Справа № 420/885/19
06 березня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов від 30.01.2019 року ВП № 58231919, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просило: визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк Олени Володимирівни від 30.01.2019 року ВП № 58231919 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 30.01.2019 року ВП № 58231919 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
До Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 05.02.2019 року з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли постанови ВП № 58231919 від 30.01.2019 року про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Головне управління не погоджується з вищевказаними постановами про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та про відкриття ВП в частині стягнення виконавчого збору та просить їх скасувати, оскільки на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, головним управлінням ОСОБА_1 24.01.2019 проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.01.2018 у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2019 становить 9203,80 грн. Також, з 14.01.2019 по 31.01.2019 виникла доплата пенсії в розмірі 598,35 грн. Враховуючи, що 28.08.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» виплата розрахованої доплати у розмірі 9274,50 грн. проводиться у такому порядку: доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 14.01.2019 по 31.01.2019 в сумі 598,35 грн. ОСОБА_1 зарахована на поточний рахунок 05.02.2019; залишок доплати пенсії за період з 01.01.2018 по 13.01.2019 в сумі 8676,15 грн. буде виплачено згідно з Порядком затвердженим Постановою № 649 та розробленому відповідно до постанови Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1. Оскільки виконання рішення по справі № 1540/3958/18 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та, відповідно, Порядком № 649, головне управління наполягає на тому, що виконавчий збір щодо виконання рішення суду по справі № 1540/3958/18 не підлягає стягненню з головного управління.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов від 30.01.2019 року ВП № 58231919 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 05.03.2019 року о 12:00 год., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 04.03.2019 року.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання, призначене на 05.03.2019 року, сторони не з'явилися.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 1540/3958/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.01.2018 року раніше призначеного ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» основного розміру пенсії з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії, яка виникла у зв'язку із зменшенням з 01 січня 2018 року раніше призначеного основного розміру пенсії з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року до дати початку виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно з довідкою Одеського обласного військового комісаріату, а саме з врахуванням посадового окладу в розмірі - 7750,00 грн., окладу за військовим званням в розмірі 1410,00 грн. та надбавки за вислугу років в розмірі 4580,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 1540/3958/18 набрало законної сили на підставі ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 року про повернення апеляційної скарги.
Вказану ухвалу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області отримало 23.01.2019 року, що підтверджується копією супровідного листа зі штампом вхідної кореспонденції.
24.01.2019 року на виконання рішення суду, що набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 30.01.2019 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа № 1540/3958/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 24.01.2019 року, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року було відкрито виконавче провадження ВП № 58231919, боржнику надано десятиденний термін на виконання рішення суду, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.
Листом від 30.01.2019 року вказана постанова була направлена на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримана останнім 05.02.2019 року.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 30.01.2019 року ВП № 58231919 у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження було стягнуто з боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.
Листом від 30.01.2019 року вказана постанова була направлена на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримана останнім 05.02.2019 року.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
З урахуванням зазначеного, набрання судовим рішенням законної сили є самостійною підставою для його виконання.
При цьому, у зв'язку з самостійним невиконанням боржником судового рішення, що набрало законної сили, стягувач може звернутися до відповідного органу державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно з ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.01.2019 року розмір мінімальної заробітної плати становить 4173,00 грн.
Згідно з п.8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача щодо фактичного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 1540/3958/18, на підставі якого було видано виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження від 30.01.2019 року ВП № 58231919, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 24.01.2019 року було здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 частково за період з 14.01.2019 року по 31.01.2019 року, виплати всієї суми не відбулося незважаючи на те, що рішенням суду було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, зокрема, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року.
Посилання позивача, що залишок доплати пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року буде виплачений згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1, не є виконанням рішення суду в повному обсязі.
Суд звертає увагу на висловлений 07.03.2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду правовий висновок у постанові по справі № 750/7624/17 про те, що ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачає обов'язок боржника сплати суми виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження законом не передбачено.
За таких обставин, оскаржувані постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 30.01.2019 року ВП № 58231919 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та від 30.01.2019 року ВП № 58231919 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. є обґрунтованими та законними, тобто прийнятими в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 287 КАС України, суд -
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, ідентифікаційний код 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов від 30.01.2019 року ВП № 58231919 - відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.287 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.272 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко