28 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 680 грн., відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Калинівка Васильківського району Київської області, громадянина України, працюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 368-3 КК України.
Постановлене рішення мотивоване тим, що органом досудового розслідування не доведено існування обставин, що дають підстави для застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу. Разом з тим, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється, дані про його особу, на підставі чого прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді застави є співмірним з існуючими ризиками та тяжкістю інкримінованого останньому кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 620 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 підозрюється, яке передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі від трьох до семи років, та на його соціальні зв'язки, які пов'язанні з трудовою діяльністю останнього, на підставі чого вважає, що жоден запобіжний захід, крім тримання під вартою не в змозі запобігти існуючим ризикам.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, захисників і підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити рішення слідчого судді без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Також, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з положень ст. 183 КПК України, відповідно до якої тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому суд, дослідивши доводи клопотання та додані до нього матеріали у відповідності до вимог ст. 177, 178 КПК України, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виняткових обставин для тримання ОСОБА_8 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені ризики, в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даними про особу підозрюваного, як зазначив суд, не можуть слугувати виключними підставами для запобіжного ув'язнення підозрюваного.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується.
Так, враховуючи у відповідності до вище наведених норм закону тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється, яке хоча і відноситься до категорії тяжких, проте не пов'язане з застосуванням насильства, також приймаючи до уваги конкретні обставини справи і дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров я, характер соціальних зв'язків, спосіб життя взагалі, зокрема те, що ОСОБА_8 в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, працює, має постійне місце проживання, відсутність відомості про намагання підозрюваного ухилятися від органів досудового розслідування та суду, на підставі чого вважає, що застосований відносно нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в змозі запобігти існуючим ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Ні слідчий в поданому клопотанні, ні прокурор в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій, не змогли довести суду існування виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування такого запобіжного заходу, як застава.
Тяжкість кримінального правопорушення, на яку посилається в апеляційні скарзі прокурор, відповідно до вище наведених норм закону, не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Також, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні і визначений судом першої інстанції розмір застави. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя, врахував дані про особу ОСОБА_8 , обставини кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, його майновий стан, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам п.1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 309, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 680 грн., відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1465/2019 Категорія ст. 183 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1