25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 755/12763/18
провадження № 61-5495ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
встановив:
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з останньої на її користь аліменти у розмірі 50% зі всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дати подання позову і довічно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 липня 1986 року вона уклала шлюб із ОСОБА_3, від якого 11 лютого 1987 року народилася ОСОБА_1 Останні два роки вона тяжко хворіє, за станом здоров'я працювати не може. Її пенсія становить 1 452, 60 грн, іншого джерела доходу не має. Матеріальне становище є вкрай скрутним. Відповідач на прохання допомогти матеріально не реагує, що і стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи із 28 серпня 2018 року і довічно. У решті позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
При цьому розмір аліментів, як сукупність усіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (пункт 3 частини першої статті 176 ЦПК України), не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Із урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель