28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 752/12154/15-ц
провадження № 61-6080ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про заборону вчиняти дії,
встановив:
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом і просив суд заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД» (далі - ТОВ «Фірма «Квартет ЛТД») надавати будь-які житлово-комунальні послуги та здійснювати нарахування грошових коштів, збирати квартирну плату, платежі за комунальні послуги щодо квартири, власником 1/2 частини якої він є. В обґрунтування позову зазначав, що він у вказаній квартирі не зареєстрований та не проживає, а отже не є споживачем комунальних послуг за вказаною адресою.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимога власника квартири заборонити надавати будь-які житлово-комунальні послуги та здійснювати нарахування грошових коштів, збирати квартирну плату, платежі за комунальні послуги щодо квартири. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Також ця справа не є справою із ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про заборону вчиняти дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель