Справа № 22-764/10 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач: Ломейко В.О.
«25» лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Ломейка В.О.
суддів: Полякова О.З.
Прокопенка О.Л.
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права на користування земельною ділянкою,
У грудні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права на користування земельною ділянкою, в якій було зазначено, що 10.03.2006 року він придбав за десять тисяч гривень у відповідача, право на користування земельною ділянкою площею 2000 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Всі суттєві умови угоди були виконанні обома сторонами, матеріальний розрахунок був проведений у повному обсязі, право на користування земельною ділянкою було передано позивачу. З 10.03.2006 року позивач користується земельною ділянкою. Ніхто права користування до теперішнього часу на цю земельну ділянку не оскаржував та не оскаржує. Позивачу стало відомо, що договір суперфіцій сторони повинні були посвідчити нотаріально. У зв'язку з тим, що сторони не додержалися нотаріальної форми посвідчення договору позивач звернувся до суду та просив визнати дійсним договір купівлі-продажу права користування земельною ділянкою (договір суперфіцій) за адресою: АДРЕСА_1, укладений 10.03.2006 року між позивачем та ОСОБА_4 та визнати за позивачем право користування вищезазначеною земельною ділянкою.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року позов задоволено. Визнано дійсною угоду купівлі-продажу права на користування земельною ділянкою площею 2000 м кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладену 10.03.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визнано право власності на право користування земельною ділянкою площею 2000 м кв. для будівництва, та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.
В своїй апеляційній скарзі прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушені вимоги ст.102-1 ЗК України про виключне право власника земельної ділянки в наданні її для забудови іншій особі; що договір сторін підлягає нотаріальному посвідченню, а сторони не додержали вимог законодавства щодо форми правочину тому договір сторін є нікчемний і ч.2 ст.220 ЦК України до оспорюваного договору не може застосовуватися.
Але з такими доводами апелянта не може погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Так з матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 1996року рішенням № 10, Розумовської сільської ради ОСОБА_4, надано земельну ділянку в АДРЕСА_1, розміром 2000кв.м., в довічне спадкове володіння для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських будівель. Пунктом № 4, цього рішення дозволено ОСОБА_4, відчуження без розподілу земельної ділянки на декілька господарів(а/с8-9).
10.03.2006 року сторони уклали у письмовій формі договір купівлі продажу права користування земельною ділянкою(а/с 5-а).
Відповідно до ч.2 ст.413 ЦК України, яка була чинна на час укладення договору сторін, право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
Пунктом 5 Перехідних Положень, до ЗК України, передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже перешкод в відчужені права користування земельною ділянкою для ОСОБА_4, та набуття цього права для позивача, на час укладення сторонами договору, не встановлено.
Оскільки всі суттєві умови угоди були виконанні обома сторонами, матеріальний розрахунок був проведений у повному обсязі, право на користування земельною ділянкою було передано позивачу.
Законом не передбачено і представник апелянта це підтвердив в апеляційному суді, нотаріальне посвідчення договору відчуження права користування земельною ділянкою і сторони про це не домовлялись, тому застосовувати наслідки ч.1 ст.220 ЦК України, відносно договору сторін немає підстав.
З 10.03.2006 року позивач користується земельною ділянкою.
З будь якими приписами, з приводу недодержання сторонами вимог земельного законодавства, Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, не зверталося, а отже незрозуміло які інтереси управління порушено. Ніхто права користування до теперішнього часу на цю земельну ділянку не оскаржував та не оскаржує.
Крім того, позивач на підставі рішення Розумовської сільської ради № 58 від 19 жовтня 2007року, отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку таким чином переоформив у встановленому порядку право власності на земельну ділянку.
Не може колегія суддів погодитися з доводами апеляційної скарги про порушення сторонами вимог ст.102-1 ЗК України, права користування чужою земельною ділянкою для забудови. Цією статтею доповнено ЗК України законом Верховної ради 27.04.2007року, тобто на час укладення договору сторін цієї норми не було.
Відповідно до ч.4 ст.2 ЦПК України, закон, який встановлює нові обов*язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Оскільки апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, то на підставі доводів апелянта неможливо зробити висновок про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду від 08 грудня 2006року не знаходить.
Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :
Справа № 22-764/10 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач: Ломейко В.О.
Вступна та резолютивна частини
«25» лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Ломейка В.О.
суддів: Полякова О.З.
Прокопенка О.Л.
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права на користування земельною ділянкою,
Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 грудня 2006 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий : Судді :