07 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/194/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Сущ О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання дій протиправними щодо відмови у оформленні та подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років, зобов'язання оформити та подати всі необхідні документи до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обчислити вислугу років для призначення пенсії на підставі цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членам їхніх сімей" від 17 липня №393, внести зміни до наказу №213 о/с від 28 серпня 2018 року про звільнення відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за п.7 ч.1 ст.77 з визначенням вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах) та зарахувати до вислуги років на пільгових умовах період участі в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 06.11.2014 року та з 29.04.2015 року по 28.05.2015 року в пільговому обчисленні (місяць за три).
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та в поліції, з якої звільнений наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28 серпня 2018 року № 213 о/с "По особовому складу" відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На свою заяву до Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 08.10.2018 року про підготовку та подання документів для призначення пенсії за вислугу років позивач отримав від відповідача лист від 06.11.2018 року № К-2363 про відмову в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю календарної вислуги років.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, а також вказує на те, що при виданні наказу від 28.08.2018 року № 213 о/с про його звільнення зі служби в поліції саме відповідачем було допущено порушення його прав, що виразилося у незазначенні в ньому вислуги років для призначенні пенсії (у тому числі на пільгових умовах). Звертає увагу на те, що брав участь в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 06.11.2014 року та з 29.04.2015 року по 28.05.2015 року, а тому такий період служби просить врахувати в пільговому обчисленні (місяць за три). Крім того, з серпня 2001 року по червень 2015 року працював в управлінні боротьби з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, а тому такий стаж роботи просить обчислювати з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби у вищезазначеному підрозділі.
Позивач зазначає, що у випадку невнесення змін до наказу про звільнення відповідач не буде мати підстав для внесення подання до органів пенсійного фонду про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що в свою чергу зробить неможливим ПФУ призначити йому пенсію за вислугу років. Також звертає увагу на те, що на час призначення його на посаду редакція пункту «а» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачала врахування в загальному календарна вислуга та вислуга на пільгових умовах. Крім того, після 07 липня 2011 року збільшено стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, у порівнянні із статтею 12 вищезазначеного Закону у попередній редакції, що звужує його права розумінні Конституції України.
На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.01.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - строк для подання пояснень (а.с.1).
В поданому до суду відзиві від 15.02.2019 року вх. № 2342/19 (а.с.34-41) представник відповідача позов не визнає та вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки вислуга років позивача, обчислена відповідно до його послужного списку та в календарному обчисленні становить 19 років 00 місяців 00 днів і це не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до цього Закону для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному розмірі, який в даному випадку становить 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Також відповідач не погоджується з позицією позивача про те, що до спірних правовідносин для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членам їхніх сімей" від 17 липня №393 (далі - Постанови № 393). На думку представника відповідача норми пункту 3 постанови №393 суперечать нормам пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому застосуванню підлягає саме цей Закон, який має вищу юридичну силу.
На підставі вищенаведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.
У письмових поясненнях від 18.02.2019 року вх. №2468/19 (а.с.52-54) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області заперечує щодо позову. Посилається на те, що Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668 від 08.07.2011 року внесено зміни в пункт «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: зокрема, з 1 вересня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років та 6 місяців і більше. Цими змінами законодавець заміняє термін "вислуга років" на - "календарна вислуга років". У зв'язку з цим з 01.10.2011 року пільгове обчислення стажу для визначення права на пенсію за вислугу років не застосовується, однак має значення при визначенні відсотку розміру пенсії від грошового забезпечення.
Враховуючи те, що позивач звільнився зі служби 01.09.2018 року, для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" необхідно 23 календарних роки та 6 місяців і більше, а його вислуга в календарному обчисленні становить 19 років 00 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії. У зв'язку з цим дії відповідача вважає правомірними, а тому в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях, просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули у судове засідання, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.01.2001 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 01.09.2018 року в Національній поліції України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.14-15).
Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28.08.2018 року №213 о/с "По особовому складу" звільнено з 01.09.2018 року за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 (м. Луцьк) управління захисту економіки у Волинській області (а.с.16).
Відповідно до цього наказу станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислуги років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 19 років 00 місяців 00 днів; вислуга років на пільгових умовах - 07 років 00 місяців 27 днів.
08.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про підготовку та подання документів для призначення пенсії за вислугу років, в якій просив з урахуванням наявного стажу вислуги років у пільговому обрахуванні, що надає право на отримання пенсії за вислугу років, оформити, подати (направити) документи та подання до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 19.10.1999 року) (а.с.24). Також просив надати детальний розрахунок його стажу в поліції (календарного, пільгового та загального).
Листом від 06.11.2018 року № К-2363 (а.с.26) Департамент захисту економіки Національної поліції України повідомив позивача про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону) незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 вересня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років та 6 місяців і більше. Крім того, позивача було повідомлено, що відповідно до наказу від 28.08.2018 року №213 о/с його було звільнено зі служби в поліції з календарною вислугою 19 років 00 місяців 00 днів. А тому позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років, адже умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність відповідної календарної вислуги. У зв'язку з цим позивачу повернуто надісланий пакет документів.
З наведеного слідує, що вислуга років позивача обчислена відповідно до його послужного списку, та в календарному обчисленні становить - 19 років 00 місяців 00 днів, при цьому вислуга років на пільгових умовах - 07 років 00 місяців 27 днів. Тобто, в період з 27.04.2001 року по 22.06.2015 року рахувався позивачу, як оперуповноваженому, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця відповідно до підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 (в редакції до 20.07.2011 року) з врахуванням Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2006 року №722, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.07.2006 року за № 896/12770. Відтак, загальний період служби ОСОБА_1 у підрозділах боротьби з економічною злочинністю в період з 27.04.2001 року по 22.06.2015 року був зарахований позивачу до календарної вислуги - 14 років 01 місяць 25 днів з одночасним зарахуванням до пільгової вислуги - 7 років 00 місяців 27 днів.
На думку позивача пільгова вислуга, в тому числі і участь в антитерористичній операції з 08.10.2014 року по 06.11.2014 року та з 29.04.2015 року по 28.05.2015 року, враховується при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262 ), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Частиною другої статті 17 Закону №2262 передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Суд вважає посилання позивача на те, що до спірних правовідносин для визнання права на призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, є безпідставними, оскільки згідно з ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відтак, приписи п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам пункту "а" ст.12 Закону №2262, а тому застосуванню підлягає саме Закон України №2262, оскільки у відповідності до ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України має вищу юридичну силу.
При цьому законодавець у назві статті 17 Закону №2262 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17.
Крім того, ОСОБА_1, посилаючись на норми статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції від 12.01.1999 року) вважає, що оскільки на час прийняття його на службу до органів внутрішніх справ Законом № 2262-ХІІ було встановлено підставою для призначення пенсії за вислугу років наявність 20 років служби, тому відповідно до діючої на сьогодні редакції статті 12 Закону № 2262-ХІІ, якою встановлено підставою для призначення пенсії за вислугу років, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше, звужено його права у розумінні Конституції України.
З цього приводу суд звертає увагу на те, що статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що законодавцем на дату звільнення позивача зі служби в поліції встановлена умова призначення пенсії за вислугу років за наявності 23 календарних років та 6 місяців і більше, та така норма є чинною та не визнана неконституційною, тому посилання позивача на те, що змінами до даного Закону №2262-ХІІ звужено його права в розумінні Конституції України є необґрунтованими. При цьому, право на отримання пенсії у працівників правоохоронних органів не було скасовано жодним законодавчим актом, а було лише збільшено виключно загальний розмір вислуги років на день звільнення зі служби, також не було встановлено жодних додаткових умов для отримання такої пенсії.
Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
За п.п.5 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Враховуючи те, що у позивача на день його звільнення зі служби календарна вислуга становить лише 19 років 00 місяців 00 днів, що є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому дії відповідача щодо відмови в поданні документів до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є правомірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач при розгляді звернення позивача про оформлення та подання документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу правомірно враховував лише вислугу в календарному обчисленні, тому діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову відмовляє повністю.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Позивач ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Відповідач Департамент захисту економіки Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, код ЄДРПОУ 40111732).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 133588).
Повне рішення суду буде складено 12 березня 2019 року.
Суддя В.Д. Ковальчук