04.03.2019
Справа № 522/23589/15-ц
Провадження № 2/522/649/19
04 березня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - Кічмаренка С.М.,
при секретарі - Десятник Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Приморського районного суду міста Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 19.11.2015 року звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з ОСОБА_2 , посилаючись на те, що спільне життя із відповідачем не склалося, сторони живуть кожен своїм життям і не переймаються проблемами один одного, відповідач не займається вихованням дітей та не надає матеріальної допомоги на їх утримання.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнути з останнього на користь позивачки аліменти на утримання дітей по 1400,00 гривень на кожного та своє утримання у розмірі 1200,00 гривень щомісячно.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні в повному обсязі.
06.03.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Форостенко О.О . звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.10.2018 року було скасавоно заочне рішення суду від 21.03.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Сторони в судове засідання не з"явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити у повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, на підставі всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановив наступне.
Як випливає з матеріалів справи, 30 листопада 2001 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів громадського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси зареєстрували шлюб, актовий запис № 619 (свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 ).
Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу сторони мають трьох дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ).
ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб з Відповідачем, посилаючись на те, що спільне життя із ОСОБА_2 не склалося, сторони не підтримують подружні стосунки, за час спільного проживання переконалися, що у них немає спільних інтересів, сумісне життя і збереження сім'ї стали неможливими. Сторони не ведуть спільного господарства.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст.ст. 104-105, 110 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу.
За таких обставинах, суд дійшов до висновку, що шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить формальний характер, подальше подружнє життя та збереження сім'ї стало неможливим із-за несумісності характерів та різних поглядів на подружнє життя, тому шлюб, на підставі ст. 112 Сімейного кодексу України підлягає розірванню.
Також, позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1400,00 гривень на кожну дитину щомісячно, посилаючись на те, що відповідач не займається вихованням дітей та не надає матеріальної допомоги на їх утримання, а також 1200,00 гривень на своє утримання, у зв'язку з тим, що найменша донька проживає з нею.
Відповідач, являючись батьком, зобов'язаний нести рівні з позивачем матеріальні витрати, відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України: «Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини».
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року вбачається, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див., наприклад, рішення від 27 листопада 1992 р. у справі «Олсон проти Швеції (№ 2)» (Olsson v.Sweden (№ 2)), Series А, № 250, с. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків.
Отже, при винесенні рішення суд приймає до уваги тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.
Зокрема, ст. 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення від 7 серпня 1996 р. у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway), Reports of Judgments and Decisions 1996III, c. 10081009, n. 78).
Відповідно до ч.2 ст. 150 CK України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.
Стаття 155 СК України змістує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов'язує батьків виховувати дітей, піклуватись про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість, повагу до прав, свобод людини та громадянина.
Частиною 3 ст. 59 ЗУ «Про освіту» передбачено, що батьки зобов'язані у тому числі постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах, забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 184 СК України визначено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Визначаючи спосіб виконання батьком обов'язку утримувати дитину (дітей), суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище не тільки дітей, а й відповідача, тому вважає можливим стягнення аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 1400,00 грн. на кожну дитину.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст.. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 206, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України; ст.ст.. 84, 104, 105, 110, 112, 113, 141, 180-181, 184 Сімейного Кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 30 листопада 2001 року у Відділі державної реєстрації актів громадського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 619.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 щомісячно аліменти на утримання дітей:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1400,00 (одна тисяча чотириста) гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 повноліття, тобто з 19.11.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у розмірі 1400,00 (одна тисяча чотириста) гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 повноліття, тобто з 19.11.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 у розмірі 1400,00 (одна тисяча чотириста) гривень, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 повноліття, тобто з 19.11.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 щомісячно аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 1200,00 (одна тисяча двісті) гривень, починаючи з 19.11.2015 року до досягнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 трьох років.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Суддя: С.М.Кічмаренко