиненого у зв"язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.
Як роз"яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати
особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв"язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З матеріалів справи убачається, що предметом спору є право користування позивачем земельною ділянкою на підставі укладеного цивільно-правового договору, а саме договору оренди.
Аналіз законодавства, що регулює правовідносини, пов"язані із правом власності, дає підстави для висновку про те, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень , які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.
Матеріали справи містять дані про те, що у позовній заяві не ставиться питання про позбавлення ОСОБА_2 право власності на спірну ділянку, та сам позивач не оспорює таке право.
За таких обставин колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню клопотання позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, оскільки забезпечення позову в такий спосіб суттєво обмежує право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.
Разом з тим, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про необхідність забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза настання обставин, які можуть унеможливити виконання рішення суду у цій справі та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 в односторонньому порядку розірвала Договір оренди від 18 серпня 2014 року, укладений з ТОВ Агрофірма "Матюші", строк дії якого становить 10 років. На теперішній час спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ "Шамраївський цукровий завод". Таким чином, наявний спір між щодо користування вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди.
Колегія суддів вважає, що при розгляді вказаної заяви суд першої інстанції не врахував обґрунтованість доводів заявника про те, що існує реальна загроза того, що власник земельної ділянки, яка в односторонньому порядку розірвала договір оренди, може у подальшому поділити вищезгадану земельну ділянку, внаслідок чого може змінитися реєстраційні номери, що фактично суттєво ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення вказаного позову.
Отже з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони усім суб'єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, пов"язаних із державною реєстрацією речових прав, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.376 ЦПК України неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити усім суб'єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, пов"язаних із державною реєстрацією речових прав, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, площею 2,9552 га із кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Стягувачем відповідно до цієї постанови є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (код ЄДРЮОФОПГФ 03755348, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 1/42, оф. 509).
Боржником відповідно до цієї постанови є ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).
Постанова суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її винесення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Постанова може бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В.Соколова