про повернення позовної заяви
25 березня 2019 року м. Київ № 320/873/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області до ОСОБА_1, в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача знести гараж, баню та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: вул. Білицька, 117, с. Бурти, Кагарлицький район, Київська область за власний рахунок.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
18.03.2019 від представника позивача через службу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просив суд визнати причини пропуску звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що у зв'язку з позбавленням пільг щодо сплати судового збору та враховуючи відсутність кошторису на тимчасову сплату судового збору на момент звернення до суду, позивач з об'єктивних обставин не мав змоги долучити документ про сплату судового збору. На підтвердження зазначеного до заяви долучено службову записку, яка містить прохання розглянути питання щодо сплати судового збору для подання позовної заяви.
Як убачається з службової записки позивача №10/10-70/1608/03 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з питанням щодо сплати судового збору для подання позовної заяви до ОСОБА_1 він звернувся лише 16.08.2018.
Суд звертає увагу, що трьохмісячний строк звернення позивача до суду з вимогою про зобов'язання відповідача знести гараж, баню та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: вул. Білицька, 117, с. Бурти, Кагарлицький район, Київська область за власний рахунок на виконання вимог припису від 27.07.2017 №С-2707/1 розпочався 30 травня 2018 року та закінчився 30 серпня 2018 року.
Тобто, у період з 30.05.2018 по 16.08.2018 позивачем не було вчинено жодних дій для звернення до суду з даним адміністративним позовом у строк встановлений законом.
Також суд критично оцінює посилання позивача на службову записку №10/10-31/1801/03 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з питанням щодо сплати судового збору для подання позовної заяви до ОСОБА_1, оскільки вона датована 18.01.2018, тобто до виникнення фактичних підстав для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У зв'язку з цим, суд вважає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи позивача є недостатніми для його задоволення.
Суд повторно зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування"
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати повноваження на звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975).
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для оплат судового збору, не можуть слугувати поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 123 КАС України якщо вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ураховуючи зазначене, суд вважає, що позовну заяву належить повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
При цьому, суд зазначає, що частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя
1. У задоволенні заяви Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.
1. Позовну заяву Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Я.В. Горобцова
ОСОБА_2