19 червня 2007 р.
№ 24/848
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді:
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року
у справі
№ 24/848 Господарського суду міста Києва
за позовом
Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації
до
Закритого акціонерного товариства "Альтаір"
про
визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача:
Лісовський А.В. дов. № 01/16-5285 від 05.10.2006 року
відповідача:
Анікушина В.М. дов. №10 від 25.05.2007 року
прокуратури:
Івченко О.А. посвідчення №218
У зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, справа № 24/848 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г.М.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2006 року у справі № 24/848 (суддя Смілянець В.В.) позов задоволено. Визнано недійсним Договір №1/4 від 20.10 1995 року укладений між АБ "Центральноєвропейський банк" та Закритим акціонерним товариством "Альтаір"; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Альтаір" на користь Державного бюджету державне мито у сумі 85,00грн.; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Альтаір" на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано; в позові відмовлено повністю; стягнуто з Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації на користь Закритого акціонерного товариства "Альтаір" 42,50грн. державного мита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги; зобов'язано Господарський суд міста Києва видати наказ: повернути Закритому акціонерному товариству "Альтаір" з Державного бюджету України 4 840,41грн. зайво сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням від 28.12.2006 року № 419.
Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року у справі № 24/848, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2006 року у справі № 24/848 залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та при неповно з'ясованих судом обставин справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти доводів Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації заперечує та просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року у справі № 24/848 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Закрите акціонерне товариство "Альтаір" 25.05.2007 року звернулося з заявою про відвід судді Полянського А.Г. у справі №24/848.
Ухвалою Голови Вищого господарського суду України від 29.05.2007 року заяву Закритого акціонерного товариства "Альтаір" про відвід судді Полянського А.Г., від участі у розгляді справи №24/848 Господарського суду міста Києва, залишено без задоволення.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.10.1995 року між Закритим акціонерним товариством "Альтаір" та АБ "Центральноєвропейський банк" було укладено договір 1/4 (далі - Договір), за умовами якого АБ "Центральноєвропейський банк" в рахунок погашення заборгованості перед Закритим акціонерним товариством "Альтаір" за договором №Ф-1 від 26.09.2004 року в сумі 28450000 карбованців здійснив на користь відповідача повністю уступку прав вимоги за зобов'язанням Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві, що ґрунтується на договорі №14-18 від 04.04.1994 року та додаткових угодах до нього № 1 від 02.08.1994 року та № 2 від 20.12.1994 року.
Відповідно до умов пункту 2.1 Договору АБ "Центральноєвропейський банк" уступив Закритому акціонерному товариству "Альтаір" права вимоги передачі всіх прав (володіння, користування, розпорядження на будівлю за адресою: вул. Володимирська, 12 в м. Києві, та земельну ділянку, на якій розташована будівля; право вимоги повернення грошових коштів, перерахованих на будівництво.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що 04.04.1994 року між Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва, відділом капітального будівництва Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва та Акціонерним банком "Центральноєвропейський банк" було укладено договір №14-18 про реконструкцію та відродження садиби по вул. Володимирській, 12 з метою її використання для фінансової установи -Банку та виконання погоджених сторонами програм соціального розвитку району. Додатками до договору № 1 та № 2 було передбачено календарний план реконструкції будинку №12 по вул.. Володимирській та визначена ціна за договором. Додатковою умовою за Договором було будівництво музичної школи за адресою: вул. Тираспольська, 43 за рахунок Акціонерного банку "Центральноєвропейський банк". Відповідно до умов даного Договору позивач взяв на себе зобов'язання передати будівлю у власність банку після завершення реконструкції будівлі. Згідно з протоколом погодження про договірну вартість робіт, вона складала за договором №14-18 від 04.04.1994 року 1800000 доларів США.
Разом з цим, судом було встановлено, що Акціонерний банк "Центральноєвропейський банк" виконував зобов'язання за договором неналежним чином, оскільки перерахував позивачеві лише 7384884000крб.
Відповідно до п. 3.3 додаткової угоди № 2 від 20.12.1994 року до договору №14-18 від 04.04.1994 року передбачено, що при затримці платежів на строк, що перевищує 15 діб, адміністрація має право поставити питання про розірвання договору у відповідності до чинного законодавства та сплати неустойки у розмірі 10% від неперерахованої суми та повертає на рахунок банку сплачені раніше кошти з індексацією на дату повернення у 15-денний строк після укладення договору та початку інвестування будівництва новим інвестором.
Зазначене вище, стало підставою для звернення позивача до Акціонерного банку "Центральноєвропейський банк" з листом №825 від 28.11.1994 року про припинення дії договору №14-18 від 04.04.1994 року.
Відповідно до ч.2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Врахувавши вимоги зазначено норми статті суд першої інстанції взяв до уваги постанову про перевірку рішення в порядку нагляду Голови Арбітражного суду м. Києва від 05.06.1998 року у справі № 17/427 за позовом Закритого акціонерного товариства "Альтаір" до Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва про стягнення з останньої 1030783грн., якою встановлено факт укладення договору №14-18 від 04.04.1994 року та додаткових угод до нього, договору № 1/4 від 20.10.1995 року, факт невиконання Акціонерного банку "Центральноєвропейський банк" банкрутом, на підставі постанови Арбітражного суду м. Києва від 16.01.1997 року.
Зазначена постанова не скасована, отже є чинною.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Акціонерний банк "Центральноєвропейський банк" не виконав належним чином зобов'язання за договором № 14-18 від 04.04.1994 року, а тому не має права на вимогу будинку №12 по вул. Володимирській в м. Києві.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд посилався зокрема на те, що судом не було враховано те, що в постанові Вищого господарського (арбітражного) суду України від 06.10.1998 року № 04-1/11-17/22 у справі №17/427 за позовом Закритого акціонерного товариства "Альтаір" до Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва про стягнення з останньої 1030783грн., було надано правову оцінку договору від 20.10.1995 року № 1/4, а саме встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок, суду апеляційної інстанції таким, що не заслуговує на увагу, оскільки предметом розгляду справи №17/427, в межах якої винесено постанову Вищим арбітражним судом України, був спір щодо стягнення боргу, що виник з Договору, який оспорюється у справі №24/848.
Тоді як, докази визнання договору №1/4 від 20.10.1995 року недійсним до матеріалів справи не додано.
Ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається, що факт дійсності спірного договору та відповідності його законодавству України судами не досліджувався, а відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, слід зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відчуження будинку по вул. Володимирській, 12 у м. Києві здійснене на підставі Розпорядження №16 від 09.01.1996 року Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, яке було затверджено Рішенням Шевченківської ради народних депутатів м. Києва одинадцятої сесії ХІІ скликання №106 від 24.07.1997 року, шляхом його продажу Виробничому підприємству "Сиріус" в рахунок існуючих перед ВП "Сиріус" зобов'язань.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем стосовно будинку по вул. Володимирській, 12 у м. Києві не укладалося інвестиційних договорів, а був укладений договір купівлі-продажу, оскільки позивачем не було укладено договору стосовно спірного будинку з будь-яким іншим інвестором та, відповідно, не здійснювалось інвестування будівництва, в розумінні Закону України "Про інвестиційну діяльність", то право Акціонерного банку "Центральноєвропейський банк" щодо вимоги повернення грошових коштів, перерахованих останнім на будівництво, станом на 20.10.1995 року не виконано.
Також, на думку колегії, суд першої інстанції, дійшов правомірно висновку, встановивши, що на момент укладення між відповідачем та Акціонерним банком "Центральноєвропейський банк" договору №1/4 зобов'язання щодо повернення позивачем АБ "Центральноєвропейський банк" грошових коштів, сплачених на будівництво не існувало, оскільки події, за настання яких таке право виникло, ще не настали.
Відповідно до статей 197, 198 Цивільного кодексу УРСР, уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Акціонерний банк "Центральноєвропейський банк" вправі був передати відповідачу лише дійсну вимогу, тобто таку, яка існувала.
В матеріалах справи наявні докази того, що вимоги щодо повернення грошових коштів, перерахованих Акціонерним банком "Центральноєвропейський банк" на будівництво, які були передані АБ "Центральноєвропейський банк" відповідачу, на момент їх передачі не існували, тобто, були недійсні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірного висновку дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення до суду був пропущений прокуратурою Шевченківського району м. Києва з поважних причин, а тому, правомірно поновлений судом.
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд правомірно визнав договір №1/4 від 2010.1995 року недійсним та не врахував постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 06.10.1998 року № 04-1/11-17/22, оскільки даним судом під час розгляду справи №17/427 підстави, які є предметом розгляду даної справи, не досліджувались та їм не було надано правову оцінку.
За таких обставин, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, касаційна скарга Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року у справі № 24/848 скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2006 року у справі № 24/848 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.