Справа № 755/6268/18 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/215/2019 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
27 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12018100040001216 від 01.02.2018 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року, -
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменії, громадянина Республіки Азербайджан, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено:
- за ч.2 ст. 296 КК України, до покарання у виді 2 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років;
на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_8 призначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 11 років;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, засуджено:
- за ч.2 ст. 296 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік;
на підставі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_10 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, 01 лютого 2018 року, близько 04 години 25 хвилин, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, попередньо домовившись між собою на вчинення хуліганства, під приводом словесної перепалки між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , у приміщенні ресторану «Пітер» по вул. Сергієнка, 1-б, м. Київ, усвідомлюючи, що перебувають у громадському місці та що в цей час у вказаному закладі знаходяться відвідувачі та обслуговуючий персонал, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, яка проявилась у застосуванні насильства відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , спільно групою осіб розпочали наносити останнім удари руками та ногами по різних частинах тіла. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлених досудовим розслідуванням особами ОСОБА_11 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Крім того, 01 лютого 2018 року, близько 04 години 40 хвилин, у ході вчинення хуліганських дій у приміщенні ресторану «Пітер» по вул. Сергієнка, 1-б, м. Київ, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , з метою помсти, яка виникла внаслідок конфлікту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_12 , наздогнав останнього в іншій залі ресторану, куди потерпілий ОСОБА_12 перемістився, намагаючись втекти від ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, та тримаючи у правій руці предмет схожий на ніж, умисно заподіяв ним один удар потерпілому ОСОБА_12 в область шиї, спричинивши колото - різану рану на бічній поверхні шиї зліва, внаслідок якої останній помер на місці.Після чого, ОСОБА_8 направився до виходу з ресторану «Пітер» та з місця вчинення злочину зник.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення злочину, доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації дій останнього, указав на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме призначення явно несправедливого покарання внаслідок його суворості. В обґрунтування вимог скарги указав, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував при призначенні покарання обставин, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, відсутність обставин що обтяжують покарання, намагання відшкодувати завдані збитки, відсутність претензій у потерпілих, а також дані про особу обвинуваченого. Указав, що аналізуючи послідовні показання обвинуваченого, що в сукупності узгоджуються з іншими матеріалами справи, які були досліджені судом першої інстанції стає очевидним, що ОСОБА_8 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, розумів що потерпілий може померти, тобто передбачав суспільно небезпечні наслідки свого діяння, хоча і прямо цього не бажав, але свідомо припускав їх настання. Дане психічне ставлення до вчиненого підтверджується в тому числі і тим, що обвинувачений заздалегідь вбивство не готував, наніс лише один удар ножем потерпілому під час бійки і потім не пересвідчувався помер останній чи ні. Про те, що потерпілий помер, зрозумів пізніше, коли їхав в автомобілі вийшовши з ресторану, і висловлював глибокий жаль та щиро каявся з цього приводу. Доказів того, що ОСОБА_8 прямо бажав настання смерті потерпілого судом першої інстанції не встановлено. На підставі вище викладеного, апелянт указав, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв з непрямим умислом на вбивство, в чому свою вину повністю визнав і у скоєному щиро розкаявся. Зауважив, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про відсутність у ОСОБА_8 такої обставини, що пом'якшує покарання, як визнання вини та щире каяття. Окрім того, указав, що обвинувачений ОСОБА_8 намагався відшкодувати потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_11 заподіяну шкоду, однак останніми цивільні позови не заявлялися і від отримання відшкодування вони відмовились. Окрім того, потерпіла ОСОБА_13 подала письмову заяву з додатками в якій від подання цивільного позову відмовляється. Також апелянт зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_14 та має від даного шлюбу на утриманні малолітню доньку ОСОБА_15 2017 року народження, працює маркетологом і за місцем роботи характеризується виключно позитивно. Просив вирок змінити в частині призначеного покарання. Пом'якшити призначене покарання ОСОБА_8 , призначивши покарання за ч.2 ст. 296 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 7 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_8 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Вирок щодо ОСОБА_10 не оскаржується.
28.02.2019 адвокатом ОСОБА_7 подано пояснення до апеляційної скарги, в яких останній указав, що судом першої інстанції не була забезпечена присутність обвинуваченого ОСОБА_8 на судовому засіданні під час проголошення вироку. Внаслідок чого, судом не було роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_8 його прав під час апеляційного перегляду вироку. Окрім того, указав, що обвинуваченому ОСОБА_8 не була вручена судом першої інстанції копія вироку ані на українській мові, ані на азербайджанській мові, якою він володіє.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги;
прокурора, який апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 409 КПК України істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, якими відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України є такі порушення вимог КПК України які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Колегією суддів встановлена наявність таких порушень допущених судом першої інстанції у ході ухвалення вироку.
За змістом п.24 ч.1 ст. 3 КПК України ухвалення та проголошення судового рішення є стадією судового провадження. Наведене указує на те, що ця частина судового провадження повинна бути здійснена щодо усіх учасників судового провадження.
Положеннями КПК України, які регламентують зміст судового рішення у виді вироку, його ухвалення та проголошення (Глава 29 КПК України) передбачені права обвинуваченого на проголошення йому судового рішення, роз'яснення його суті, роз'яснення права на ознайомлення із журналом судового засідання і подання на нього зауважень, а обвинуваченому, який не володіє держаною мовою - роз'яснення перекладачем змісту резолютивної частини вироку, отримання копії вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він вільно володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем. Колегія суддів вважає, що виконання цих дій щодо кожного із обвинувачених є запорукою дотримання їх права на захист, оскільки саме на цій стадії судового провадження обвинувачений може усвідомити сутність судового рішення та прийняти рішення про реалізацію ним права на апеляційне оскарження.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема журналу судового засідання, вирок обвинуваченому ОСОБА_8 не оголошувався, а відтак і не вчинялись інші дії, що передбачені ч.3 і ч.4 ст. 376 КПК України. Наведене указує на те, що на цій стадії судового провадження відбулося істотне порушення права обвинуваченого на захист. Не здійснення щодо одного із обвинувачених стадії судового провадження, що призвело до порушення його права на захист створило перешкоди для ухвалення судом першої інстанції законного та обґрунтованого судового рішення, що указує на наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та підстав для скасування судового рішення.
За наявності зазначених вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19.10.2018 щодо ОСОБА_8 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню щодо цього обвинуваченого із призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції. У ході нового судового розгляду необхідно врахувати наведене, дослідити надані сторонами докази, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, ухвалити у кримінальному провадженні законне та обґрунтоване судове рішення. У випадку призначення обвинуваченому покарання перевірити доводи, викладені у апеляційній скарзі захисника в частині покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19.10.2018 щодо ОСОБА_8 - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 115 КК України в суді першої інстанції .
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, а саме, до 25 травня 2019 року.
В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19.10.2018 залишити без змін.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4