Ухвала
іменем України
14 березня 2019 року
м. Київ
справа № 683/2874/14-к
провадження № 51-9519 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 серпня 2018 року,
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області ухвалою
від 5 червня 2018 року частково задовольнив заяву ОСОБА_6 і на підставі ст. 7 Закону України від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році»
(далі - Закон «Про амністію у 2016 році») скоротив до 1 року 6 місяців невідбуту частину призначеного йому за вироком суду додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. У задоволенні заяви ОСОБА_6 про скорочення наполовину невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі суд відмовив.
Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 2 серпня 2018 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора і скасував ухвалу суду першої інстанції в частині скорочення ОСОБА_6 наполовину невідбутої частини додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на підставі ст. 7 Закону «Про амністію у 2016 році». Постановив відмовити ОСОБА_6 у застосуванні до нього цієї норми зазначеного Закону.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 серпня 2018 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд безпідставно постановив рішення про відмову в застосуванні до нього ст. 7 Закону «Про амністію у 2016 році», оскільки на день набрання чинності вказаним Законом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призначеного йому за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2015 року, не було виконано.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги і просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.
Мотиви Суду
Перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведені положення Основного Закону не гарантують права на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення. Такі гарантії закріплено в п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) при вирішенні судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, передбачено тільки апеляційний порядок оскарження судових рішень. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 424 цього Кодексу касаційному оскарженню підлягають лише ті рішення, що перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та змісту оскаржуваних судових рішень, вони стосуються питань, пов'язаних з виконанням вироку, і постановлені відповідно до розділу VIII «Виконання судових рішень» КПК.
Частиною 6 ст. 539 КПК встановлено, що за наслідками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку, однак касаційне оскарження такої ухвали не передбачено цією нормою закону.
Крім того, такі ухвали не є ухвалами суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які зазначено в ч. 2 ст. 424 КПК, оскільки вони не охоплюються поняттям «судове провадження», визначення якого дано в п. 24 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених норм КПК вказує на те, що ухвали апеляційного суду, якими переглянуто ухвали місцевих судів та які постановлено в порядку виконання вироків, касаційному оскарженню не підлягають.
Така законодавча позиція узгоджується з основними положеннями практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про встановлення на нормативному рівні відповідних процесуальних фільтрів для касаційного перегляду, наприклад, визначення судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку (пункт 22 Рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункти 80-99 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12).
Водночас ЄСПЛ роз'яснив, що процедури, які стосуються виконання вироків, у тому числі застосування амністії, не підпадають під дію ст. 6 Конвенції в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору ... про цивільні права і обов'язки» та не має відношення до «пред'явлення кримінального обвинувачення» у значенні ст. 6 Конвенції (Рішення від 13 травня 2003 року
у справі «Монкорне де Комон проти Франції», заява № 59290/00).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року № 13-38кс18 висловила правовий висновок, що відповідно до положень
п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції Закону № 1401-VIII право особи на касаційне оскарження судового рішення в кримінальному провадженні має обмежений характер та реалізується виключно у випадках, передбачених КПК. Судові рішення щодо застосування амністії, постановлені на стадії виконання вироку, не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки в КПК не передбачено права особи на їх касаційне оскарження.
Враховуючи викладене, оскільки оскаржувана в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 2 серпня 2018 року не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції, то кримінальне провадження з перегляду зазначеного судового рішення у касаційному порядку підлягає закриттю.
Керуючись ч. 2 ст. 424 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 серпня 2018 року закрити.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3