Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 06 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1213/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року (головуючого судді Карп'як О.О.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Львів о 16 год. 12 хв. повний текст рішення складено 13.12.2018 у справі № 813/2799/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 03.07.2018 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком без застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 - 5336,17 грн., зобов'язати відповідача з 09.01.2018 перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2017 - 5336,17 грн. та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. А саме, частиною 3 статті 45 Закону № 1058 передбачено, що якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Для наявності права на застосування нової середньої заробітної плати при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на підставі цієї норми необхідно наявність складного юридичного факту: наявність страхового стажу, не менше 24 місяці (незалежно від перерв у роботі) після призначення пенсії або попереднього перерахунку пенсії, переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. На підставі заяви від 12.02.2015 йому здійснювався попередній перерахунок пенсії (копія заяви та розпорядження про перерахунок пенсії додаються) з урахуванням стажу, який обчислено по 31.01.2015. Саме з цього часу слід враховувати страховий стаж, а не з моменту призначення пенсії по інвалідності, як це зазначає суд першої інстанції. Про перерахунок пенсії з урахуванням стажу з 01.02.2015 на підставі заяви йдеться у відзиві відповідача на його позовну заяву від 05.11.2018 №1010/08.03-10, копія долучена до справи. Отже, після попереднього перерахунку пенсії (як того вимагає положення ч. 3 ст. 45 Закону № 1058) у нього наявний недорахований на 09.01.2018 страховий стаж з 01.02.2015 по 31.03.2016 (1 рік і 2 місяці) (період роботи в управлінні Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області) та з 01.05.2016 по 02.01.2018 (1 рік і 8 місяців) (отримання допомоги по безробіттю в Трускавецькому міському центрі зайнятості) разом 2 роки та 10 місяців. А щодо висновку суду, що позивач в період з 09.11.2001 по 30.11.2005 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання, а з 03.01.2013 по 31.03.2016 йому призначено дострокову пенсію за віком як батькові інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон - 1058), з 01.04.2016 по 08.01.2018 отримував пенсію по інвалідності, а отже підстави вважати, що позивач 09.01.2018 вперше переводився з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відсутні, зазначає, що з 09.11.2001 по 30.11.2005 він отримував пенсію по інвалідності. В зазначений період переходу на пенсію за віком не було. 03.01.2013 йому призначено дострокову пенсію за віком як батькові інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058 (з 01.12.2005 по 02.01.2013 пенсії він не отримував). Отже, 03.01.2013 не мало місце ні поновлення виплати пенсії (ч. 3 ст. 35 Закону № 1058), ні перехід з одного виду пенсії на інший. В цьому випадку мало місце оформлення нового виду пенсії через сім років. 01.04.2016 його переведено на пенсію по інвалідності III трупи внаслідок загального захворювання. 09.01.2018 його вперше переведено саме з пенсії по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, у нього є право на перерахунок пенсії відповідно до вищевказаної норми із застосуванням середньої зарплати (доходу) по народному господарству відповідно до ч.2 ст. 40 за 2016- 2017 роки - 5377.90 гри. При цьому, посилання суду на постанови Верховного суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14 та від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких суд дійшов висновку, що якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, це буде нове призначення пенсії, а якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону, то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону є безпідставним та не релевантним у цих спірних правовідносинах, оскільки, як у випадку 09.11.2001 так і 03.01.2013 мало місце призначення пенсії, а не переведення з виду на вид в рамках одного закону. Щодо твердження суду що, оскільки позивачу пенсію за нормами Закону N 1058 вперше було призначено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон України N 2148-VIII від 03.10.2017), тому при переведенні позивача на інший вид пенсії в рамках одного закону його пенсія з 01.10.2017 підлягала перерахунку на підставі п. 3-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148» відповідно до якого відповідачем з 01.10.2017 перераховано йому пенсію із використанням показника середньої зарплати за 2014-2016 роки не можуть братися до уваги, так як це масові перерахунки пенсій, які проводили без заяв пенсіонерів. Урядом проводились осучаснення всіх пенсій призначених до 2017 року за Законом 1058. Цією нормою закону було відмінено коефіцієнт страхового стажу 1.35, тобто відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян (ст. 22 Конституції України). Судом не взято до уваги, що Відповідачем порушено п. 4.3 та 4.7 Порядку 22-1 затвердженого Постановою правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1, яке зареєстроване в Міністерстві Юстиції України та норму ч.2 п.11 ст.64 та ч.5 ст.45 Закону 1058 (не надіслано рішення Управління ПФУ про відмову щодо застосування нової зарплати по народному господарству за 2016-2017рр.), не виконано вимоги заяви від 09.01.2018.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому заперечуються доводи апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.
Представник відповідача Кожухар І.І. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 03 січня 2013 року ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком як батькові інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). З 01.02.2015 на підставі заяви від 12.05.2015, проведено перерахунок з урахуванням стажу, який обчислено по 28.02.2015, розрахунок заробітної плати залишено без змін.
З 01.04.2016 позивача переведено на пенсію по інвалідності III групи внаслідок загального захворювання.
09.01.2018 позивач звернувся із заявою до Відділу обслуговування громадян в м. Трускавці Дрогобицького об'єднаного управління ПФУ Львівської області про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058. На підставі поданої заяви його переведено з пенсії по інвалідності III групи внаслідок загального захворювання на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. При переході на пенсію за віком заявнику донараховано 2 роки 9 місяців страхового стажу, однак, з них 1 рік та 2 місяці роботи до призначення пенсії по інвалідності та 1 рік 7 місяців - період перебування на обліку в центрі зайнятості після призначення пенсії по інвалідності.
23 березня 2018 року позивач звернувся до Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління ПФУ Львівської області із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати рішення, прийняте за наслідками розгляду заяви від 09.01.2018.
08 квітня 2018 року позивач отримав відповідь № 10(1)К-20/03.02-10 у якій відповідач зазначив наступне. Згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії. За матеріалами пенсійної справи в період з 09.11.2001 року по 30.11.2005 року позивач отримував пенсію по інвалідності III група внаслідок загального захворювання. З 03.03.2013 року по 31.03.2016 року призначена пенсія за віком як батькові інваліда з дитинства. З 01.06.2015 року поновлено виплату пенсії за рішенням Трускавецького міського суду із застосуванням показника середньої зарплати по Україні на 2012 рік. З 01 квітня 2016 року по 08.01.2018 року ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. 09.01.2018 року позивач подав заяву про переведення на пенсію за віком згідно частини 2 статті 40, частини 3 статті 45 Закону України № 1058, згідно якої проведено перерахунок пенсії, а саме, переведено з пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пенсію за віком.
25 квітня 2018 року позивач звернувся до Міністра соціальної політики України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Пенсійного фонду України, на що отримав відповідь Головного управління ПФУ у Львівській області від 01.06.2016 року № 2442/К-4/705-06, в якій вказано, що у позивача відсутнє право на застосування нової середньої заробітної плати при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на підставі частини 3 статті 45 Закону України № 1058, оскільки він отримував пенсію за віком як батько інваліда з дитинства та після призначення пенсії по інвалідності III групи внаслідок загального захворювання не працював.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частина 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає такі умови застосування середньої заробітної плати, визначеної ч.2 ст.40 цього Закону для призначення пенсії при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком: - переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком; - якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв в роботі.
Відповідач вказує, з чим погоджується апеляційний суд, що оскільки позивач звільнений 31.03.2016 року, тобто після призначення з 01.04.2016 року пенсії по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання не працював, тому відсутні підстави для застосування нової середньої зарплати при переведенні на пенсію за віком.
Покликання позивача на, що з 01.05.2016 року по 02.01.2018 року (20 місяців) отримував допомогу по безробіттю в Трускавецькому міському центрі зайнятості судом не береться до уваги, оскільки в сукупності 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії по інвалідності не набув.
Стосовно покликань позивача на врахування трудового стажу в період праці в УПФ України в м. Трускавці Львівської області за період з 01.02.2015 року по 31.03.2016 року, то такі теж не беруться до уваги, оскільки стосуються періоду до призначення пенсії по інвалідності.
Крім того, як видно з листа відповідача від 08.04.2018 року враховано, що позивач в період з 09.11.2001 по 30.11.2005 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання, а з 03.03.2013 по 31.03.2016 йому призначено дострокову пенсію за віком як батькові інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.04.2016 по 08.01.2018 отримував пенсію по інвалідності.
Відтак, підстав вважати, що позивач 09.01.2018 року вперше переводився з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відсутні.
Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі №21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких Суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
З 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (Закон України № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року), яким розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено, зокрема пунктами 43, 44.
Відповідно до п. 4-3 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Відповідно до пункту 44 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Орган Пенсійного Фонду України дійшов обґрунтованого висновку, що положення пп. 44 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають застосуванню лише при першому призначенні пенсії за цим Законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 09.11.2001 року по 30.11.2005 року отримував пенсію по інвалідності III група внаслідок загального захворювання. З 03.03.2013 по 31.03.2016 призначена пенсія за віком як батькові інваліда з дитинства. З 01.06.2015 поновлено виплату пенсії за рішенням Трускавецького міського суду із застосуванням показника середньої зарплати по Україні на 2012 рік. З 01 квітня 2016 року по 08.01.2018 року ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. 09.01.2018 позивач подав заяву про переведення на пенсію за віком згідно частини 2 статті 40, частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої проведено перерахунок пенсії, а саме, переведено з пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пенсію за віком.
Оскільки позивачу пенсію за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше було призначено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 року), тому при переведенні позивача на інший вид пенсії в рамках одного закону його пенсія з 1 жовтня 2017 року підлягала перерахунку на підставі п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права, що впливають на правильне вирішення справи судом, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі №813/2799/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 11.03.2019