02 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 752/9121/18
провадження № 22-ц/824/499/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді- Кравець В.А.,
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
за участю секретаря судового засідання - Нечваль А.А.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року у складі судді Хоменко В.С.
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2018 року представник позивача ГаренкоН.В. звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог зазначала, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 03 лютого 2011 року, отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Звертала увагу на те, що відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. Вказувала, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Проте, відповідач своєчасно не надавав грошові кошти для погашення заборгованості та зобов'язання за вказаним договором не виконав. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 03 лютого 2011 року, яка станом на 31 березня 2018 року становила загальну суму 17 420,79 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 1 786,20 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 14 028,84 грн., заборгованості за пенею та комісією - 300,00 грн., та штрафів - 500,00 грн. (фіксована частина) та 805,75 грн. (процентна складова), та стягнути суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг №б/н від 03 лютого 2011 року станом на 31 березня 2018 року в сумі 17 420,79 грн. та судовий збір у сумі 1 762,00 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 09 листопада 2018 року відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки уважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного дослідження обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до розгляду, у зв'язку з чим був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права щодо подання клопотань, заяв, заперечень та інших документів. Незважаючи на це, суд не відклав розгляд справи та ухвалив оскаржуване рішення за відсутності відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутній договір №б/н від 03 лютого 2011 року, проте, наявна анкета-заява про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у банку від 03 лютого 2011 року. У даній анкеті-заяві відсутня інформація про отримання відповідачем послуг банку та про кредитний ліміт, а тому суд першої інстанції помилково встановив обставину отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн.
Окрім того, посилався на те, що у матеріалах справи відсутня заява про відкриття рахунку, договір банківського (поточного) рахунку, підписаний обома сторонами, та виписки по рахунку, які б свідчили про рух коштів. Звертає увагу на те, що умовами кредитування та анкетою-заявою не передбачено в якому розмірі відповідач зобов'язаний вносити щомісячні платежі та на яку суму кредиту здійснюється нарахування процентів.
Таким чином, уважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що підтверджують отримання та користування відповідачем кредитними коштами.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених в ній.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити ї без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримавши кредит у ПАТ КБ «Приватбанк», не виконував належним чином умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка складається з основної суми боргу, відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 03 лютого 2011 року ОСОБА_1 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Проте, відомості про вид картки в пункті «Бажаний кредитний ліміт на платіжну картку Кредитка «Універсальна»/голд про суму бажаного кредитного ліміту відсутні (а.с. 7).
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Нормами статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «Приватбанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету та на підтвердження зазначеного надав копію заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів льготного періоду», які є нечитабельні, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та розрахунок заборгованості.
В анкеті-заяві зазначено лише інформацію про позичальника та міститься його підпис, що він згоден з тим, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг та ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами. Даних про вид картки, яку бажає оформити позичальник, щодо розміру коштів, які мали бути зараховані на банківську картку, розмір процентів, кредитний ліміт, відомості про рахунки, відкриті для зарахування кредитного ліміту, розмір штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що Пам'ятка, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.
За вимог ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до змісту статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
Таким чином, незважаючи на те, що анкета-заява підписана відповідачем, у ній відсутні дані про те, яку саме картку видано відповідачеві, чи є ця картка кредитною, строк дії картки, розмір кредитного ліміту тощо.
У справі також відсутні достовірні відомості, які б підтверджували факт перевипуску кредитної картки з огляду на те, що анкета-заява заповнена відповідачем 03 лютого 2011 року, наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором у розмірі саме 17 420,79 грн., ураховуючи те, що згідно анкети-заяви, в пункті «Бажаний кредитний ліміт на платіжну картку Кредитка «Універсальна» інформація щодо бажаного розміру кредитного ліміту відсутня, а розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням правильності цього розрахунку.
Таким чином, ураховуючи, що позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, які мали би підтвердити рух грошових коштів та факт користування кредитними коштами ОСОБА_1, наявність або відсутність його заборгованості перед банком та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» не містить відомостей про отримання таких документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаними Тарифами та Прикладами використання кредитних коштів на кредитці та підпису відповідача, колегія уважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки стороною позивача не доведено існування кредитних правовідносин між сторонами.
Окрім того, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначав, що не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі без повідомлення сторін, а ухвалою від 14 вересня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Хоменко В.С. з проведенням розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та того ж дня направлено її копію відповідачу до відома.
Згідно статей 57, 60, 61 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов'язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року - скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 02 квітня 2019 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Махлай