Ухвала
іменем України
18 березня 2019 року
м. Київ
справа № 295/7557/18
провадження № 51-1258 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року щодо нього,
встановив:
За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено: за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 червня 2018 року ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Залишено незмінним запобіжний захід - утримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_4 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 20 квітня 2018 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
12 березня 2018 року приблизно о 11:40 ОСОБА_4 , перебуваючи в кафе «Тиса», розташованому на майдані Короленка, 6 у м. Житомирі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення вказаного кафе, керуючись корисливим мотивом, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаються таємними, підійшов до вхідних дверей приміщення роздягальні. Скориставшись тим, що ці двері були незачинені, шляхом натискання ручки відкрив їх і таким чином незаконно проник до приміщення роздягальні, де із жіночої сумки таємно повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_5 , чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 2000 грн.
14 березня 2018 року приблизно о 19:00 ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні медичного кабінету ЖДЮСШ із футболу «Полісся», розташованому на вул. Князів Острозьких, 79а у м. Житомирі, керуючись корисливим мотивом, таємно повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 3000 грн.
15 березня 2018 року приблизно о 19:30 ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні чоловічої роздягальні спортивного залу «Екстрім», розташованому на вул. Київській, 104 у м. Житомирі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, керуючись корисливим мотивом, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними, підійшов до зачиненої шафи № 8, яка є місцем, спеціально відведеним для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та, невстановленим способом відімкнувши дверцята цієї шафи, таємно повторно викрав з неї чуже майно, яке належить ОСОБА_7 , чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 3000 грн.
19 березня 2018 року приблизно о 21:00 ОСОБА_4 , перебуваючи в номері кімнати відпочинку залізничного вокзалу м. Житомира, розташованого на майдані Привокзальному, 3 у м. Житомирі, керуючись корисливим мотивом, таємно повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8 , чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 3000 грн.
28 березня 2018 року приблизно о 12:00 ОСОБА_4 , перебуваючи в кімнаті будинку АДРЕСА_1 , керуючись корисливим мотивом, таємно повторно викрав із полиці шафи чуже майно, яке належить ОСОБА_9 , а саме 10 000 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
03 квітня 2018 року приблизно о 18:50 ОСОБА_4 , перебуваючи в коридорі відділення кардіології Житомирської обласної клінічної лікарні ім. Гербачевського, розташованому на вул. Червоного Хреста, 3 у м. Житомирі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, керуючись корисливим мотивом, пересвідчившись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними, підійшов до вхідних дверей приміщення палати № 10 відділення кардіології лікарні та, скориставшись тим, що вхідні двері вказаного приміщення були незачинені, проник до приміщення палати, звідки таємно повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон марки «Сігма» моделі «Q23» вартістю 4000 грн; гаманець, який не становить для потерпілого матеріальної цінності; 1300 грн; банківську картку «Ощадбанку» на ім'я ОСОБА_10 , з якої в подальшому таємно повторно викрав 4100 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 9400 грн.
20 квітня 2018 року приблизно о 17:45 ОСОБА_4 , перебуваючи в холі на першому поверсі Житомирської загальноосвітньої школи № 17, розташованій на вул. Київській, 49 у м. Житомирі, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у будь-яке приміщення вказаної школи, керуючись корисливим мотивом, пересвідчившись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними, підійшов до вхідних дверей приміщення учнівського класу № 13 та, скориставшись тим, що вхідні двері класу були незачинені, незаконно проник до приміщення класу, де таємно повторно викрав чуже майно, яке належить Житомирській ЗОШ № 17, а саме плазмовий телевізор марки «Samsung» моделі «UE 32J5000» вартістю 4180 грн, чим завдав матеріальної шкоди на вказану суму.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про зміну судових рішень, постановлених щодо нього, шляхом перекваліфікації інкримінованих йому дій з частини 3 статті 185 КК на частину 2 статті 185 КК та просить пом'якшити призначене йому покарання. Зазначає, що він повністю визнає свою вину у крадіжках по всіх семи епізодах, однак не погоджується із кваліфікацією його дій по епізодах від 12 березня 2018 року, 15 березня 2018 року, 03 квітня 2018 року та 20 квітня 2018 року за частиною 3 статті 185 КК.
Обґрунтовує тим, що він шляхом вільного доступу як покупець та відвідувач увійшов, тобто законно потрапив, у кафе «Тиса», спортивний зал «Екстрім», Житомирську обласну клінічну лікарню ім. Гербачевського, Житомирську ЗОШ № 17. Також вказує, що жодних дій для проникнення у місця, доступ до яких обмежено, зокрема, шляхом підбору ключів або зламу замків вхідних дверей, сейфа, шаф тощо, за епізодами крадіжок майна ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , Житомирської ЗОШ № 17 та проникнення у сховище за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_7 він не вчиняв.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення засудженим ОСОБА_4 крадіжок майна у потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за частиною 2 статті 185 КК за цими епізодами в касаційній скарзі засудженим не оспорюються та не заперечуються.
Як убачається із встановлених фактичних обставин, засуджений 12 березня 2018 року ОСОБА_4 , перебуваючи в кафе «Тиса», підійшов до вхідних дверей роздягальні та, скориставшись тим, що ці двері були незачинені, шляхом натискання ручки відкрив їх та таким чином незаконно проник до приміщення роздягальні, де таємно повторно викрав чуже майно.
Окрім показань засудженого про те, що він перебував у вказаному приміщенні, зазначене також підтверджується дослідженими місцевим судом протоколом огляду предметів та фототаблицею до нього, а також фотофайлами, які містяться на диску «DVD-R», вилученому з кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на яких зображено відвідувача кафе ОСОБА_4 , який 12 березня 2018 року пройшов до приміщення роздягальні кафе.
Крім того, 15 березня 2018 року ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні чоловічої роздягальні спортивного залу «Екстрім», підійшов до зачиненої шафи № 8, яка є місцем спеціально відведеним для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, де невстановленим способом відімкнув її дверцята та таємно повторно викрав з неї чуже майно.
03 квітня 2018 року ОСОБА_4 , перебуваючи в коридорі відділення кардіології Житомирської обласної клінічної лікарні ім. Гербачевського, підійшов до вхідних дверей приміщення палати № 10 відділення кардіології лікарні та, скориставшись тим, що вхідні двері вказаного приміщення були незачинені, проник до приміщення палати, звідки таємно повторно викрав чуже майно.
При цьому 20 квітня 2018 року ОСОБА_4 , перебуваючи в холі на першому поверсі Житомирської загальноосвітньої школи № 17, підійшов до вхідних дверей приміщення учнівського класу № 13 та, скориставшись тим, що вхідні двері класу були незачинені, незаконно проник до приміщення класу, де таємно повторно викрав чуже майно, яке належить Житомирській ЗОШ № 17, а саме плазмовий телевізор марки «Samsung» моделі «UE 32J5000».
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо кваліфікації дій засудженого по вказаних епізодах за частиною 3 статті 185 КК, оскільки факт проникнення до зазначених приміщень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким суд надав належну оцінку і які беззаперечно вказують на кваліфікацію дій засудженого саме за частиною 3 статті 185 КК.
Так, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що засуджений заходив у приміщення з обмеженим доступом для сторонніх осіб, а саме підсобне приміщення для працівників кафе, навчальний клас для учнів школи, палату в медичному закладі, усвідомлюючи, що ці приміщення мають обмежений режим доступу і він не вправі без відповідного дозволу заходити до них, однак проник туди таємно саме з метою вчинення крадіжки чужого майна, маючи умисел ще до того, як опинився у вказаних приміщеннях.
Водночас суд апеляційної зробив правильний висновок, що, маючи такий самий умисел, засуджений проник шляхом відкриття замка невстановленим предметом і у сховище - шафу в роздягальні спортивного залу, яка зачинялася на замок, - за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_7 .
Такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к), де зазначено, що проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що ОСОБА_4 незаконно увійшов до приміщень, а саме підсобного приміщення для працівників кафе, навчального класу для учнів школи, палати в медичному закладі, у яких він не мав права перебувати, а також такий спосіб потрапляння засудженого у зазначені приміщення, колегія суддів дійшла висновку про наявність у його діях такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення.
Крім того, колегія суддів вважає, що доводи засудженого щодо пом'якшення призначеного йому покарання є неспроможними з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, з чим погодився й апеляційний суд, врахував дані про особу засудженого, який працює, характеризується посередньо, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів проти власності, після відбування покарання через незначний проміжок часу знову вчинив умисні злочини проти власності, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, а також зважив на висновок Богунського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області, відповідно до якого виправлення ОСОБА_4 є неможливим без ізоляції від суспільства, при цьому обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.
Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій у колегії суддів не викликають сумнівів, оскільки при призначенні засудженому покарання враховано сукупність обставин вчинення злочинів, дані про особу засудженого та ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
Отже,твердження засудженого про необхідність пом'якшення призначеного йому покарання колегія суддів вважає безпідставними.
Ухвала ж апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, а його висновки про залишення апеляційної скарги засудженого без задоволення належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено.
Таким чином, з касаційної скарги засудженого та наданих до неї судових рішень Суд не вбачає підстав для її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3