Справа № 826/6558/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
14 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Лебедєвої Ю.А.,
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Диби Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року (повний текст рішення складено 19 вересня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0002024204 від 11.01.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на 626 704,47 грн. та накладення штрафу в розмірі 313 352,23 грн. за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого та несплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік;
- податкове повідомлення-рішення № 0002064204 від 11.01.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військового збору на 52 225,37 грн. та накладення штрафу в розмірі 13 056,34 грн. за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого та несплаченого військового збору за 2016 рік;
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8 від 11.01.2018 та № Ф-17269-17 від 05.02.2018 року про донарахування єдиного внеску в розмірі 52033,07 грн. та прийнято рішення в.о. заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2018 року №0002184204 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу в розмірі 5203,30 грн. за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого та несплаченого єдиного внеску за 2016 рік в розмірі 52033,07 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0002164204 від 11.01.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість, тобто про встановлення факту завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 4 271,00 грн. за період травень 2016р., у розмірі 3 233,00 грн. за період червня 2016р., у розмірі 6217,00 грн. за період липня 2016р., у розмірі 791,00 грн. за період вересня 2016р., у розмірі 29 067,00 грн. за період листопада 2016р.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.
До Шостого апеляційного адміністративного суду 21.02.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року - без змін.
Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні 14 березня 2019 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримала. Позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну планову виїздну перевірку фінансово-господарської діяльності СПД-ФО ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За наслідками перевірки було складено Акт від 14.12.2017р. № 2633/26-15-42-04/НОМЕР_4, у висновках якого зазначено, що документальною плановою перевіркою встановлені порушення позивачем, зокрема: - пункту 177.2, п.п. 177.4.1-177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 626 704,47 грн.; - пункту 16 прим 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з військового збору за 2016 рік у розмірі 52 225,37 грн.; - абзацу 3 частини 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого не нарахована та не сплачена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 52 033,07 грн.; - пункту 198.5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення ПДВ на загальну суму 43 580,00 грн., а саме травень 2016 р. - на суму 4 271,00 грн., червень 2016 р. - на суму 3 233,00 грн., липень 2016 р. - на суму 6 217,00 грн., вересень 2016 р. - на суму 791,00 грн., за листопад 2016 р. - на суму 29067,00 грн.
В пунктах 2.1.3. та 2.1.4. Акту перевірки відповідач визнав неправомірним віднесення до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивача у 2016 році витрати позивача на придбання автозапчастин та інших матеріальних цінностей на загальну суму 3 481 688,55 грн. (без ПДВ), з яких:
- 217 900,90 грн. витрат на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, а саме витрати на придбання: кріплення спеціального 4,8*35, профіля НС поліестер 0,45, Листа гладкого поліестер; Шини 215/75R17.5 ВОТО ВТ 926; Авто вимикача, світильника люм, роз-ки стаціонарної, вимикача, корпусу світильника вуличн.; розетки стаціонарної, кабелю; листа профільного, листа гладкого, кріплень спеціальних; розетки стац., кабелю, лампи, труби проф.; пилки дискової, перфоратора);
- 3 263 787,64 грн. (без ПДВ) витрат, підтверджених товарними чеками згідно яких неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції у зв'язку з не зазначенням в товарному чеку покупцем СПД - Позивача та підпису або інших даних чи реквізитів СПД - Покупця, що виключає можливість визнання покупцем цих товарів саме позивача з подальшим віднесенням цих витрат до господарської діяльності останнього.
01 січня 2018 року на підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002024204, яким за порушення п. 177.2, п.п. 177.4.1-177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» (далі за текстом - ПДФО) на 626 704,47 грн. та накладено штраф у розмірі 313 352,23 грн.;
- № 0002064204, яким за порушення пункту 16 прим 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на 52 225,37 грн. та накладено штраф у розмірі 13 056,34 грн.;
- № 0002164204, яким у зв'язку із порушенням п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 та п. 198.6 ст. 198 ПК України зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 4 271,00 грн. за період - травень 2016, у розмірі 3 233,00 грн. за період - червень 2016, у розмірі 6217,00 грн. за період - липень 2016, у розмірі 791,00 грн. за період - вересень 2016, у розмірі 29 067,00 грн. за період - листопад 2016.
Також, 01 січня 2018 року податковим органом було прийнято рішення №0002184204, яким у зв'язку із порушенням ФОП ОСОБА_2 п.2 ч.1 ст.7, абз. 3 частини 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано до штраф у розмірі 5203,30 грн.; а також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8, якою повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску в розмірі 52 033,07 грн.
05 лютого 2018 року відповідачем винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17269-17 , згідно якої станом на 31 січня 2018 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 17 149,94 грн., з яких 4 519,35 грн. - недоїмка, 12 077,57 грн. - штраф та 553,02 грн. - пеня.
Підставою для донарахування вище зазначених податків, застосування штрафних санкцій і пені, та встановлення фактів завищення від'ємного значення ПДВ зазначено висновки пунктів 2.1.3., 2.1.4., 2.2., 2.5.3, 2.5.1. Акту перевірки про неправомірне заниженням чистого оподаткованого доходу у 2016 році на суму витрат в розмірі 3 481 688,55 грн., що складаються з витрат на придбання запасних частин для автомобілів та матеріалів для експлуатації і ремонту орендованого майна.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки в частині невизнання приналежності витрат до господарської діяльності, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргами на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0002024204, № 0002064204, №0002184204, №0002164204 від 11.01.2018.
Рішенням ДФС України від 23.03.2018 № 4161/Т/99-99-11-02-01-14 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 року № 0002024204, № 0002064204, № 0002164204 та №0002184204 - без змін.
Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, до складу витрат фізичних осіб-підприємців входять витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, за умови їх документального підтвердження.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а також включатись до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в періоді, що перевірявся (з 01.01.2016 по 31.12.2016) Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснював діяльність з надання транспортно-експедиційних послуг та послуг по перевезенню вантажів на території України та за її межами, а саме:
- Київ - Краснодар - Воронеж - Харків;
- Київ- Санкт-Петербург - Святогорськ - Клавдієво;
- Київ - Санкт-Петербуг - Петрозаводськ - Київ;
- Київ - Санкт-Петербург - Светорськ - Клавдієво;
- Київ - Горлово - Светогорськ - Клавдієво.
Під час надання ФОП ОСОБА_2 транспортно-експедиційних послуг та послуг по перевезенню вантажів позивачем використовувалися наступні транспортні засоби: вантажний сідловий тягача марки з напівпричепом бортовим тентованим Krone, сідлові тягачі марки Renoult з напівпричепами Wielton, Krone, Schmitz, сідловий тягач марки з напівпричепом бортовим Narko, сідловий тягач марки DAF з напівпричепом бортовим Kogel, сідловий тягач марки з напівпричепом бортовим Van Hool.
Відповідно до Договору оренди виробничо-технічної бази для розміщення стоянки та обслуговування транспортних засобів № 0501-15/1 від 05.01.2015 позивачем орендується спеціальний майданчик за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Блиставиця, вул. Поліська, 37 для розташування на ньому та ремонту автомобільного транспорту.
Відповідно до акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат за 2016 рік включено суми за придбаний товар (будівельні матеріали, запасні частини, комплектуючі та інше) по взаємовідносинах з ТОВ «РС-Буд», ТОВ «МПК», ТОВ «Промкабель-Електрика», ТОВ «НОВА-ЛТД».
Так, згідно видаткової накладної № РСН-000272 від 06.06.2016 було придбано у ТОВ «РС-Буд» кріплення спеціальне 4.8*35 (250 шт), профіль НС поліестер 0,45, лист гладкий поліестер на загальну суму 25 265,20 грн.
Згідно видаткової накладної № 1583 від 09.06.2016 позивачем було придбано у ТОВ «МПК» шини 215/75R17 BOTO ВТ926 на загальну суму 19 399,99 грн.
Згідно видаткової накладної № 933 від 21.07.2016 позивачем було придбано у ТОВ «Промкабель-Електрика» автовимикачі, світильники люм., розетки стаціонарні, вимикачі, корпус світильника тощо на загальну суму 37 304,77 грн.
Згідно видаткової накладної № 337 від 07.09.2016 позивачем було придбано у ТОВ «Промкабель-Електрика» розетки стаціонарні, кабелі на загальну суму 4 748,80 грн.
Згідно видаткової накладної № РСН-000701 від 07.11.2016 було придбано у ТОВ «РС-Буд» лист профільний, лист гладкий, кріплення спеціальні на загальну суму 155 915,30 грн.
Згідно видаткової накладної № 19357 від 03.11.2016 позивачем було придбано у ТОВ «Промкабель-Електрика» розетки стаціонарні, кабель, лампа, труба гофр. на загальну суму 11 617,01 грн.
Згідно видаткової накладної № 2832 від 03.11.2016 позивачем було придбано у ТОВ «НОВА-ЛТД» пила дискова, перфоратор на загальну суму 6 870,00 грн.
Недоліків вказаних документів перевіркою не встановлено. Реальність вказаних господарських операцій не поставлена під сумнів доводами податкового органу.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані матеріальні цінності використовувалися позивачем для експлуатації та ремонту орендованих приміщень і транспортних засобів, що підтверджується наступними документами, наявними в матеріалах справи: актом списання матеріалів №14 від 30.06.2016 (т.1, а.с.93), актом установки запасних частин №13 від 30.06.2016 (т.1, а.с.95), актом списання матеріалів №17 від 31.07.2016 (т.1, а.с.97-98), актом списання матеріалів №22 від 30.09.2016 (т.1, а.с.100), актом списання матеріалів №27 від 30.11.2016 (т.1, а.с.102-103).
Вказане свідчить про обґрунтованість віднесення позивачем витрат позивача на придбання майна, яке використовувалося для експлуатації і ремонту приміщень та транспортних засобів в розмірі 217 900,90 грн. до таких, які безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.
Крім того, відповідно до наданого до перевірки товарного чеку б/н від 04.01.2016 у ООО «Дальнобойщик» (Тамбовська область) було придбано автозапчастини: гільзу циліндра, поршень блок циліндірв на загальну суму 185 400,00 руб, в еквіваленті 61 050,00 грн.; відповідно до товарного чеку б/н № від 09.07.2016 у ОСОБА_6 придбано «глюзы движения» на суму 155 000,00 руб. в еквіваленті 61 050,00 грн., відповідно до товарного чеку б/н від 19.08.2016 у ОСОБА_7 придбано «радиатор» на суму 164 815,00 руб. в еквіваленті 64 469,35 грн.
Як зазначалося позивачем, дані запчастини придбавались з метою підтримання транспортних засобів в робочому стані для здійснення основного виду діяльності.
Ремонт транспортних засобів проводився як самостійно водіями вантажних автомобілів, так і суб'єктами підприємницької діяльності, в яких придбавались запасні частини до автомобілів на території Росії.
Відповідач зазначає, що у вказаних товарних чеках відсутній особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції так як у товарних чеках відсутні реквізити покупця -СПД фізичної особи ОСОБА_2, як наслідок не виявлено факту передачі товару від продавця до покупця та не доведено, що отримані ним автозапчастини використовувались для ремонту саме його транспортних засобів.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Р.ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року N 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за N 220/28350, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1 до цього Положення.
Відповідно до п.2 Р.ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити:
найменування господарської одиниці;
адресу господарської одиниці;
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН»;
для СГ, що не є платниками ПДВ, - податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), перед яким друкуються великі літери «ІД»;
якщо кількість поверненого товару (обсяг отриманої послуги, що рекомпенсується) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість поверненого товару (обсягу отриманої послуги, що рекомпенсується);
вартість одиниці виміру товару (послуги);
код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством);
назву операції виплати або назву товару (послуги);
літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої суми коштів, що видається;
позначення форми виплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит тощо) та суму коштів за цією формою виплати;
загальну суму виданих коштів у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»;
для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ»;
для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку, - окремим рядком розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами, на початку рядка друкується назва такого податку. У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення;
порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»;
напис «ВИДАТКОВИЙ ЧЕК» та найменування або логотип виробника.
Тобто, зазначення покупця та його підпису або інших даних чи реквізитів Покупця не є обов'язковими реквізитами товарного чеку.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до податкового органу було надано всі первинні документи на підтвердження понесених витрат, зокрема, договори про надання послуг (т.1, а.с.104-142), Договори доручення (т.1, а.с. 143-176), видатково-касові ордери (т.1, а.с.177-250, т.2, а.с.1-80), Накази про встановлення запасних частин (т.2, а.с. 181-235).
Ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі вказані документи не поставлені під сумнів податковим органом.
Отже, у позивача наявні всі відповідні первинні документи, як підстава для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Вказані документи підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було виключено зі складу витрат витрати позивача у сумі 3 263 787,64 грн.
Таким чином, судом першої інстанцій зроблено правильний висновок про те, що включення позивачем до складу витрат, витрат на ремонтом та експлуатацією майна, що використовується в його господарській діяльності, прямо пов'язаних з його господарською діяльністю, відповідає положенням підпункту 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України, оскільки ці витрати є документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.
Що стосується інших оскаржуваних рішень відповідача, колегія суддів зазначає, що вони є похідними від правопорушення, склад якого податковим органом не доведено, а тому також підлягають скасуванню як протиправні.
Доводи апеляційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів акту перевірки та відзиву на позовну заяву, яким надано оцінку судом першої інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяО.М. Кузьмишина
СуддяО.Є. Пилипенко
Повне судове рішення складено 15.03.2019.