19 лютого 2019 рокум. Ужгород№ 303/6736/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі: Копосович Е.О
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представник - Данканич В.В.
відповідача: Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, представник - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Мукачівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, яким просить:
1.Визнати неправомірними дії управління Мукачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 , пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2.Зобов'язати управління Пенсійного фонду України Мукачівського об'єднаного управляння пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_1 , пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.01.2016 року.
1.Позиції сторін
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.07.1986 року по 05.12.1986 року у складі військової частини НОМЕР_1 проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримавши при цьому дозу опромінення та має категорію №2 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
08.06. 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак Відповідачем листом від 14.06.2018 року №4853/06 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з доданих до заяви документів неможливо встановити участь у ліквідації аварії на ЧАЕС. Позивач вважає зазначену відмову протиправною та прийнятою з порушенням норм законодавства України, яке передбачає порядок призначення пенсій, у т.ч. і учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
17 січня 2019 року до суду надійшов відзив на даний позов, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечив. Зокрема зазначив, що, відповідно до даних архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/5096 від 01.06.2016 р., згідно первинних документів військової частини НОМЕР_2 , дані про перебування ОСОБА_1 з 26.07.1986 р. по 05.12.1986 р. у відрядженні для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не значаться. Жоден із долучених позивачем до заяви документів не підтверджує факт позивача ОСОБА_1 участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як передбачено діючим законодавством. Таким чином, враховуючи вищенаведене, підстав для призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», немає.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених вище та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах даної адміністративної справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача,всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
2.Обставини, встановлені судом.
Згідно записів 4,5 у трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії з 14.11.1984 року по 06.12.1986 рік.( а.с.43-44).
Довідкою № 3171 від 22.12.2015 року Свалявський військовий комісаріат ствердив факт прохождення молодшим сержантом у відставці ОСОБА_1 військової строкової служби в період з 14.11.1984 року по 06.12.1986 рік.( а.с. 10)
12.11.1984 року Свалявським військовим комісаріатом позивачу був виданий військовий квиток серії НОМЕР_4 , в пункті 19 якого зазначено , що він 09.12.1984 року прийняв військову присягу у військовій частині НОМЕР_1 , де він і проходив військову службу з 19.11.1984 року по 06.12.1986 рік., і де рядовому -мотористу присвоєно звання молодший сержант. На сторінці 23 військового квитка начальником штабу в/ч НОМЕР_2 у розділі 7.Особливі відмітки вказано із прикладення печатки, що " в період з 30 липня 1986 року по 05 грудня 1986 року знаходився у секторі 2 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС." ( а.с. 45-47).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав "посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986" серії НОМЕР_5 виданого 18.07.1995 року, виданого Закарпатською обласною радою народних депутатів (а.с.13).
Згідно Архівного витягу № 659 від 20.04.2016 року Галузевого державного архіву Міноборони України вказано:
- в Наказі командира в/ч07005 по стройовій частині № 179 від 26 липня 1986 року значиться "2. Рахувати вибувшим 26 липня 1986 року рядового ОСОБА_1 ( ініціали не розшифровані), моториста інженерно-мотобудівельної роти... в район проведення міроприємств по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" . Командир в/ч07005 підполковник Іванько, начальник штаба майор Харкевич ( печать, підпис);
- в Наказі командира в/ч07005 по стройовій частині № 274 від 06 грудня 1986 року значиться " Рахувати прибувшим 05 грудня 1986 року: 1. Рядового ОСОБА_1 ( ініціали не розшифровані), моториста -дизеліста інженерно-мотобудівельної роти із в/ч43187 п. Термахівка пісял участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". ТВО командира в/ч майор Харкевич. ТВО начальника штаба капітан Паневкин.(печать , підпис)".
Згідно архівної довідки № 179/1/5095 від 01.06.2016 року Галузевого державного архіву Міноборони України на № 659 від 20.04.2016 року вказано :
" підтвердити факт знаходження у відрядженні для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 у в/ НОМЕР_6 за період 26.07.-05.12.1986 року немає можливості. В перевірених наказах командирав/ч43187 за цей період та в журналі обліку радіоактивного опромінення ОСОБА_1 не значиться."( а.с. 51).
В довідці від 01 січня 1991 року № 1 Свалявським районним комісаром вказано , що позивача в період з 30 липня 1986 року по 05 грудня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ( а.с. 52)
Окрім того, позивач був нагороджений подякою командира військової частини № НОМЕР_2 за вклад в справу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та грамотами «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» за підписами секретаря комсомольської організації та командира та завірені печаткою військової частини №43187(а.с.17-19).
Судом встановлено, що 08.06 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додав до неї всі перелічені вище документи.
Листом від 14.06.2018 року №4853/06 Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області відмовило позивачу у призначені пенсії за віком в зв'язку з тим, що з доданих до заяви документів , а саме з даних архівної довідки Галузевого державного архіву міністерства оборони України №179/1/5096 від 01.06.2016 р., згідно первинних документів військової частини №43187 неможливо встановити участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.(а.с.7).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Матеріали справи свідчать, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що як уже зазначалося вище підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_5 виданого 18.07.1995 року.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Отже, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі і пільг щодо призначення пенсії.
У відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років.
Відповідно до абз. 9 пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи обєкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Суд зазначає, що зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Із аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Тобто встановлені судом вище обставини та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.
Суд піддає критичній оцінці посилання відповідача на архівну довідку № 179/1/5095 від 01.06.2016 року Галузевого державного архіву Міноборони України як на підставу про непідтвердження факту участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки вказані інформація не дає підстави стверджувати , що всі накази без винятку та інші документи без винятку були досліджені, оскільки у довідці вказано , що "В перевірених наказах командирав/ч43187 за цей період та в журналі обліку радіоактивного опромінення ОСОБА_1 не значиться.".
У відповідності до ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на вказане положення Закону суд констатує наступне.
13.02.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс постанову по справі №565/1228/17 (провадження №К/9901/20058/18), в якій зазначено, що :
"При вирішенні справи Судом взято до уваги правовий висновок Верховного Суду України (ухвала від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а), відповідно до якого єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
26. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсійного забезпечення відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 , пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.01.2016 року. то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, на 10 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Судом встановлено, що датою народження позивача ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто день досягнення скороченого пенсійного віку у його випадку - це 25.01.2016 року. Однак, враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача 08.06.2018 року , тобто з пропуском строку звернення, встановленого п.1 ч.5 ст.45 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, то враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із скороченням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня, коли позивач звернувся за цією пенсією тобто з 08.06.2018 року.
Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2.Визнати неправомірними дії Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3.Зобовязати Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (код ЄДРПОУ 37857963 м. Мукачево, вул. Миру,151 Ж) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.06.2018 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б. Плеханова
Повний текст виготовлено та підписано 01 березня 2019 року.