08 лютого 2019 року Справа № 160/49/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити з 01.09.2018 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01.01.2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком, призначено відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”. Листом від 05.10.2018 року відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”, у зв'язку з тим, що посади посадових осіб державної податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, та основним критерієм для зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Позивач вважає відмову відповідача про призначення пенсії відповідно до вимог Закону України “Про державну службу” протиправною, необгрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 08.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що позивачу відмовлено у призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”, оскільки на підставі пункту 343.1 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу”. Крім того, позивач з 18.09.2006 року прийнята на посаду директора Дніпропетровського обласного центру зайнятості, де їй присвоєно 12 та 11 ранги державного службовця. Однак, з 18.03.2015 року проходження державної служби працівниками державної служби зайнятості припинено.
Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 07.06.2018 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
16.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Листом без номера та дати начальник відділення №8 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”. Відмова мотивована тим, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посад державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу”. Таким чином, органом ПФУ зроблено висновок, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” (а.с.28).
Додатково позивач звернулась за роз'ясненням до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Листом від 05.11.2018 року №416684-18 позивача повідомлено, що вона не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”. Додатково до аргументів, викладених в листі начальника відділення №8 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідачем зазначено, що з 18.09.2006 року позивач прийнята на посаду директора Дніпропетровського обласного центру зайнятості, де їй було присвоєно 12 та 11 ранги державного службовця, проте з 18.03.2015 року проходження державної служби працівниками державної служби зайнятості припинено (а.с.20-21).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Вказуючи на відсутність у позивача права на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" з підстав недостатності стажу державної служби, відповідач не врахував службу позивача в органах податкової служби, посилаючись на їх неналежність до державної служби.
Проте, суд вважає такі доводи відповідача необгрунтованими, з огляду на наступне.
Так, записами у трудовій книжці БТ-І №7558667 підтверджено, що ОСОБА_1 з 13.08.1990 року прийнята на посаду головного спеціаліста відділу оподаткування державних установ та організацій у Державній податковій інспекції Верхньодніпровського району.
01.03.1995 року позивач прийняла Присягу державного службовця (а.с. 70).
До 15.06.2006 року ОСОБА_1 безперервно працювала на різних посадах в органах державної податкової служби.
Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року(чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби (із присвоєнням спеціального звання), відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі №465/7218/16-а.
Також, у відзиві відповідач наголошує, що період роботи позивача на посаді директора Верхньодніпровського районного центру зайнятості також не відноситься до категорій посад державної служби, у зв'язку з набранням чинності наказом Міністерства соціальної політики України від 16.04.2014 року №1043 “Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості” та втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №410 “Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців” з 18.03.2015 року.
Суд не погоджується з цією позицією відповідача, з огляду на таке.
Згідно записів у трудовій книжці БТ-І №7558667 ОСОБА_1 18.09.2006 року прийнята на посаду директора Верхньодніпровського районного центру зайнятості та присвоєно 12 ранг державного службовця (а.с. 71 зв.).
Крім того, у трудовій книжці позивача зроблено запис №32 про припинення державної служби з 18.03.2015 року, у зв'язку з втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №410 “Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців” та набрання чинності наказу Міністерства соціальної політики України від 16.04.2014 року №1043 “Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості”.
Також, довідкою Дніпропетровського обласного центру зайнятості підтверджено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, які відносились до посад державних службовців в Дніпропетровській обласній службі зайнятості зараховується за період роботи з 18.09.2006 року по 17.03.2015 року (а.с. 27).
Таким чином, стаж роботи позивача на посаді директора Верхньодніпровського районного центру зайнятості з 18.09.2006 року по 17.03.2015 року зараховується до стажу державної служби та свідчить про те, що відмова відповідача у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби є протиправною.
Отже, з системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сумарний стаж роботи позивача в органах державної податкової служби (з 01.03.1995 року по 15.06.2006 року) та у центрі зайнятості (з 18.09.2006 року по 17.03.2015 року), який зараховується до стажу державної служби складає більше ніж 20 років, а відтак позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і допустимих доказів в обгрунтування свого рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі Закону України “Про державну службу”, а тому рішення відповідача підлягає скасуванню.
Також, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з дати звернення, а саме з 16.08.2018 року.
Проте, суд зазначає, що позивачем в позовній заяві завлено вимогу про призначення пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01.01.2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З цього приводу суд зазначає, що вказаний розмір пенсії передбачено для осіб, які на час призначення пенсії перебували на державній службі, тоді як для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи те, що конкретний розмір пенсії визначено в статті 37 Закону України “Про державну службу”, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.
За таким обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанцією №752930 від 28.12.2018 року.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: 51600, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 16.08.2018 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця за вислугу років на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар