Справа № 522/21179/18
Провадження №2-а/522/297/19
07 березня 2019 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Шкамерди К.С.
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,
представника позивача - Талишханової Ф.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просить продовжити строк затримання на шість місяців до 07.06.2019 року громадянина В'єтнамуОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
При цьому позивач посилається на те, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.06.2018 року по справі № 522/9152/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Продовжено строк затримання до 07.12.2018 року. Після неодноразових запитів до Посольства В'єтнаму в Україні станом на 03.12.2018 року особистість громадянина ОСОБА_1 так і не встановлена.
Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства В'єтнаму не надходила та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05.12.2018 року залишено без розгляду позов Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року ухвалу суду першої інстанції від 05.12.2018 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05.03.2019 рокуприйнято у провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України та призначено судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених вище мотивів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, 07.03.2019 року до суду надійшло повідомлення з Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримувався в Чернігівському ПТПІ ДМС України згідно рішень Приморського районного суду м.Одеси був звільнений 07.02.2019 року, у зв'язку з винесенням постанови П'ятим апеляційним адміністративним судом.
Заслухавши доводи представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/23087/17 від 07.12.2017 року задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.06.2018 року по справі № 522/9152/18 задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України та продовжено строк затримання до 07.12.2018 року.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до ч. 4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Аналогічні положення викладені в пункті 12 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 №141.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частин одинадцятої-тринадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш, як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення слід встановити, одночасну наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його походження.
Крім того, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена спільним Наказом МВС України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 (далі - Інструкція) регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
Як свідчать матеріали справи, рішення про примусове видворення за межі території України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача прийнято судом 07.12.2017 року, при цьому понад 15 місяців до нього застосовуються обмежувальні заходи, а саме утримання в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація від Посольства В'єтнаму в Україні щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства В'єтнаму не надходила, та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження.
П. 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:
- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);
- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС;
- у разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Тобто, в розумінні Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, ідентифікація іноземця та документування свідоцтвом для повернення іноземця є двома різними процедурами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.12.2017 року, звертався до Посольства В'єтнаму в Україні із проханням підтвердити або спростувати приналежність відповідача до громадянства В'єтнаму.
Крім того, 22.05.2018 року позивач звертався до Надзвичайного і Повноважного посла Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні із проханням підтвердити або спростувати приналежність відповідача до громадянства В'єтнаму.
Також, 08.06.2018 року, 21.08.2018 року та 24.10.2018 року позивачем, з метою прискорення ідентифікації відповідача, направлено Надзвичайному і Повноважному послу Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні копію довідки про особу ОСОБА_1 .
Однак, дані звернення та листи не містять ні дати відправки, ні номеру відправки вихідної кореспонденції.
Також, жодної відповіді від Посольства В'єтнаму в Україні та Надзвичайного і Повноважного посла Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні до позивача не надходили.
Разом з тим, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення запитів до компетентних органів країни походження відповідача щодо надання допомоги при оформленні відповідних документів ОСОБА_1 для повернення його до країни громадянської належності, тому суд приходить до висновку про те, що Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області не в повній мірі реалізовує свої повноваження щодо примусового повернення іноземця.
Як вбачається з листа Чернігівського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, який надійшов до суду 07.03.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримувався в Чернігівському ПТПІ ДМС України згідно рішень Приморського районного суду м.Одеси був звільнений 07.02.2019 року, у зв'язку з винесенням постанови П'ятим апеляційним адміністративним судом.
На сьогоднішній день місцезнаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, позивачу невідоме.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Відповідача не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до статті 5 п.1 (f).
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідача 07.02.2019 року звільнено з Чернігівського ПТПІ ДМС України, у зв'язку з винесенням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для продовження строку затримання відповідача, а також відсутні підстави для задоволення позову ГУДМС України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 205, 243-246, 255, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 13 березня 2019 року.
Суддя К.С. Шкамерда
07.03.19