26 лютого 2019 року м. Київ № 320/5974/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,
за участю представників сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Мороз А.В., Коваленко Ю.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_4,
ОСОБА_5
до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною
бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення сесії сьомого скликання Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 20.09.2017 № 196-22-VIІ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж сільського кладовища в с. Бушеве»;
- визнати незаконною бездіяльність Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області, що виражається в недотриманні та не виконанні Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» ДСанПІН 2.2.2.0280-99 та Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань затвердженого наказом Держжитлокомунпослуг України від 19.11.2003 року № 193;
- зобов'язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київської області огородити межі діючого кладовища непрозорою капітальною огорожею у відповідності до встановлених законодавством норм і правил;
- зобов'язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київської області привести санітарно-захисну зону до встановлених законодавством норм, зокрема очистити відведену санітарно-захисну зону від відходів та забезпечити облаштування місць для збору сміття та ритуальних предметів;
- зобов'язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київської області прийняти рішення про повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища;
- стягнути з Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області на користь ОСОБА_4 (РНОКППНОМЕР_2) в рахунок відшкодування моральної шкоди 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн.;
- стягнути з Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) врахунок відшкодування моральної шкоди 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду.
У підготовче судове засідання, призначене у справі на 26.02.2019 з'явились уповноважені представники сторін.
До суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачами шестимісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав.
В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача вказав, що як вбачається з матеріалів справи про порушення прав позивачі дізналися 02.05.2018, отже шестимісячний строк для звернення до суду сплинув 02.11.2018. У свою чергу, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 позовну заяву було повернуто позивачам.
Крім того, представник відповідача звертав увагу суд на те, що у відповідності до правового висновку Верховного суду, викладеного у справі № 6-1763 цс16, якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Разом з тим, відповідач посилається на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії», де суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У ході судового розгляду справи представник відповідача доводи викладені у клопотанні підтримав та просив позов залишити без розгляду з підстав пропуску позивачами строку позовної давності.
Присутній у судовому засіданні представник позивачів заперечував проти задоволення вказаного клопотання та подав до суду письмові заперечення, якими спростовує доводи відповідача щодо посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії», оскільки вказані висновки Європейського суду «вирвані» з контексту і процитовані не повністю та вказує, в подальшому ЄСПЛ вказує, що право на встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично.
Крім того, як зазначає представник позивачів з відкритих джерел вбачається, що справа «Девеер проти Бельгії» стосувалась кримінального переслідування особи в 1980 році. Тому не зовсім зрозуміло, які правові висновки у вказаних справах можуть застосовуватися в у даному випадку.
При цьому, представник позивачів вказав, що строки для звернення до суду були пропущені позивачами з поважних причин.
Розглянувши доводи клопотання відповідача та заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представника позивачів, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В силу положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до положень частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як вбачається з матеріалів справи 02.05.2018 представником позивачів, у відповідь на адвокатський запит від 23.03.2018, було отримано копію рішення 22 сессії VІІ скликання № 196 від 20.09.2017 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж сільського кладовища в с. Бушеве», що є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому частиною шостою вказаної статті передбачено, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, судом встановлено, що строк на оскарження спірного рішення закінчився 05.11.2018.
Водночас, 31.10.2018, тобто у межах встановленого законом строку, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в тому числі щодо визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення Бушевської сільської ради.
Проте, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивача з підстав не підтвердження судом повноважень представника позивачів, яким було підписано позовну заяву.
Отже, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про те, що позивачі вже зверталися за захистом своїх порушених прав та інтересів до Київського окружного адміністративного суду у строк встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного суочинства України , проте ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву було повернуто.
Принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.
Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У той же час, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Разом з цим, судом відхиляються доводи відповідача з приводу того, що згідно висновків Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії», де ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки вони процитовані не повністю, а саме у контексті викладеного судом у подальшому висловлено правову позицію, що право на встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично та спростовуються вищенаведеним.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача як на одну із підстав залишення позову без розгляду Постанову Верховного суду від 22.05.2017 у справі № 6-1763 цс16, в межах правового висновку про те, що повернення позовної заяви не зупиняє перебіг процесуального строку оскільки сторонами, зокрема позивачами не оспорюється той факт, що перебігу строку при повернення не зупиняється, водночас, представник позивача вказує, що дійсно ними пропущено строк звернення до суду, але з поважних причин.
Отже, оскільки у період з 31.10.2018 по 05.11.2018 позивачі не були обізнані про прийняте судом рішення та вховуючи принцип доступу до суду, який визначений у статті 6 Європейскьої конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на звернення до суду.
Аналізуючи в сукупності викладене та з метою недопущення обмеження права позивачів на судовий захист, суд визнає поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та поновлює позивачам строк звернення до суду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства Україени, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У свою чергу частинами 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд залишає позовну заяву без розгляду: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, або якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
За наведених обставин та враховуючи, що судом визнано причини пропуску строку поважними, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду та, відповідно, задоволення клопотання Бушевської сілської ради.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.03.2019