Номер провадження: 22-ц/813/894/19
Номер справи місцевого суду: 521/12621/17
Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
12.03.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_2
відповідач-ОСОБА_5
третя особа-ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року у складі судді Маркарової С.В.,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
У позовній заяві посилається на те, що її батьку ОСОБА_6 за життя належала квартира АДРЕСА_1. 01.04.2009 ОСОБА_6 заповів спірне майно їй та своїй дружині ОСОБА_5 в рівних частках. Після смерті позивач у встановлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Так як відповідач утримує правовстановлюючі документи на вказану квартиру, позивач позбавлений права на спадкування.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що під час розгляду справи позивачем не надано суду необхідні та обов'язкові докази неможливості отримання спадщини в нотаріальному порядку, а саме постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що дає підстави для звернення до суду з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування. Позивачем надано суду лише копію повідомлення приватного нотаріуса, яким повідомлено позивача про відсутність у нотаріуса правовстановлюючих документів на спадкове майно, виданих на ім'я спадкодавця. З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законом порядку взагалі не зверталася до нотаріуса з вимогою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину або постанови про відмову у його видачі та не отримала обґрунтовану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, наявність якої у справах про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування є обов'язковою вимогою. Саме постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину є єдиним доказом неможливості отримання спадщини та підставою для звернення до суду з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6
ОСОБА_6 за життя належала квартира АДРЕСА_1.
01.01.2009 ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів своїй дружині ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_2 в рівних частинах квартиру АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
17.04.2013 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. з заявою про прийняття спадщини.
За вказаною заявою заведена спадкова справа №7/2013.
12.07.2017 листом приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. повідомив ОСОБА_2 про те, що для оформлення спадкових справ необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна або дублікати, видані на ім'я спадкодавця.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка є спадкоємцем за заповітом та після смерті батька у встановленому законом порядку та строк звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, протягом шести місяців з часу смерті спадкодавця не заявляла про відмову від спадщини. Особи, які мають право на обов'язкову долю у спадщині відсутні. Позивач належним чином прийняла спадщину після смерті спадкодавця, однак за відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, вимоги підлягають захисту в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Заповіт на час розгляду справи є чинним.
Згідно зі ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Приписами ст. 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом та у визначений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності померлого на спірну квартиру.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.
Суд першої інстанції правильно врахував, що причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно стала неможливість оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.
ОСОБА_5 не визнає право останньої на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розгляду не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до Розділу ІІ глави 10 пунктів 4.12, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів; видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Таким чином, для оформлення права на спадщину та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину у вигляді нерухомого майна (квартири) спадкоємець повинен надати нотаріусу оригінал правовстановлюючого документа, який підтверджує, що на момент смерті спадкодавцю належала ця нерухомість (квартира).
Суд першої інстанції врахував, що між сторонами виник спір про право на спадкове майно та за вказаних обставин ОСОБА_2 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в іншому (позасудовому) порядку.
Листом 12.07.2017 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. повідомив ОСОБА_2 про те, що для оформлення спадкових справ необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна або дублікати, видані на ім'я спадкодавця (а.с.61), відтак факт звернення до нотаріуса є підтвердженим, і перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за таких обставин є очевидними.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя та ефективного вирішення порушених прав особи як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з аргументованими висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не визнає за позивачем право на спадкове майно, такий спір підлягає вирішенню шляхом визнання права власності на спадкове майно, оскільки обставинами справи встановлено, що такий спосіб захисту є ефективним.
Посилання апелянта на відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановленим є факт звернення до нотаріуса до звернення до суду і унеможливлення вирішення цього питання у внесудовому порядку, і недотримання формального порядку відсутності постанови нотаріуса, перешкодою для судового захисту прав спадкоємця не є.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.03.2019.
Головуючий:
Судді: